ЧЕКАЮ НА ГАЗЕТУ

Іван ГУЛЕЙ,
вчитель історії, пенсіонер,
м. Монастирськ
Тернопільської обл.

Шановна пані Любове Василівно, головний редакторе “Слова Просвіти”. Шановні працівники редакції.
До Вас звертається вчитель історії, пенсіонер, мешканець міста Монастирськ Тернопільської області Іван ГУЛЕЙ. Я вже багато років передплачую газету “Слово Просвіти” і так звик до неї, що вона — невід’ємна частинка мого життя. Той день, коли одержую “СП”, обіцяє мені якісь нові відкриття в житті нашого українського народу, у його культурі, побуті, в державотворенні від давнини до сучасності. Ось хоча б інформація про стан теперішнього Музею Шевченка на Чернечій Горі в Каневі, вміщена у “Слові Просвіти”. Ваша стаття “Як любити Шевченка?” стала відкриттям для мене. Перечитав ці матеріали кілька разів і зберігаю їх. Ніколи б не подумав, що до такого може дійти в незалежній Україні. Щиро Вам дякую. Ви все описали сміливо, точно та образно!
Цікаві й потрібні статті під рубрикою “Постаті”. Скільки ж незвіданого, незнаного і такого потрібного вони мені відкрили! Так само, як і та інформація, що міститься у статтях Павла Мовчана, Володимира Войтенка, Петра Антоненка, Івана Ющука, без яких неможливо уявити собі “Слово Просвіти”. Бережу газету із статтею Ліни Галанзовської під назвою: “Я ніц немаю, тілько дух, але мені належить Україна!”, а також публікацію Оксани Мітрашевської “Україна без українців”. У цих їхніх виступах ясна, як сонце, наша українська Правда!
Я цікавлюся творчістю Ліни Костенко й уже залпом прочитав її нову книгу “Записки українського самашедшого”. Шедевр! Тепер треба перечитувати цю книжку вдруге й повільніше. “Слово Просвіти” теж слідкує за творчістю нашої найвидатнішої письменниці й поетеси.
А тепер з’явилася на сторінках Вашої газети й “Гаряча тема” про Марію Матіос і її “Вирвані сторінки з автобіографії…”
Та й хіба всі матеріали перерахуєш? Роблячи висновок, зазначу, що: “Слово Просвіти” надзвичайно потрібна нам, українцям, газета, і я вдячний усьому колективу редакції за те, що ви дбаєте про нашу газету, аби вона була найкращою і найпотрібнішою в Україні! Зберігаю фотографію колективу редакції, вміщену в “СП” № 52 за 31 грудня 2009 року на першій сторінці під рубрикою “Вітаємо з новоліттям”. Ось такі мої враження від нашого культурологічного тижневика.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment