Олександр Поляков: «Старість — це нова свобода»

Життя — це дорога, але вона така різна: спочатку це шалена магістраль, якою мчимо зі швидкістю вітру, а потім — стежка, якою повільно бредемо в роздумах і спогадах. І як перейти оту межу від автостради до стежини, щоб не скотитися у прірву, щоб не залишитися на узбіччі суспільства? Як зустріти пенсійний вік із його особливостями й складнощами, як підготуватися до старості, про все це розповідає гість “Слова Просвіти” Олександр ПОЛЯКОВ — доктор медичних наук, завідувач лабораторії професійно-трудової реабілітації в Інституті геронтології НАМН України ім. Д. Ф. Чеботарьова. Він розкаже нашим читачам, чому у світі збільшується кількість літніх людей із хворобою Альцгеймера, а також про поняття “успішне старіння” тощо.
В Інституті геронтології Олександр Поляков працює ще з 1981 року. Нещодавно він повернувся з міжнародного геріатричного семінару, який проходив у Ізраїлі і на якому обговорювали проблеми старіння сучасної людини. Отож він розповість про ізраїльську систему охорони здоров’я та державну підтримку літніх людей, які варто було б перейняти і нам.

— Олександре Анатолійовичу, розкажіть про семінар і про те, що Вам запам’яталося з ізраїльського досвіду догляду за літніми людьми?
— Семінар на тему: “Допомога літнім людям” проходив у місті Хайфа в міжнародному навчальному центрі ім. Голди Меїр. Геронтологи й геріатри із Сербії, Молдови, Грузії, Америки, Албанії дізналися, як на практиці організована ізраїльська система охорони здоров’я для літніх людей, як вона співвідноситься з медичним страхуванням.
Рівень життя в Ізраїлі високий, але коли вмикаєш їхнє радіо, то відразу чуєш про негаразди: до прямого ефіру телефонують літні люди зі своїми проблемами. Але, попри це, там є розуміння, підтримка з боку держави, що дозволяє людям літнього віку комфортно почувати себе в суспільстві.
В Ізраїлі, як правило, молодь у 20—30 років отримує в кредит житло, і тому немає конфліктів за приміщення, які належать людям похилого віку. А в Києві на житло літньої людини розраховують діти, внуки, брати й сестри.
В Ізраїлі літні люди використовують власне житло як спосіб розрахунку за геріатричні послуги, які їм надає держава. І жодного разу не було таких прикрих випадків, щоб у пенсіонера забрали квартиру і не надали йому належних послуг з утримання та обслуговування.
В Ізраїлі добре організовані стаціонарні місця зустрічі літніх людей протягом дня: вони сюди приходять і на лікування, і на тренування, і на спілкування. Будинки для літніх людей структуровані, поділені на сектори: все залежить від того, чи може пенсіонер себе обслуговувати чи йому потрібен догляд медсестри.
Місцеві геронтологи вивчали, які фактори сприяють довголіттю. Один із суттєвих факторів, після генетичних властивостей, — адекватне соціальне оточення, залучення до соціальної активності, відчуття потрібності. В розмовах про раціональне харчування, фізіотерапію, фізичні навантаження, ми трохи забули про цей фактор.
Ізраїльське суспільство налаштоване на кооперацію на всіх рівнях — від родини до клініки. Намагаються, щоб літня людина жила в родині, але коли немає такої можливості, то всі питання із її проживанням вирішують оптимально для неї, для суспільства, для родичів. Усі потребують канікул: і батьки, і діти, тобто окрім взаємодопомоги потрібен і взаємний відпочинок.
— Чи відрізняється ставлення до літніх людей в Ізраїлі від нашого?
— Воно дружнє, там працюють спеціальні державні програми з налагодження взаєморозуміння між поколіннями. Літніх людей  запрошують на зустрічі з дітьми у школи й дитсадки.
Є багато програм, що мають за мету покращити ставлення до людей старшого віку. Конфлікт поколінь завжди існував й існуватиме, але там із розумінням ставляться до літніх людей і намагаються пом’якшити ситуацію зі старінням нації, яка існує у всіх країнах.
Хоча не варто стверджувати, що в Ізраїлі літнім людям добре, а в Україні — зовсім погано. Там є чітка траєкторія змін, а в нас — нестабільність у багатьох секторах державної економіки.
— Це правда, що з розвитком цивілізації збільшується кількість людей із хворобою Альцгеймера?
— Так. Справа в тому, що раніше до цієї хвороби просто не доживали, адже вона частіше проявляється у старшому віці. Досить значний відсоток хворих на Альцгеймера після 75-ти років.
Досі точно не відома причина хвороби. Генетичні й спадкові фактори мають кардинальне значення, а ще впливає харчування: харчові добавки, консерванти створюють сприятливі умови для виникнення хвороби. Чим натуральніша їжа, тим менша ймовірність, що людина захворіє.
— Мабуть, зі збільшенням кількості одиноких людей похилого віку варто задуматися над кількістю будинків для їхнього утримання?
— В Україні недостатня кількість і якість будинків для літніх людей. І проблеми починаються вже з того, що в законах чітко не прописано, що означає “одиноко проживаюча особа”. Формально у неї родичі є, а практично вона всім байдужа. Через що людина довго не може потрапити до такої установи, як будинок для літніх осіб.
У західних країнах багато приватних будинків для людей літнього віку, які цікаві тим, що кожен там почуває себе дуже комфортно: ставить зручні меблі і живе, як у своїй квартирі. Варто було б і нам перейняти такий досвід.
— Можливо, варто починати вирішення проблеми літніх людей із системи охорони здоров’я?
— За роки незалежності змінилося 15 міністрів охорони здоров’я України! Державний службовець за всієї своєї геніальності не може реалізувати жодного плану розвитку, адже поки він розбирається з паперами, вже інші стукають у двері з вимогою залишити посаду. Така ситуація просто недопустима, ми не даємо шансу повноцінно себе реалізувати, кваліфіковано працювати, знайти слабкі місця у структурі охорони здоров’я.
— Часто літні люди говорять: “Доживатиму віку на природі”. Чим викликане таке бажання?
— Для здоров’я краще жити в умовах сільської місцевості, де людина відчуває себе розкутіше. На природу, коли це відповідає внутрішньому світу, тягне за будь-якого віку.
Довгожителі говорять, що не поїдуть до міста “у клітку”, бо на природі мають свободу. Хоча має значення, наскільки життя у лоні природи відповідає запитам людини: якщо вона все життя жила в місті, і одного разу забрати її у село — це може мати негативний ефект. Влітку багато пенсіонерів, які живуть у містах, їздять на дачу, працюють на городі.
Нинішній Київ перетворили на суцільний будівельний майданчик, а літня людина глибоко переживає зміни: ось скверик зруйнували, де вона зранку прогулювалася, ось замість улюбленої книгарні поставили бутік. Емоційні літні люди конфліктують і страждають від того.
— Олександре Анатолійовичу, чи досліджували, як обрана професія впливає на довголіття?
— Мені відомо, що найвищий рейтинг довголіття серед творчих професій, зокрема у керівників оркестрів, диригентів, священнослужителів. Люди, які соціально затребувані, живуть довше. Тому ті професії, які дозволяють людині відчувати свою необхідність, сприяють довголіттю. Багато довгожителів і серед політиків, навіть серед диктаторів — Мао Цзедун, Кім Ір Сен та інші.
— Світ змінюється шаленими темпами, чи не виникне дисонанс між професійними здібностями людини і реаліями часу?
— Деякі професії змінюються, але класичні масового виробництва залишаються. Зараз усі нові професії монополізували люди молодого й середнього віку. А в секторі традиційних професій на ринку праці виник дефіцит.
Фрезерувальник, токар, столяр — ці професії є, а людей, які хочуть працювати в таких умовах, стає менше й менше. Необхідні зусилля держави й геронтотехнології. Треба шукати нові форми залучення осіб старшого віку у виробництво, для літніх людей необхідні і адаптація робочого місця, і підсилювачі освітлення, і гнучкий графік роботи.
Зокрема в Голландії і Японії адаптують робочі місця під знижені можливості літніх людей. Наприклад, на певному конвеєрі збирають машини. В Японії розробили спеціальне крісло, на зразок стоматологічного, з дисплеєм управління, щоб літній працівник не лежав під машиною, а міг регулювати і підкручувати деталі в зручній для нього позі.
Основні професії залишаться, і перенавчання буде ефективним у рамках набутої професії. Бо фрезерувальника можна переорієнтувати на працю за новим верстатом, а не на програміста.
— Олександре Анатолійовичу, як людина має готуватися до старості?
— Важлива не лише профілактика захворювань, а й психологічна підготовка до старіння. Людина має знати свої перспективи у літньому віці, як боротися зі стресогенним фактором.
Люди, старіючи, часто починають вживати алкоголь, адже думають, що таким чином знімуть стрес. Це дуже розповсюджено серед відомих людей — олімпійські чемпіони, зірки естради. Вони часто помирають рано, бо не витримують дисонансу між славою й буденним життям. Треба усвідомлювати, що солодке життя вічно тривати не може.
Уміти бути людиною похилого віку непросто. Кожен вік по-своєму прекрасний — це не ілюзія, у цьому є своя родзинка. Людина в літньому віці переосмислює цілі, цінності, ставлення до життя, оточуючих. Старість — це нова свобода.
За кордоном багато шкіл, де проводять спеціальні тренінги, які доводять, що в літньому віці можна бути соціально активним, навчають по-філософському дивитися на життя. У нас поки що цьому питанню не приділяють належної уваги.
Пам’ятаю бабусю, у якої в 90 років виникла цікавість до життя. Був 2003 рік, коли суттєво підвищили пенсії для пенсіонерів-колгоспників. І та бабця, що має освіту чотири класи, каже: “У нас з’явився бюджет: перше — купую заморські фрукти, друге — витрачаю гроші на ліки, третє — купую паливо для доньки, яка їздить у гості з Черкас на моторолері, четверте — на те, на се правнукам”. Людина відчула свою значущість, важливість у родині.
— Виходить, що уміння старіти — це справжня філософія?
— Зараз виник термін “успішне старіння”, однак він не досить коректний, це калька з англійської мови. У західних країнах набирає популярності концепція “успішного старіння”, що визначає, як найкраще повинно протікати старіння, використовуючи сучасні досягнення медицини та геронтології.
Поняття “успішного старіння” включає комбінацію наступних факторів, що повинні супроводжувати старіння: низька вірогідність хвороб або інвалідності, високі можливості до навчання та фізичної діяльності, залучення до активного життя суспільства.

Редактор рубрики
Наталія АНТОНЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment