ЗАГАДКА ЛЮБОВІ

Олексій Ковалевський,
лауреат літературної премії імені В. Сосюри,
м. Харків

У поезіях Миколи Пивовара — багатогранних, незрідка витончених і несподіваних за образносмисловими вирішеннями — мені найближчі спроби філософічного осягання світу. Це те, чого українській поезії бракує. І завжди бракувало.
Скажімо, до Хайяма чи ближчого нам у часі й ментальності Тютчева вона майже не підносилася. І навряд чи спроможеться — з огляду на те, в яку химерію, на які манівці думок і почуттів усе більше зісковзує…
Кого не читай у нас — майже завжди спіткнешся об дріб’язок, випадкове слово або й словесний ряд. Про цілісне художньофілософське враження рідко доводиться говорити. Переважає малоконтрольована асоціативність, із якої й вибудовується щось більшменш організоване, завершене.
Вірш Миколи Пивовара внутрішньо “розуміє”, “відчуває” цю болючу проблему — намагається бути якомога лаконічнішим, глибшим, а водночас позбавленим стереотипів, кліше.
За всім цим стоїть не просто так званий поетичний талант. Тут промовляє повага до буття, його відкритих і таємничих проявів. “Мало — знати. Мало — розуміти. Треба любити. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові”, — писав Григір Тютюнник.
М. Пивовар структурує, розставляє акценти у своїх віршах, визначає пріоритети світобачення і світовідтворення.
Так ніхто не кохав, через тисячу літ лиш приходить подібне кохання, — із цими рядками В. Сосюри органічно перегукується чимало поезій М. Пивовара. І що особливо цінно — вони ґрунтуються не на соціумних підвалинах, а на сталіших — пантеїстичноприродних, можливо, трансформаційно тягліших:

Стою, як явір у долині,
Не намилуюсь на зорю.
Я буду прісно, як і нині,
Бо, як ніхто,
життя люблю!

“Кохаючи, люблю” — називається одна із збірок поета. І ця — як бачимо, вже соціумна — гілка його творчості теж набуває нетривіальних вивищень, бринить у просторах надприродних, християнізованих. Ліричний герой не тільки вірить у вищу любов і милосердя до всього сущого, а певен у них, живе цією певністю, вона становить суть його духовного, людського єства. Саме звідси — прориви до небуденних озорінь і прозрінь:

Хай святиться дух Марії,
Непорочність молода,
Золотиться, сонцевіє,
Мов з криниченьки вода,
Що дається на причастя,
Душу грішну омива.

Стільки світла, стільки щастя
В світі, все ж таки бува…
У цьому короткому огляді йдеться лише про те, що я вважаю головним у ліриці М. Пивовара. Та окресленими його художні зацікавлення не обмежуються. Він відкритий усіляким іншим переживанням, болям, сумнівам, якщо хочете — і підкореневій імлі, і подихам підземної магми, і крижаним поглядам зникомості. Та більшістю й тут — у розмові про розлуку чи й небуття — домінують мотиви тимчасовості, минущості відчаю, їх заступає тиха, але несхитна осонценість сув’язі з тим, що не змерхне і завжди даватиме життю — неперебутне Життя:

Покотилась біла квітка
По дорозі, по мені,
Став дорогою я, вітром,
Сонморозом на вікні.

Пелюстковобілим сумом,
Що пливе за небокрай…
Став я думать сиву думу
Про життя — ясне, як рай.

Природне, соціумне, внутрішньоособистісне, божисте в серці ліричного героя поезій      М. Пивовара витворюють і образ України. І що зновтаки цінно — не прямолінійно патріотичний, тим більше не етнічно обмежений, а потенційно місткий, набагато світлоперспективніший, ніж звикла уявляти поточнісно обумовлена свідомість:

Щось таке ще над хатами,
Є,
чим повен я навік.
Україно, тиха тайно,
Вітер нас ще не прорік…

Вражає погляд М. Пивовара на загадку його любові, добро, Всесвіт та існування людини на землі.

МОЇЙ ЗАГАДЦІ —
ЛЮБОВІ!

Я вас люблю, давно люблю,
І буду вічно вас любити.
Тому пророчу дивожито
Й небесну, сонячну хвалу.

А ви кохайтесь і любіть!
Любіть найкращого на світі
Допоки є блаженні миті
І гімн співає вам піїт…

І насамкінець. Хай же читач нової книги поезії Миколи Пивовара “Сонячні причали” теж не буде обділений загадкою любові. Загадкою, яка дається не тільки звідси. А до кінця розгадується, якщо і тут, — то лише серцем неабияким та небуденною мудрістю сущого…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment