МИСТЕЦЬКИЙ ДИВОСВІТ МАЙСТРА

Степан ГАНЖА,
заслужений майстер народної творчості України,
член НСМНМУ, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка

Творча вдача мого вірного друга і побратима Олеся Доріченка наповнена безмежною любов’ю до рідного краю, до неперевершених зразків народного мистецтва, яке торкає найсокровенніші струни його чутливої до краси душі. Він глибоко захоплений самобутньою творчістю народних самородків: Катерини Білокур, Тетяни Пати, Ганни Собачко, Параски Власенко та безіменних майстрів подиву гідного українського килимарства, що є величною та чарівною піснею про красу і велич рідної землі, про радощі й печалі народу.
Власне, ці уподобання мого побратима вплинули на його оригінальну творчість, яка живиться з глибинних джерел української сутності. Уподобані майстром Козаки Мамаї та кобзарі персоніфіковані, мудрі й загадкові, вони відчувають більше й глибше за нас, бо є безпосередніми свідками потрясінь, звитяг і тріумфів — вони знають справжню ціну свободі й повсякчас живуть її цінностями та постулатами. Темі Мамаїв та кобзарства Олесь Доріченко присвятив не одну сторінку власної творчості — як поет, художник, мистецтвознавець і публіцист самовіддано популяризуючи й захищаючи цей найунікальніший різновид української культури від сваволі войовничого чиновництва та обивательської байдужості. Своїми викривальними виступами в ЗМІ він сколихнув громадськість відомими йому фактами злочинного знищення 1933 року совдепівським тоталітаризмом кобзарів та лірників, які дивом залишилися серед живих під час лютого голодомору. Цими фактами, що засуджують людиноненависницьку систему, Олесь Доріченко засвідчив свою високу моральність, громадянську позицію та виняткову порядність. І це лише один епізод із біографії митця, а скільки їх було на його життєвому шляху!
Хоч його літературна діяльність заслуговує не на одну сторінку, та я обмежуся лише кількома абзацами, бо без них портрет мого друга буде неповним. Його поезії любили й люблять, ними захоплювалися, бо вони суголосні настроям та ідеалам тогочасної молоді. А це шістдесяті роки минулого століття — час, коли люди, і особливо молоде покоління, прокидалися від летаргійного сну безпам’ятства, з усвідомленням того, що вони належать до великої і безмежно талановитої нації. Совдепівський режим робив усе можливе й неможливе, аби протистояти цьому. Влада забороняла, утискала, репресувала за найменші прояви самосвідомості. Під цей прес страшних заборон потрапляли й поетичні книжки мого друга, а його самого піддавали неймовірним утискам. Та його літературну творчість любили й шанували і в Україні, і в діаспорі, окремі поезії Олеся Доріченка опубліковані в авторитетних антологіях мовою оригіналу і в перекладах.
Я був на його авторських вечорах, влаштованих громадськістю Торонто та Вінніпега, бачив сльози на очах присутніх, коли він читав свої вірші, був із ним при зустрічах із великими українцями — Святославом Гординським, Леонідом Молодожанином, Григорієм Китастим, Борисом Олександрівим та іншими знаковими постатями української культури в діаспорі.
1968 року я брав участь у його постановці (і за його лібрето) вокальнохореографічного дійства “Байда”. Її за доносом “товаріщей” було заборонено, а за Олесем Доріченком встановлено постійний нагляд каральних органів. Тогочасна комуністична влада не могла йому подарувати знайомства з Іваном Дзюбою, Іваном Світличним, Борисом АнтоненкомДавидовичем, Василем Стусом та іншими українськими дисидентами.
Та повернімося до його живопису, яким він почав займатися вже в зрілому віці і здобув певні успіхи. У нього чимало прихильників і поціновувачів, його картини в музеях і приватних колекціях — він живе мистецтвом і для мистецтва, відтворюючи колоритні сторінки нашої минувшини. В історизмі художника повною мірою зображено високість національного духу, що надає його творчості великого змісту й значущості. Його доробок різноплановий та обсяговий, праця його щира й правдива, бо він працює лише над тим, що його захоплює і що йому болить.
Закоханий у неперевершене мистецтво італійського Відродження, і віддаючи шану великим нідерландським майстрам, Олесь Доріченко запозичує у них форму триптиха, населяючи її колоритними персонажами рідного краю. В яскравих полотнах майстра відсутня статика — в них усе діє і рухається, його ґречні й вродливі козаки гарцюють на конях, грають на різноманітних тогочасних інструментах, співають, танцюють, змагаються у спритних герцях. І це надає картинам майстра світлої радості й урочистого піднесення, від них віє подихом звитяжної епохи та невмирущості нашої нації. Козацтво художника бароково ошатне й життєрадісне, воно приваблює оптимістичною цілеспрямованістю, святковим настроєм. Художник постає не стороннім спостерігачем, а діє вкупі зі своїми живописно створеними персонажами, мабуть, тому його полотна такі живі та привабливі. Мистецтво танцю, якому ми з Олесем Доріченком присвятили чималий відрізок нашого життя, продовжує жити в його творах, вшановуючи в такий спосіб екзотичний фах нашої хоч і нелегкої, та все ж щасливої молодості.
Я люблю картини друга за святкову урочистість, вишукану видовищність, яка радує зір і зігріває душу звитягою й оптимізмом. Бароковість його полотен впорядкована. Хоча пейзажі маляра є лише тлом до численних персонажів, але те тло вельми привабливе архітектурними спорудами, високим небом та неозорими далями. Його палітра сонячна, барвиста, сюжети багатопланові, зрежисовані вишукано й піднесено.
Мій побратим є народним майстроммалярем високої проби, гідним захоплення та пошани, світ його творчості, а скоріше творення, сонячноромантичний, овіяний життєдайним духом української сутності. Художник безмежно відданий споконвічним традиціям самобутнього народного мистецтва, яке дивує світи й іноді так необачно зневажене у своїй батьківщині — це болить і непокоїть майстра, який намагається у своїх картинах відтворити світлий образ свого багатостраждального й невпокореного народу, тому й тематика його полотен присвячена постатям гармонійним та вродливим душею і тілом, тому на живописні сцени майстра хочеться дивитися і дивитися не відводячи погляду, бо вони заряджені позитивною енергетикою, милують погляд нерукотворною красою українських людей.
Творчість мого друга віддзеркалює його внутрішній світ — чистий і прозорий, як людська сльоза чи діамантовоіскриста вранішня роса, яка радіє першим променям жаданого сонця, вселяючи віру й надію в живодайне світло грядущого дня. Олесь Доріченко — людина допитлива й цікава, він архітектор та будівничий власної мистецької долі, самотужки осягнув таємниці художнього ремесла, — а ремесло це і нелегке, й звабливе, але хто хоч раз відчув його посправжньому, той вже назавше поєднає з ним свою долю. Хоч будуть і розчарування, і зневіра, але радість миті образотворення візьме своє і вже ніколи не відпустить зі своїх міцних обіймів.
Усе це пишу про свого друга, але все вищезгадане стосується й мене, бо наша творчість живе паралельно, а іноді дотикається одна одної так щільно, що й не збагнеш, де закінчується одна й починається інша. Про це засвідчила наша спільна виставка в лютому 2007 року в меморіальному будинкумузеї Михайла Грушевського, де мої килими й полотна Олеся Доріченка доповнювали одне одного, випромінюючи любов і світло наших споріднених душ.
Відданому та рідному своєму побратимові пишу ці рядки, щоб хоч якось висловити свою безмежну приязнь і сердечну прихильність до його самобутнього та багатогранного таланту, який і мене спонукав та безперестанно спонукає до мистецької праці, до самовідданого служіння рідній українській культурі. Невтомний ратай благословенної ниви, вільний сокіл у неозорій високості своїх думок, він намагається сягнути нових горизонтів образотворчості, не зупиняючись на досягнутому.
Ось таким я бачу ескіз до творчого портрета мого побратима, відомого українського поета, блискучого художникаобразотворця, глибокого мистецтвознавця, в минулому соліста балету провідних українських ансамблів (Павла Вірського та Григорія Верьовки), лауреата міжнародних конкурсів та володаря золотих медалей Олеся Доріченка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment