Юрій Щербак. «ЧАС СМЕРТОХРИСТІВ» (МІРАЖІ 2077 РОКУ)

Фраґмент з роману

Продовження. Початок у ч. 13 за 2011 р.

4.
15 квітня 2077 р.
Абсолютно таємно
Один примірник

Особисто Його Ясновельможності Гетьману України, Генералу армії Кузьмі-Данилу Махуну
Повідомлення особливої державної ваги

Інформую Вас, що Закордонна інформаційна служба Державної Варти України (ЗІС ДерВару) з дозволу ГЕПРУ взяла з 2075 року в оперативну розробку начальника Другого (науково-технологічного) управління військової розвідки ЗСУ полковника Гайдука І. П.
Гайдук І. П. народився 12 лютого 2027 р. в Києві, закінчив спеціалізовану комп’ютерну школу, навчався в Київському політехнічному університеті, факультет систем управління ракетами. Проявив себе здібним інженером, має два винаходи. Під час румунської агресії (2048—2052 рр.) служив у військовій розвідці, став кадровим офіцером ВІРУ. Закінчив Розвідувальну Академію Збройних Сил ім. генерала Є. Марченка (2055 р.), отримавши звання капітана. У 2057 р. в рамках студентських обмінів за рішенням керівництва Міноборони (К-Д Махун) і ДерВару (Ю. Мережко) був направлений до Конфедерації держав Північної Америки на навчання до МІТ — Массачусетського Інституту Технології, відділення космічних технологій, управління і зв’язку, де увійшов до 10-ти найкращих студентів. Доктор філософії, доктор інженерних наук. Після закінчення МІТ, перебуваючи на території КДПА, займається розвіддіяльністю під прикриттям посади виконавчого директора Українсько-американського Бюро з науково-технологічних обмінів. У 2058 р., будучи студентом МІТ, вступив у інтимний зв’язок з американською громадянкою, студенткою того ж інституту Ширлі Мак Доул, яка згодом, через 3 роки, стала дружиною майбутнього президента КДПА Ендрю Ван Лі і на сьогоднішній час є одним з найвпливовіших сенаторів конфедерації.
Наявні в ЗІС ДерВару дані свідчать, що Ширлі Мак Доул ще в студентські роки стала агентом Центральної служби безпеки Конфедерації під псевдо “Бейбі” і в ході інтенсивних контактів завербувала Гайдука І. П., якому було дано псевдо “Ікар”.
Створюючи видимість успішної діяльності зі збирання на користь Української Держави інформації щодо найновіших науково-технічних розробок у сфері передачі інформації та нових видів озброєнь (проекти “Водограй”, “Черепаха”, “Койот”, “Ластівка” та інші), Гайдук І. П., працюючи на Конфедерацію, завдав величезної шкоди обороноздатності УД, вітчизняній науці і техніці.
Доведено, що Гайдук І. П. сприяв передачі американцям таких перспективних проектів вітчизняного оборонно-промислового комплексу, як новий вид пального для твердопаливних ракет морського і космічного базування SS-32 та SS-52, антикорозійне покриття для морських платформ стратегічного призначення, надчутливі радарні установки типу “Мантія”, нові принципові розробки газотурбінних і плазмових двигунів та інше (список злочинно-зрадницьких дій Гайдука І. П. додається окремо).
Передаючи ці та інші технології й вироби своїм американським хазяям, Гайдук І. П. став на шлях особистого збагачення, накопичуючи на підставних рахунках у Панамі значні суми грошей близько 60 млн глобо. Гайдук веде аморальний спосіб життя, перебуваючи у позашлюбному зв’язку з касиркою банку “Континентал” Ліндою Кенворсі, агентом бразильської розвідки, яку використовує для проведення незаконних грошових операцій.
Наявних у Державної Варти фактів достатньо, щоб викрити зрадницьку антидержавну діяльність Гайдука І. П.
У зв’язку з вищесказаним пропоную:
— негайно відкликати Гайдука І. П. з Конфедерації під переконливим приводом (підвищення по службі);
— негайно заарештувати його, коли прибуде до Києва, і висунути офіційні звинувачення;
— створити спеціальний військовий трибунал для суду над Гайдуком І. П.;
— як виняток, засудити Гайдука І. П. до аргентинської страти — шляхом викидання з літака на висоті 5000 м над священною українською землею;
Нагородити агентів ЗІС ДерВару (псевдо “Імператор”, “Сокира”, “Шахіст”), що сприяли викриттю Гайдука І. П.
Директор Державної Варти України
Юлій Мережко

Резолюція на документі: п. Клинкевичу В. Я.
Гайдуку І. П. присвоїти чергове військове звання генерала-хорунжого, відкликати до Києва. Гетьман К. Д. Махун. 16.04.2077

5.
Гайдук увійшов до великої зали з дзеркалами, трьома сяючими люстрами й численними фарфоровими китайськими вазами на пристінних столиках і роялі, в яких стояли розкішні білі й рожеві гладіолуси. “Штучні”, — швидко оцінив Гайдук, — бо жодна з тендітних пелюсток не зів’яла, квіти були одноманітно урочисті, наче в казковому мальованому фільмі.
Перша леді Конфедерації Держав Північної Америки — Сполучених Штатів, Канади і Мексики — сенатор Ширлі Ван Лі чекала його, привітно посміхаючись і першою простягаючи долоню для рукостискання. Вона майже не змінилася з тих часів, лише її гарненьке обличчя королеви студентських балів утратило акварельну свіжість й нечіткість напівтонів молодості й було промальоване гострим пером часу та косметичних операцій. Але від цього не стало менш гарним. Найвродливіша сенаторка за всю історію Америки.
— Рада вас бачити, містере Гайдук, — вона продовжувала чарівно посміхатися, хоча її погляд здався йому стурбованим. Її колись розкішне, непокірне темно-каштанове волосся стало світлим, акуратно зачесаним і сплетеним ззаду в дульку, як у балерини. Він згадав Лару.
— Сенатор Ван Лі, це велика честь для мене — ваше запрошення і зустріч. — Гайдук від хвилювання почав ледве підбирати навіть банальні англійські слова привітання. Потім спромігся на цілком щирий комплімент:
— Ви виглядаєте значно молодше, ніж…
— Ніж коли? — розсипалась легким сміхом перша леді Конфедерації.
— Ніж тоді, коли ми натирали носа Джорджу Істмену.
— Боюсь, що цей ніс вже зовсім зник, — сказала Ширлі, запрошуючи Гайдука сісти на спеціальну двомісну “лавсітку”, оббиту темно-червоною, з синіми смужками, тканиною, яку так полюбляли у будинках офіційного Вашингтона, стилізованих під ХVІІІ століття.
Ширлі сіла зліва від Гайдука на спеціальному кріслі, позаду від неї на стільці умостилася Марта Джеферсон із записником у руці, яка теж подала свій голос:
— Істмену нещодавно приварили новий ніс. З надтвердого сплаву.
— Я чула, що ви від’їжджаєте з Вашингтона, — продовжила Ширлі і Гайдук побачив, як правою долонею вона торкнулася лівого ліктя — ознака занепокоєння. — Від імені президента і сенату Конфедерації я хочу подякувати вам за ваш вклад у розвиток українсько-американських відносин. Президент високо цінує ваші зусилля і просив переказати вам його найкращі побажання. Досвід останніх років випробувань засвідчив, наскільки плідною була наша співпраця у сфері науки і технологій. Вас буде не вистачати у Вашингтоні.
Гайдук згадав, як казилися вони від кохання, щойно познайомилися, коли заселилися в сусідні кімнати в житловому комплексі Саузгейт на березі Чарлз-рівер, з якого відкривався вид на старий Бостон. Ширлі, чарівна темноволоса американка з Нової Англії, вразила серце молодого Гайдука, який вмить забув усі свої клятви спецназу, українській розвідці і самому собі — тільки вчитися в найкращому університеті світу, зосередитись на головному — на системах управління ракетами, а не відволікатися на випадкові сексуальні зв’язки. Забув усі настанови капітана контррозвідки Юлія Юліановича Мережка про те, що перший відвідувач до його кімнати, перший приятель-студент, перша дівчина в ліжку і перший знайомий у студентському барі будуть агентами Національного управління контррозвідки Центральної служби безпеки Конфедерації. І що обов’язково він матиме свого персонального “куратора”. Про всі попередження і настанови вмить забув Гайдук, коли у двері його кімнати постукала Ширлі Мак Доул і попросила допомогти їй полагодити комп’ютер. Виявилася студенткою другого року курсу 21F — іноземні мови і література, переважно іспанська, але цікавилася також російською, українською і польською мовами, навіть намагалася щось йому говорити на дивній суміші слов’янських мов, від чого він починав сміятися і обіймами й поцілунками зупиняв потік її слів: він заздрив її англійській витонченій мові білих аристократів Нової Англії — цьому останньому заповіднику лінгвістичної архітектури шекспірівських часів, що гинув під навалою індійсько-китайсько-мексиканських акцентів і комп’ютерних варварських сленгів, які заливали американський континент. Пізніше Ширлі зізналася йому, що її збуджує його дивовижний акцент і його голос — наче занесений з далеких євразійських степів. Тоді вона ще слабко уявляла, де лежить Україна. А він не міг уявити, ким стане вона.
— Чи ви вже знаєте, де працюватимете в Києві? — спитала Ширлі.
— Ще не знаю. Спочатку відпочину, займуся риболовлею на Дніпрі. А потім знайду роботу.
Колись він розповідав їй, що більш за все на світі ненавидить риболовлю. Вона не забула, бо кинула швидкий погляд і її права долоня знову торкнула лівий лікоть.
— Маю високу честь, — встала зі свого крісла Ширлі, — від імені президента Конфедерації Держав Північної Америки нагородити вас пам’ятною грамотою.
Гайдук підвівся, розуміючи, що бачить Ширлі востаннє в житті. Перша Леді передала йому папку у синій сап’яновій обкладинці з грамотою.
— Прошу також, — промовила, чарівно посміхаючись, Ширлі, — передати від мене подарунок дружині вашого президента… Вашого військового лідера…
— Гетьмана, — підказав Гайдук.
— Гетьмана. Пані Наталі. Я й досі згадую її гостинність у Києві.
Гайдук взяв з її рук досить важкий пакунок, обгорнутий папером з зображенням Білого дому та рожевою стрічкою з бантом. За папером вгадувалось щось тверде — шкатулка, мабуть. Гайдук виструнчився, як справжній генерал, навіть каблуком притопнув.
— Успіху вам, — Ширлі міцно стиснула його руку, наче не хотіла відпускати. Гайдуку здалося, що в очах сенаторки зблиснули сльози.
— Я проведу вас, — сказала Марта Джеферсон.
Рожевощокий гігант виструнчився, як тільки вони вийшли з покоїв першої леді й віддав честь. “Чого підхопився цей бевзь?” — подумав Гайдук. Тому, що побачив грамоту президента Конфедерації в моїх руках? Чи в них такий протокол — вітати відвідувачів, коли ті назавжди виходять з Білого дому?
— Можете не перевдягатися, — сказала Марта, підтримуючи його за лікоть сухенькою рукою. — Візьміть це на пам’ять. Ваш одяг уже в автомобілі…
Гайдук хотів заперечити, що ніякий автомобіль його не чекає, але Марта, міцно вчепившись в нього, вивела з Білого дому до паркінгу, захищеного “Птеродактилем”, і тихо, але рішуче сказала:
— Вас хочуть убити. Вам треба негайно тікати. Нічого не питайте. Вас відвезуть до Канади, де сядете в літак. Відкрийте пакет. Єдине прохання — ні, не прохаю, благаю вас: з вами поїде моя племінниця Божена. Вона також летить до Києва. Подбайте про неї. Буду навік вам вдячна. Вона… — кивнула вбік Білого дому, — вас кохає. Все ще. Прощайте. Не забудьте відкрити пакет.
Марта Джеферсон майже вштовхнула розгубленого Гайдука в чорний броньований лімузин з номерами Білого дому. В задній частині лімузина замість багажника стояла кулеметна турель і сидів стрілець — як у старовинних бомбардувальниках з дитячих комп’ютерних ігор. Крізь затемнені вікна лімузину нічого не було видно — ні поліцейських “черепах”, ні сірих з коричневими дверима кебів-таксівок, ні бомжів, що лежали на травниках Лафаєт-парку. Тим більше не можна було побачити дрона-кілера, що виблискував на сонці, причаївшись біля світлофора, яким керувала охорона Білого дому. Дрон скидався на звичайну камеру поліцейського стеження за вуличним рухом.
Вмостившись на задньому сидінні лімузину, Гайдук занурився в темряву. Згодом побачив ледь помітну підсвітку підлокітників, кришталевих стаканів міні-бару, кольорові вогники пульту управління зв’язку. Погляд його вперся в темну постать, що нерухомо стовбичила на передньому сидінні, лицем до Гайдука.
— Ви Божена? — здогадався він.
Постать ствердно кивнула головою. Лімузин різко рвонув, всі розмови припинилися.

Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment