ЧИЯ ЗЕМЛЯ — ТОГО Й ВЛАДА

zemlya-4Вадим МИЦИК,
директор Тальнівського районного музею історії хліборобства, етнолог
Фото Олеся Дмитренка

Кожному народу, як етнічній цілісності, відведено своє місце на землі. Дано розум у голову, душу в тіло і силу в руки. Живи, твори, працюй. Український народ одвіку живе і господарює на землях П’ятиріччя — між Дунаєм, Дністром, Дніпром, Дінцем, Доном. Річки дають воду для Життя. Ці землі щедро і плідно забезпечують народ святим Хлібом.
Хліборобство, за висновками академіка В. Вернадського, створило “велику культурну біохімічну енергію, за допомогою якої людство змінило впродовж 20 тисяч років, якщо не більше, поверхню планети. Сім-вісім тисяч років тому назад ми маємо перші могутні держави хліборобського характеру і перші великі міста”.
Все життя українського народу пов’язане із землею. У ній наша історія і культура, етногенетичний зв’язок із предками, наше господарювання у світі й священна пожива. Земля нам є рідною. Вона — наша мати. Відомий поет і публіцист Олег Ольжич писав, що “український характер є в основі своїй хліборобський”. І в цьому “суттєві передумови такої життєвої постави українського народу, виплекані тисячоліттям його культури. А саме в життєвій поставі криється вся позитивна вартість (хліборобського) характеру українця! Нею зумовлена вся його снага і творчість!” У статті “Український міт” він розкриває те невичерпне джерело життя і творчої сили, яке є найосновнішою ознакою “української культури, а саме: її зв’язаність з землею. Земля виступає у нас з такою силою, що певне психічне наставлення (нехай вільно буде назвати його “космічним”) каже декому шукати українського міту в землі”.
Кожному народові, як і кожній людині, Богом відведено своє місце на землі, на котрій жили і живуть предки, батьки. Тому воно й зветься — земля батьків, Батьківщина, Вітчизна — вітча земля. Її плекають, відстоюють і від ворога загребущого, і від сусіда завидющого. Тим більше таку землю, як наша. За запасами чорноземів у світі Україна посідає одне з чільних місць. Наша держава має територію в 60355000 гектарів, серед яких 26566000 гектарів займають чорноземи — 44 відсотки. Під сільськогосподарські угіддя задіяно 23198000 гектарів. Родючість української чорноземлі чи не найвища у світі. Врожайності сприяють кліматичні умови.
Давньої пори в міжріччі Дунаю-Дністра-Дніпра розвивалася ціла низка культур, зокрема хліборобських: Кукрецька, Буго-Дністровська. В мідно-кам’яному віці тут розквітла Трипільська цивілізація. Чим пояснити привабливість цих земель та культурний розквіт життя на них?
За визначенням дослідника духовної історії України Олексія Братка-Кутинського, Наддніпрянщина і Наддністрянщина є єдиним місцем на планеті, де ширина чорноземної зони сягає 500 кілометрів. Саме в ній забезпечуються сталі врожаї та висока якість злаків, городини й садовини. Науковець з’ясував, що “значний масив українських земель з часу появи на земній кулі перших наземних рослин та перших тварин ні разу не був затоплений водами морів чи океанів. Це означає, що протягом сотень мільйонів років тут зберігався і нагромаджувався родючий ґрунт та послідовно розвивався найбагатший у світі генетичний фонд”. Звідси “розселялися на новоутворені суші флора і фауна, а разом з нею і людність. Це означає, що саме терен України є тим містичним місцем планети Земля, на якому відбувається передача естафети знань, що послідовно змінюють одна одну рас земної кулі: лемурійської, атлантичної, арійської. Це означає нарешті, що саме ця земля мала породити сільське господарство нової раси, …спонукати їх до землеробства”. У цьому вся цінність землі і сутність хліборобства як нової технології життя. Хоч би які історичні культури розвивалися на землях України, але найосновнішою культурою залишається культура хліборобства.
Хліборобство витворило такі основні риси українського народу, як працьовитість, щиру і щедру вдачу, любов до світу і людей, дало могутній духовний струмінь для творчості — обрядової, пісенної, мистецької.
Наша рідна земля — це наше найбільше благо у світі. З нею ми пов’язані і душею, і працею, цебто усім життям усіх поколінь, які жили, живуть і будуть жити й примножувати добро й красу на ній. Водночас вона є і причиною багатьох нещасть. Деякі держави у різні віки намагалися загарбати і родючі землі, і життєвий простір українського народу — Польща, Туреччина, Австрія, Угорщина, Румунія, а надто Росія. Споконвіку наш народ тільки й бореться, аби відстояти “землю, волю і кращу долю”.
Щоб забрати в українців землю, змінюється тактика й засоби. Її роздали людям у вигляді паїв і тут же гендлярі від політики квапляться її скупити (див. “Земельний кодекс України”). Але щось не виходить у політичних гендлярів, і на продаж землі раз у раз накладалася заборона. Черговий наступ на українську землю — територію — робить нинішня влада. Мовляв, треба ж чимось поповнювати бюджет. Таке собі хитромудре виправдання.
Для людей створюють умови, щоб унеможливити продуктивне господарювання. Дали землю, але нема техніки для обробітку. Якщо вона є, то нема запчастин. Для прикладу. На 68 фермерських господарств у Тальнівському районі (Черкащина) є лише десять комбайнів. Трактори такої давності, що їх мабуть і на металобрухт не приймуть. Коли все є, то бракує пального. Під час весняних робіт, жнив, при збиранні врожаю восени пальне щоразу злітає в ціні. Створюється ситуація, щоб люди позбувалися землі. Гендлярі, які загарбали підприємства, цілі галузі, за безцінь скуповують основне багатство українців — землю. Юридично і навічно. І не просто як засіб для господарювання, а як територію. Оскільки гроші знаходяться в руках некорінного населення, то одного разу ми прокинемося, як писав Тарас Шевченко, “на нашій не своїй землі”.
Хутчіш скупити землю хочуть ті антиукраїнські сили, які сплять і бачать нашу землю своєю, а Україну — бездержавною. У цьому руслі відбувається боротьба з українською мовою. Але ж і земля, і мова дані Богом. Тому виступати проти них, — це не тільки боротися з народом, а оголошувати війну Богові.
Перш ніж махлювати, як продавати землю, краще подумати, як про неї піклуватися, доглядати так, щоб вона була родючою і на ній зростали дорідні врожаї. Адже земля є живим організмом із міріадами мікроорганізмів. Процес наростання ґрунту дуже повільний — один сантиметр за триста років. Проте руйнування при нехлюйському ставленні у сто разів швидше: за три роки знищується один сантиметр родючого ґрунту.
Коли кажуть про купівлю-продаж землі, пригадуються відомі факти, як ізраїльтяни свого часу скуповували у палестинців землю. Заволоділи нею на юридичних підставах. І що тепер робиться? Непримиренна війна і помста.
Гендлярів у політиці запитую:
Як можна продати Історію?
Як можна продати Пам’ять?
Як можна продати Могили предків?
Як можна продати Любов?
Як можна продати Край, відведений Богом?
Як можна продати Душу?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment