ЯК ПАРТІЯ РЕГІОНІВ НА ДОНЕЧЧИНІ ІГНОРУЄ РІШЕННЯ СВОГО ПРЕЗИДЕНТА

Міністр освіти й науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник у березні цього року під час виступу на “годині уряду” у Верховній Раді назвав політичними інсинуаціями розмови про скорочення кількості шкіл з українською мовою навчання. Міністр заявив, що шкіл з українською мовою навчання побільшало.
“Попри політичні інсинуації довкола цього питання, можу сказати, що в 2008—2009 роках українською мовою навчалися 81,1 відсотка учнів, а в 2010—2011 роках — 82,2 відсотка”, — сказав міністр. Правда, не уточнив Табачник, у яких регіонах сталося таке сильне “зростання” аж… на 1,1 %. А не може не знати наш міністр-регіонал, що гостра проблема зі здобуттям освіти державною мовою існувала й досі існує у східних і південних регіонах. Бо якраз восени 2003 року Табачник приїжджав до Донецька допомагати ліквідувати школу з українською мовою навчання № 36 у Ленінському районі.

Марія ОЛІЙНИК,
м. Донецьк

Перед цим теж робив вигляд, що не відає, що твориться в його рідній та найзрусифікованішій області й Президент України Віктор Янукович, показово вимагаючи від прем’єр-міністра Миколи Азарова та міністра освіти Дмитра Табачника офіційної відповіді щодо ситуації, яка склалася із закриттям українськомовних шкіл.
Як повідомила прес-служба Януковича, Президент зазначив, що закриття шкіл є для нього “дуже болючим” питанням. “У деяких випадках ця тема занадто політизується — робиться наголос, що закриваються школи здебільшого з українською мовою навчання. Так це чи ні — я хотів би на це питання отримати відповідь від міністра освіти та прем’єр-міністра України. Офіційну дайте мені відповідь”, — наголосив Янукович.
Чи є тут політика, запитуєте ви? Звичайно, є. Антиукраїнська, антинародна політика, яку проводить на Донеччині багато років — керівна і правляча партія — Партія Регіонів. Часом — нібито всупереч намірам та обіцянкам Президента. Саме В. Янукович запропонував оголосити на державному рівні 2011-й роком освіти та інформаційного суспільства, 2012-й — культури та відродження музеїв, 2013-й — роком фізичного здоров’я та екології тощо. Рік освіти тільки розпочався, як громадськість (у першій половині січня) дізналася про ліквідацію шкіл, яку регіональна влада назвала чомусь “оптимізацією”. Коли начальники районних і міських відділів освіти почали повідомляти на зборах директорам шкіл про ліквідацію в тому чи іншому районі шкіл, то не посилалися на будь-які документи. А почалася ця ліквідація-оптимізація із закриття школи № 111 у Петровському районі м. Донецька з українською мовою навчання. Цю, третю в Донецьку, школу з українською мовою навчання 1995 року допомогла відкрити всеукраїнська громадськість: із Чернівців привезли експонати для обладнання світлиці та український одяг для першого класу; Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області забезпечили школу підручниками.

* * *
Щойно стало відомо, що голова Донецької обласної державної адміністрації ще в липні 2010 року створив робочу групу в основному із начальників управлінь, яким було доручено запропонувати об’єкти для оптимізації, а насправді — ліквідації бюджетних установ області. Вже 15 жовтня 2010 року всі пропозиції було узагальнено в “Регіональній дорожній карті щодо оптимізації мережі бюджетних установ та видатків місцевих бюджетів на їх утримання”, складеній для виконання Декларації цілей і завдань бюджету-2011, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2010 №315. Отже, гілки влади всіх рівнів — від сільських і аж до Кабінету Міністрів України — знали про недостатній рівень планового фінансування навчальних закладів освіти, зокрема в Донецькій області — 80 %, але ретельно приховували від громадськості ці плани, бо саме тоді Партія регіонів боролася за перемогу на місцевих виборах.
Після виборів, 3 лютого Донецька ОДА повідомила ЗМІ, що 2011 року в області планується закриття 26 загальноосвітніх шкіл (2,5 % від загальної кількості шкіл), загальна проектна потужність цих шкіл — 7182 учні, фактична наповнюваність — 2099 учнів. Таким чином, середня наповненість кожної з них 30 %.
“Життя похитнуло однозначність ідеї “поки існує школа, доти живе село”. Сьогодні при оптимізації мережі шкіл ми маємо витримати розумну рівновагу, певний баланс: не просто зберегти або реформувати мережу шкіл, а насамперед забезпечити якість освіти в них”, — сказав начальник управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації Юрій Соловйов.
Це ще одна брехня про якість, коли немає фінансування. Батьки дітей, підтримані “Просвітою”, “Фронтом змін”, ЗМІ, розпочали мітинги-протести. У відповідь розпочався тиск на батьків, учителів і дітей, навіть, як це сталося в українськомовній школі №111     м. Донецька, — із залученням дільничного міліціонера Євгена Федотенкова, який разом із директором школи Світланою Бабенко показово, порушуючи навчальний процес і Кримінальний кодекс України, викликав неповнолітніх дітей з уроків для допиту в її кабінеті. Батьки 240 учнів, які навчаються українською мовою в десяти класах школи, потужність якої становить 57 %, а не 30 %, не розуміють, чому їхню першу в цьому районі українськомовну школу ліквідують, тож пишуть заяви в райраду, міськраду, держадміністрацію… аж до Президента України. Педагогічний колектив та батьки звернулися до депутата ВР за списком Партії Регіонів — випускника цієї школи Юрія Черткова. Відповіді жодної, натомість 31 березня 2011 року на сесії Петровської районної ради прийнято рішення закрити цю школу. А 4 квітня Будьоннівська райрада прийняла рішення про закриття української школи № 121. Остаточне слово — за Донецькою міською радою.
Така ж ситуація в інших містах і районах області. Наприклад, у м. Макіївці заплановано ліквідувати 8 шкіл. Незважаючи на звернення, протести, прохання, пікетування, 25 березня сесія Макіївської міської ради одноголосно підтримала рішення про ліквідацію 4 українськомовних шкіл №3 (с. ім. Кірова), №100 (с. Красний Октябрь, де навчаються діти ще з прилеглих трьох селищ с. Липове, с. Лісовий, с. Велике Оріхове), в Советському — № 27 (с. Красний Партизан) і № 94 в Червоногвардійському районах Макіївки. І байдуже, що ці навчальні заклади є єдиними острівцями культури й громадського життя в шахтарських селищах. Усе решта — лікарні, дитячі садочки, палаци культури — вже знищено. Дороги відсутні. Із мільярдів гривень, які були виділені на закриття шахт і на створення робочих місць у цих селищах, не направлено жодної копійки. Суцільне безробіття. А за високими загорожами власних маєтків наші можновладці не бачать занедбаних селищ. І чути навіть про їхні проблеми не хочуть. Ось цитата зі звернення батьків школи №100 I-II ст. “…МЗШ № 100 знаходиться на відстані 20 км від центру міста, окрім школи, на території наших селищ немає жодного культурно-освітнього центру. Демографічне становище даних населених пунктів погіршиться, тому що не буде школи. Фінансове становище багатьох молодих сімей не дає можливості змінити місце проживання. Отже, діти та підлітки чотирьох селищ будуть віддані “вулиці”…
Переведення учнів МЗШ № 100 в ЗОШ № 99, 102 істотно послабить взаємозв’язки сім’ї і школи, бо між селищем Н. Кринка (де розташовані школи) та с. Красний Октябрь ускладнене транспортне сполучення. Батьки не завжди зможуть відвідати школу, батьківські збори, а відповідно, і стежити за успішністю своїх дітей.
Переконливо просимо врахувати труднощі, які створює територіальна розкиданість мікрорайону МЗШ № 100 і не допустити її закриття”.
Не почули. Закрили. Тепер батьки звернуться за захистом своїх конституційних прав до суду.
Батьки учнів спецшколи № 2 в м. Донецьку, яку збираються оптимізувати, теж не здаються. Вони написали листи з проханням допомогти врятувати навчальний заклад послам США — Теффту, Великобританії — Тернер, а також представнику ЄС в Україні — Тейшейре. “Школа спеціалізується на вивченні англійської і німецької мов. Вона знаходиться в самому центрі Донецька. Через її зручне розташування влада ухвалила рішення закрити школу і продати будівлю і землю, щоб одержувати прибуток під час Євро-2012”, — пояснюють батьки.
Вони пишуть, що перебувають у відчаї. “Ми просимо Вас зобов’язати владу не закривати школу, а в разі їх відмови, анулювати права України на проведення Євро-2012”.
Ось так реалізується програма Віктора Януковича “Україна для людей” та “курс глибоких реформ та системної модернізації країни” в рідній йому області в 2011 — році освіти.
Наразі вже прийнято рішення сесій міських рад про закриття з  1 вересня 2011 року 8 шкіл у Донецькій області. Школа № 111 закрита 31 березня 2011 року тільки райрадою і це рішення може не підтримати Донецька міська рада й почути голоси людей, які вибрали їх. Ліквідовано 2 Будинки дитини в Артемівську та Горлівці. Є плани “оптимізувати” лікарні. На черзі ще 17 шкіл.
Таке враження, що влада Донеччини вирішила отримати десятки мільярдів із державного бюджету на проведення Євро-2012 за рахунок ліквідації бюджетних установ: шкіл, лікарень, поліклінік, забуваючи, що за переписом 1989 року в Донецькій області мешкало 5 млн 311 тисяч 800 осіб, Сьогодні ж — 4 млн 443 тисячі. А влада, збільшивши собі заробітні плати, продовжує цілеспрямовано надшвидкими темпами знищувати і грабувати. Іншого вона не знає.
Але є надія, що, створюючи ініціативні групи із захисту своїх закладів, нарешті донеччани переконаються, що Партія Регіонів не покращить їхнього життя ні сьогодні, ні завтра. І справедливо проголосує проти них.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment