«КУЧМАГЕЙТ»: ТОРЖЕСТВО ЧИ МАНІВЦІ ПРАВОСУДДЯ?

articleЗапитання до представника потерпілої Мирослави Ґонґадзе — адвоката Валентини ТЕЛИЧЕНКО.
— За якою статтею порушено кримінальну справу проти Леоніда Кучми? Генпрокуратура повідомила, що за статтею 166 пункт 3 Кримінального кодексу 1960 року, який діяв на момент злочину — вбивства Георгія Ґонґадзе. Яка назва статті, за якою порушена справа, який злочин вона кваліфікує, яке передбачає покарання?
— Кримінальну справу порушено за частиною 3 статті 166 КК України (1960 р.) — перевищення влади та посадових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки. Покарання в межах 5—12 років позбавлення волі.
— Заступник Генпрокурора Р. Кузьмін заявив, що Кучма підозрюється “у перевищенні влади, дачі незаконного розпорядження посадовим особам МВС, яке привело до вбивства журналіста”. Якщо таке “розпорядження” привело до вбивства, чому не пред’являють звинувачення в участі в організації вбивства? Тільки тому, що Кучма начебто не давав прямої вказівки вбити журналіста, а велів лише викрасти і “налякати” його?
— Саме так. Як я розумію, за версією слідства Л. Кучма давав вказівку лише затримати Г. Ґонґадзе, вивезти в ліс і побити. Саме так вчинили з іншим журналістом — Олексієм Подольським. У так званих записах Мельниченка можна почути і розпорядження Кучми вчинити “виховні заходи” щодо О. Подольського, і звіт тодішнього міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка про виконану роботу. Веселилися тоді на Банковій, обговорюючи “заходи” щодо О. Подольського.
За версією слідства саме Ю. Кравченко вирішив, що Георгія Ґонґадзе слід убити, та наказав О. Пукачу вбити журналіста. Якщо виходити з такої версії, то кваліфікацію дій Л. Кучми зроблено правильно, але запитання виникають до самої версії. Наполегливе небажання ГПУ порушувати кримінальну справу щодо Ю. Кравченка навіть попри наполягання його вдови, породжують ще більше недовіри до роботи слідчої групи.
— Якщо Кучмі інкримінують лише перевищення влади, то що означає норма закону про те, що термін давності за такий злочин становить 10 років? А отже, він минув торік у вересні. Чи закінчення терміну давності означає, що не проводиться слідство, не відбувається суд і не виноситься звинувачувальний вирок?
— Термін давності в нашому випадку значить лише одне — суд може звільнити Л. Кучму від покарання з огляду на термін давності. І це буде нереабілітуюча підстава звільнення. Але є ще також ознаки злочинних дій Л. Кучми, спрямовані на перешкоджання розслідуванню. Європейський суд у справі Ґонґадзе проти України зробив однозначний висновок: “Суд вважає, що факти цієї справи демонструють, що під час розслідування до грудня 2004 року органи державної влади були здебільшого зайняті доведенням того, що державні посадові особи вищого рівня не брали участі у цій справі, а не у встановленні істини щодо обставин зникнення та смерті чоловіка заявниці” і далі: “…більш ніж чотири роки не було проведено ефективного розслідування…”. На перешкоджання слідству термін давності ще не збіг.
— Якщо Кучма буде притягнутий до відповідальності за організацію замовного вбивства чи участь у такому вбивстві, чи поширюється на такі злочини термін давності?
— Так. Є певна колізія між старим і новим Кримінальним кодексом, але в кожному разі працює м’якша норма, а це значить, що навіть за найтяжчий злочин може бути застосований термін давності, якщо так вирішить суд.
— Наскільки мотивованим було рішення Апеляційного суду Києва за Вашим клопотанням, який його відхилив і визнав законним рішення Генпрокуратури про те, що вбивство Георгія Ґонґадзе не є замовним? Притому, що і слідство, і суд констатували, що генерал Пукач отримав наказ від міністра Кравченка вбити Ґонґадзе. Чому наказ на вбивство не визнано замовленням на вбивство? Як це узгоджується з роз’ясненням Верховного Суду, що вбивство, здійснене на підставі наказу, прохання, є замовним? Якщо вбивство журналіста буде визнано замовним, чи означає це, що потрібно встановити всіх замовників вбивства і причетних до злочину? І що справу тоді не так просто закрити?
— Ви самі зробили висновок про незаконність рішень обох судів — Печерського районного в місті Києві та Апеляційного. Я теж так вважаю. Більше того, є підстави підозрювати тиск на суд із боку керівництва ГПУ, ми перевіряємо цей факт. Якщо підтвердиться, то судді, які ухвалили незаконне рішення, будуть навіть у гіршому становищі, ніж керівники прокуратури, які вплинули на них. Їм загрожує позбавлення мантії.
— Щодо плівок майора Мельниченка, заступник Генпрокурора Кузьмін заявив: “Плівки визнані речовим доказом у справі, вони фігурують у справі Пукача, і в цій справі”. Що означає ця заява? Те, що слідство отримало в своє розпорядження всі плівки? Що визнано достовірність цих плівок? Чому так довго ці плівки не залучалися до розслідування вбивства Ґонґадзе?
— Це свідомий обман громадськості. Керівник ГПУ не може не розуміти, що слід повно дослідити походження записів Мельниченка, необхідне рішення суду, яким би суд виправдав дії Мельниченка і лише в цьому разі можна буде використати записи як доказ обвинувачення в суді. Але тоді записи доводитимуть не тільки злочин проти О. Подольського та Г. Ґонґадзе, але також багатьох інших економічних злочинів, тиску на підприємців, які тоді чинила податкова, очолювана М. Азаровим, тиску на суддів, незаконного привласнення заводів, банків і т. д. Саме цього і бояться в прокуратурі та вищих ешелонах влади.
Дотепер М. Мельниченко так і не надав слідству первісні носії та апаратуру, якою він нібито зробив запис розмов у кабінеті Президента. В матеріалах справи є записи одержані з різних джерел — усе це копії, є експертизи цих записів, але цього не достатньо, щоб однозначно підтвердити походження записів.
— Ви представляєте права й інтереси вдови Мирослави Ґонґадзе. Вона і мати Гії — потерпілі в цій справі. Якщо це можливо, то прокоментуйте, чи слідство враховує їхні інтереси?
— Слідство часто ігнорує законні права потерпілих саме тому, що боїться оскаржень конкретних дій слідчої групи. Ми боремося.
— Валентино Василівно, багато років бачачи справу Ґонґадзе зсередини, що можете сказати про її перебіг і провадження?
— Завжди була надзвичайно важливою підтримка громадськості, і української, і міжнародної, та увага до справи журналістів. Це допомогло нам вистояти. Справа ввесь час перебувала під політичним тиском — використання справи для політичних спекуляцій уже стало майже звичним явищем. А ще — ми вдячні тим окремим слідчим, які робили свою справу, не зважаючи на те, хто Генеральний прокурор і хто Президент України. Вони часом навіть мусили приховувати від керівництва окремі відомості, які їм вдалося виявити, але це допомогло справі.

Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment