«У НАС НЕМАЄ ІНШОЇ ДОРОГИ…»

Володимир СЕМЕНКО

На околиці селища Мєдвєжьєгорська (Карельська АРСР) у сумнозвісному урочищі Сандармосі в жовтні 1937 року на відзначення 20-річного ювілею жовтневої революції (який цинізм!) протягом 27 жовтня — 4 листопада було фізично знищено 1111 в’язнів, із них 190 найкращих представників української інтелігенції. Загалом розстріляно в урочищі близько шести тисяч осіб.

Карелія стала для них усіх карою…
А їх було тисяча сто одинадцять.
Стріляли не в зеків, стріляли у націю —
з очима розумними — синіми, карими.
Чому саме 1111?
Мов голки колючі у скроні ті цифри.
Про це добре знав
більшовицький антихрист,
караючи жертви за каторжну працю!
Тримались окремо
у час передсмертний,
хоч тут їх окремішність всіх поєднала
в прообраз держави, яку навіть Сталін
не зміг подолати фізичною смертю.
Відлунюють кроки їх в серці у мене…
У звірів дворуких здригалися руки?
Катів привітали, злітаючись, круки
на свято криваве те дев’ятиденне…
Уява людська на таке неспроможна…
Лишилися свідки
тих звірських тортурів,
аби наша пам’ять
не змерзла, як тундра.
Змінити історію, звісно, не можна,
та пам’ять не вбити. Живі, пам’ятаймо
отой Сандермох,
що за колом Полярним,
де нації цвіт не простий, елітарний
ще й досі, спадаючи в душу, витає…

* * *
Катів у нас багато, жертв — катма.
Не всі, але пішли у депутати
оті, що мали йти давно за ґрати,
тому тюрма — пуста, а в нас — сума.
Майдан відбувся? Ні, це тільки знак,
освячення суворого Майдану,
де ми ущент розіб’ємо кайдани, —
пани-братове, має бути так!
Інакше нас узують в постоли,
і пустять по світах чужих з торбами.
Допоки ж, українці, будемо рабами?
Коли ж, урешт, прокинемось, коли?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment