СТРУМУЮТЬ «ЖИВИЛЬНІ ДЖЕРЕЛА» (ІЗ ДОСВІДУ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ВЧИТЕЛЬКИ Й ДИТЯЧОЇ БІБЛІОТЕКИ)

Лідія МОЛЧАНОВА,
вчитель української мови та літератури, член ради бібліотеки — філії № 3 імені А. П. Гайдара,
м. Маріуполь

Уже не один десяток років співпрацюю з дитячою бібліотекою імені А. Гайдара. Коли, учителюючи, керувала позакласним читанням своїх учнів, виступала з лекціями й повідомленнями з питань мови, літератури та народознавства. Вийшовши на пенсію, допомагати стала якісніше: і часу було вдосталь, і до душі припав творчий колектив бібліотеки, і, як кожен учитель, радію будьякій нагоді поділитися своїми знаннями, а головне — розумію ту велику місію, яку покладає на нас, освітян, суспільство.
Розмірковуючи, як надати вихованню національнопатріотичного напрямку, вирішили із завідувачкою бібліотеки Жанною Володимирівною Селезньовою створити літературноетнографічний клуб “Живильні джерела”, маючи на увазі, що мова, звичаї та обряди українців — це ті джерела, що живлять нашу душу, допомагаючи з’єднати нитку часу, адже без знання минулого не можна збудувати достойне майбутнє.
Клуб об’єднує учнів Жовтневого та Приморського районів — читачів бібліотеки.
Його завдання — знайомити дітей із красою, багатством української мови, вивчення звичаїв та обрядів, які були неписаними правилами, що допомагали нашим пращурам жити за законами добра й справедливості; дослідження життєвого й творчого подвигу видатних людей України. Ці теми вкрай важливі для зросійщеного Маріуполя.
Джерелівці вже познайомилися з патріотами, що життя своє віддали, захищаючи мову — Олексою Гірником та Олексою Тихим.
Моя інститутська наставниця, кандидат філологічних наук Феня Дмитрівна Пустова, велика патріотка України, що недавно покинула цей світ, вислала мені узор рушника, з яким Олекса Тихий не розлучався всі роки ув’язнення і який має столітню історію, бо вишивала його ще Олексина бабуся. Після смерті правозахисника тюремне начальство повернуло рушник його дружині — Ользі Олексіївні, у сім’ї якої він зберігається як дорогоцінна реліквія.
Я вишила той рушник, продемонструвала на засіданні клубу, і світлину його надіслали до музею Олекси Тихого, що знаходиться на батьківщині патріота. Ми пишаємося тим, що в музеї нашого славного земляка є часточка роботи нашого клубу.
Мистецтво вишивання захопило багатьох членів клубу, зокрема й нас із Жанною Володимирівною. Неодноразово в бібліотеці проводилися виставки вишивок наших джерелівців, особливе місце серед яких займають роботи Катерини Кравченко, талановитої майстрині, чиї вишивки неодноразово експонувалися на міських, обласних і республіканських виставках. Щороку на День Святого Миколая вона влаштовує благочинну виставку своїх робіт у школі № 23, де навчається. Кошти, зібрані на ній, ідуть на допомогу дітямсиротам школи.
Щороку в березні ми відзначаємо Шевченківські дні. Проводимо або конкурси читання віршів генія, або виставку малюнків за його творами, або знайомимося із невідомими сторінками з його життя й творчості. Одне із засідань було присвячене нелегкому особистому життю поета й називалося: “Мрія, що не збулась”.
Познайомилися члени клубу і з письменниками діаспори — геніальним поетомдержавником — Євгеном Маланюком і трагічною долею талановитої поетесипатріотки, розстріляної німецькими нацистами в Бабиному Яру 1942 року — Оленою Телігою.
Велику дослідницьку роботу провели джерелівці, готуючись до заняття на тему “Чумаки”, адже радянська тоталітарна система винищила наукові кадри, що досліджували питання чумацтва, і ми намагалися воскресити цю призабуту сторінку нашої історії. Звучали повідомлення та вірші про представників того прошарку суспільства, який піднімав економіку країни, зруйновану постійними війнами та грабунками. Про працелюбність чумаків та їхню чесність у торговельних справах, про дружбу з козаками, про романтичне, але нелегке життя, — бо й смерть підстерігала в дорозі, і напади розбійників.
У циклі занять про видатних художників України члени клубу познайомилися з життям і творчістю народних художниць — Марії Приймаченко, з її сонячними квітами та дивовижними символічними казковими істотами та Катерини Білокур, що своїми квітами проспівала гімн Україні та її народові.
Розповіли про Катерину Білокур і групі маленьких “Шанувальників українського мистецтва” — учням 3 класу школи № 9, які, прослухавши історію про подвижницьке життя талановитої художниці, намалювали свої улюблені квіти, з яких ми зробили величезний плакат: “Віночок для Катерини Білокур”.
Але найбільше люблять джерелівці та їхні батьки свята, бо на них панує піднесений настрій, що не дозволяє зробити захід сірим і нудним. На них запрошуємо учнів сусідніх шкіл.
На Святі української мудрості присутні дізналися про наших пращурів, про звичаї та обряди, які вони створили. Це був зразок християнської моралі. Вони допомагали жити праведно й виховувати достойне покоління. Особливу увагу звертали на ті, у яких доброта й щедрість українців: ставлення до сиріт, немічних, удів.
Був конкурс на кращу косу, і вірші, і сценки, і пісні у виконанні ансамблю “Віночок” під керівництвом учительки музики школи № 23 Наталії Євгенівни Сніжко.
Останнім заходом клубу було Свято рідної мови, де розповідали про її тернисті шляхи, про тих, хто ціною власного життя рятував рідну мову. Окрасою свята стали: лист Павла Глазового до учнів школи № 23 нашого міста та його інсценізовані байки про освіту й мову, патріотичні пісні, а також змістовний виступ письменника, автора 36ти книг, переможця обласного конкурсу “Кращий краєзнавець року — 2010” — Павла Івановича Мазура. Він закликав дітей любити, берегти головне багатство нашого народу — його сонячну мову, розповів про величезну роль книги, бібліотеки (і державної, і власної) у житті людини, подарував кілька своїх книг.
Кожне свято належно обладнано: виставкою книг, вишитим портретом Т. Г. Шевченка, рушниками та кетягами калини, гаслами й плакатами.
Хотілося б назвати активістів клубу — Катерина Кравченко (ЗОШ № 23), Еміль Касумов та Захір Протченко (ЗОШ № 29), Владислав Левицький і Олег Бурховецький (ЗОШ № 9), Катерина Борзих, Олена Делич, сестри Мочалови — Катерина й Ольга (ЗОШ № 3), Ганна Кудрінова (гімназія № 2).
У планах роботи джерелівців — Свято козацької слави із запрошенням представників Всеукраїнського козацького війська.
У бібліотеку на засідання клубу учні йдуть із радістю, бо знають, що тут їх чекають змістовні й цікаві матеріали та зустрічі з достойними людьми.
Кожне заняття “Живильних джерел” починається девізом, у якому — суть роботи клубу:
“Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment