З новими «Гончарівцями»!

img_5762
Фото на згадку — лауреати Міжнародної премії ім. О. Гончара 2011 року

Євген БУКЕТ
Фото Олеся ДМИТРЕНКА

“У ньому була рідкісна в наші дні цілісність характеру, чистота помислів і надзвичайна вимогливість до себе. Він був людиною, готовою платити за всіма рахунками, як колись говорили про шляхетних людей”, — так про Олеся Гончара згадує жінка, завдяки якій щороку, в його День народження, у стінах Національної спілки письменників України збираються молоді люди, для яких Україна є сенсом життя, а Олесь Терентійович — уособленням любові до батьківщини. Письменниця Тетяна Куштевська 1995 року взяла останнє інтерв’ю в Олеся Гончара і запам’ятала на все життя його слова про юні таланти, яким уже ніхто не хоче допомагати. Через рік, разом із меценатом, громадським діячем і бізнесменом Дітером Карренбергом вона заснувала Міжнародну українсько-німецьку літературну премію ім. Олеся Гончара на підтримку літературної молоді України та пошанування О. Гончара у світі.
“Слово Просвіти” цьогоріч традиційно вже виступило інформаційним спонсором престижної нагороди. До журі надійшло понад півсотні творів, серед авторів яких і обрали лауреатів 2011 року. Число подань майже вдвічі менше, ніж торік, але, як зазначив член журі, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Петро Перебийніс, “усі вони неперевершені”. Отже, цьогорічними лауреатами стали:
У номінації “Поезія” — киянки Катерина Міщук (за збірку “Зимописи”) та Ірина Шувалова (за збірку “Ран”).
У номінації “Проза” — Олександра Басько (м. Вінниця) за роман “Портал” і Олена Козаченко (м. Коломия Івано-Франківської обл.) за “Роман без слів”.
У номінації “Літературознавство” — Альона Дроздова (м. Луганськ) за літературознавче дослідження “Олесь Гончар — редактор власних художніх творів”.
Також заохочувальними преміями нагороджені: Олег Андрішко (м. Дніпропетровськ) за історичний памфлет “Послання до Ірода”, Тетяна Загоруйко (м. Бар, Вінницька обл.) за літературознавче дослідження “Образ пісні у прозі Олеся Гончара”, Вікторія Тіщенко (с. Острійки, Білоцерківський р-н., Київська обл.) за збірку поезій “Якби зорі вміли співати”, Ірина Якубовська (м. Львів) за збірку повістей та оповідань “Крик мертвих”.
“Така подія відбувається вперше в моєму житті. Я ніколи навіть не думала, що зможу отримати хоча б якусь премію, — ділиться враженнями одинадцятикласниця Тетяна Загоруйко. — Але хотілося довести, що ти чогось варта, зробити людям добро. Обов’язково приїду сюди й наступного року, щоб просто поспілкуватися з новими “гончарівцями”, моїми однодумцями”. Дівчина приготувала для Валентини Данилівни Гончар справжній сюрприз — вишитий рушник із портретом Олеся Терентійовича. Рушник Таня вишивала разом зі своїм учителем Борисом Михайловичем Недубським. Цей дарунок так розчулив присутніх і Валентину Данилівну, що насамкінець урочистостей голова НСПУ Володимир Яворівський і Валентина Данилівна Гончар започаткували і вручили Тетяні Загоруйко спеціальну грошову премію як найоригінальнішому лауреату, яку теж пообіцяли зробити щорічною.
Уже традиційна Премія Всеукраїнського Фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, який очолює Герой України Петро Тронько, цього року дісталася Аллі Адамович (м. Київ) за літературознавче дослідження “Олесь Гончар — повпред миру”.
До 15-ліття Премії організатори планують видати збірку творів лауреатів останніх п’яти років. А член журі, голова Київської міської організації НСПУ Віктор Баранов виступив із радикальною, проте, на мій погляд, давно вже назрілою пропозицією — рекомендувати до Спілки письменників усіх молодих авторів, які в різні роки отримали Міжнародну премію ім. Олеся Гончара. Це саме та “молода кров”, якої давно вже прагне Спілка письменників.
Своїми думками поділилася Валентина Данилівна Гончар: “У нас дуже талановиті діти. Ми судимо за рівнем тих робіт, які подають на українсько-німецьку премію. На жаль, її так і не почали фінансувати наші українські “олігархи”. Усі кошти, вже 14-й рік поспіль, надають меценати з Німеччини. Хотілося, щоб тут були присутні видавці, які б випустили у світ твори переможців. Це була б справжня підтримка молодого автора. Але поки що в нас у країні цього немає. Автори мусять видавати свої твори власним коштом”.
Традиційно в цій же залі 4 квітня вручали ще одну нагороду — Літературну премію імені Олеся Гончара, започатковану Міністерством культури і мистецтв України та Національною спілкою письменників України 1998 року. Її Лауреатом цього року став ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктор філологічних наук, професор Микола Степаненко — наш постійний автор і передплатник. Він отримав премію за книгу “Літературний простір “Щоденників” Олеся Гончара”, видану минулого року в Полтаві.
Ось що розповів Микола Іванович про своє дослідження: “Я поставив собі за мету подати історію української літератури на тлі щоденникової версії Олеся Терентійовича, залучивши епістолярій і деякі архівні матеріали. І заяскравіли такі потужні постаті нашого красного письменства, як Павло Тичина, Петро Панч, гроно шістдесятників, Борис Олійник, Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Дзюба. Мені було цікаво представити цю всю історію поглядом однієї людини.
Ми звикли до якихось синтезованих викладів, якихось згрупованих поміркувань. А це версія однієї людини, але людини незвичної — яка стояла над усім цим процесом. Його ми називаємо совістю української літератури. Він незалежно від системи залишався найсвітлішою, найчистішою постаттю.
Кожен із письменників у версії Олеся Гончара постає самобутнім, неперевершеним. Звісно, є певний жмуток гіркоти, певні докори, що полетіли на їхню адресу з вуст цього митця. Але навіть на цьому тлі ми бачимо монументалізм Ліни Костенко, сміливість духу Дмитра Павличка, поміркованість Бориса Олійника, суперінтелектуальність Івана Дзюби, несміливість і сміливість Павла Тичини, Петра Панча, який опікувався нашим словом, дбав про його розвій у ті часи.
Не знаю, чи мені вдалося точно все передати, але я працював сумлінно і мені дуже радісно з того, що журі визнало переможцем із-поміж претендентів саме мою книгу”.
Про нерозривність часів і поколінь, благотворну спадкоємність творчих справ і звершень говорив чверть століття тому Олесь Гончар. Його слова і досі палахкотять у молодих серцях: “Будьте відважними у своїх задумах, прагніть задумів глибоких, великих… велика мета робить велику енергію!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment