Галина ГЕРАСИМЕНКО
м. Макарів
“Мужай, прекрасна наша мово!” — під такою назвою нещодавно в актовому залі Макарівського ЦТДЮ імені Данила Туптала відбулося свято мови, приурочене до Дня народження видатних геніїв нашого народу Тараса Шевченка та Лесі Українки. Разом зі своїм керівником Т. М. Отрохом свято підготували й провели вихованці фольклорно-етнографічного гуртка “Дивокрай”, що діє при Макарівському ЦТДЮ.
На свято завітали учні 1—2-х класів Макарівського НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів — природничо-математичний ліцей”, вчителі, керівники гуртків, батьки, гості. Маленькі учасники свята з радістю дарували глядачам свою творчість: виконували українські народні дитячі пісні, організовували ігри, загадували присутнім загадки, старанно декламували вірші Т. Шевченка та Лесі Українки.
Директор Макарівського ЦТДЮ І. Л. Годенков привітав усіх зі святом і розповів, що покровитель центру, світоч духовності Святитель Димитрій Ростовський (в миру Данило Туптало) також багато зробив для нашої мови. Богослов, проповідник, священик, історик, філософ, вихователь, письменник, поет, драматург і композитор, Данило Туптало, також був засновником школи сучасної української мови, за його творами навчався ще юнаком Тарас Шевченко, інші видатні діячі української культури.
Свої музичні вітання глядачам та учасникам свята зичили й гості. Викладач музики Макарівської дитячої школи мистецтв Олександр Третяк познайомив малечу з нашим давнім музичним інструментом бандурою та розповів про її попередницю — кобзу. Виконавши кілька народних пісень під супровід бандури він просто зачарував глядачів. Вчитель Макарівського ліцею, учасник вокального ансамблю “Свят-коло”, Володимир Хоменко, виконав кілька своїх пісень під гітару.
Глядачі вітали учасників та гостей гучними оплесками. Особливо це було приємно маленьким гуртківцям, адже це був їхній дебютний виступ. Їхні очі світилися радістю — оплески були нагородою їм за старанність та артистизм. Адже вони своїми виступами прагнули донести до глядачів красу українського слова, його мелодизм і значущість для кожного українця.
Дивлячись і слухаючи виступи дітей, бачачи їхнє старання, вогник в очах їхнього керівника, мимоволі проймаєшся цим духом, і хочеться вірити, що цей трепет до слова, до мови вони нестимуть і далі, будуть гордими та гідними її, чого хочеться побажати кожному: “Мужаймося, будьмо гідними нашого рідного слова!”
