ВСЕСВІТ, ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ

aesАнатолій КІНДЕРЕВИЧ,
член-кореспондент Міжнародної академії інформатизації

Видатний науковець ХХ століття В. І. Вернадський створив учення про ноосферу — людську та іншу свідомість, поширену в межах планети Земля, про обопільний вплив свідомості людини на Землю і свідомості Землі на людину. Багато науковців світу, зокрема І. Яницький, пропонують розглядати Землю як живу розумну істоту, як клітину, що володіє властивостями саморегуляції, збалансованості й свідомо реагує на екологічні та соціальні безчинства людського суспільства на планеті. Висмоктування нафти і газу, риття кар’єрів і котлованів, знищення дерев, забруднення атмосфери і води — це все агресивні вчинки людства, на які Земля відповідає землетрусами, повенями, ураганами, торнадо. Саморегулятивні можливості Землі приголомшливі: відновлення рослинності після пожеж і незбагненний, незрозумілий науці дезактиваційний вплив, коли радіоактивне забруднення заплави річок Прип’яті і Дніпра було дезактивовано дією мулу-сапропелю Київського моря. Чорнобиль і Фукусіма вкотре доводять: всупереч запевненням про надійність атомної енергетики науковці володіють неповними і неточними знаннями і в ядерній енергетиці, і в геофізиці. Так звана офіційна фізика занадто відстала від тих вимог, які висувають технології та вимагають умови життя на Землі.
Як автор Теорії поля, котрий отримав багато практичних результатів, поясню висловлені мною тези детальніше.

СПРАВЖНІ ПРИЧИНИ ЗЕМЛЕТРУСІВ

Нам доводилося багато разів чути, що причинами землетрусів є наповзання тектонічних плит одної на одну й створення в зоні їхніх зіткнень силових зусиль, які призводять до землетрусів. Вказують, що епіцентр землетрусу знаходиться на глибині, скажімо, 40 кілометрів і т. д. Такі твердження абсолютно хибні. Бо як у системі поглядів класичної фізики пояснити той факт, що геофізики фіксують після кожного землетрусу зменшення тривалості доби? Так було після землетрусу на Суматрі і під час останнього землетрусу в Японії 11 березня 2011 року: тривалість доби зменшилася на 1,7 мікросекунди. Інакше кажучи, після кожного землетрусу Земля збільшує швидкість свого обертання. Звідки тоді береться енергія? Класичні фізики цього не знають. Але ж вони “моляться” на закон збереження енергії, а тут він явно порушується.
У рамках Теорії поля пояснення дуже прості й логічні. Всесвіт, всупереч А. Ейнштейну, не порожній. Він має рівень ентропійного часопростору
ÄФ=4ðGM=0,5ÖHM=2,6·1040
і гравітаційну щільність MH=9·1031 кг/с.
За рахунок колапсу мас у Всесвіті рівень ентропійного часопростору збільшується. Це виражається у зростанні числа Хаббла Н, яке зараз дорівнює H=2,8·10-18 1/с, але поступово неухильно збільшується. При цьому відбувається інфляція маси зі швидкістю mH=2,8·10-18 1/с·1 кг=2,8·10-18 кг/с. Тобто, маса втрачає свою масивність. Під впливом гравітаційної щільності Всесвіту Земля збільшується в розмірах так, що її екватор збільшується за рік на 41 сантиметр. (Це вже підтверджено американцями 2000 року за допомогою лазерних пристроїв.) Це є причиною тектонічних розломів і дрейфу материків, які встановив ще Альфред Вегенер. Земля за рік зазнає інфляції маси на
ÄM=6,4·1024 кг·2,8·10-18· 3,15·107=5,6·1014 кг.
Результуюча маса залишається досить точною і зміни відбуваються десь у чотирнадцятих порядках, але все-таки це позначається і на міцності ядра, і на швидкості обертання Землі. Адже енергія обертання Землі, що дорівнює E=0,5MЗù2R2З, залишається незмінною і, якщо зменшується її маса, то кутова швидкість збільшуватиметься. Так воно і відбувається. Причиною всього цього є дія Всесвіту.
Тепер про ядро Землі. Питома щільність ядра дорівнює 25 г/см3 проти середньої щільності 5 г/см3. Відстані між атомами в кристалічному залізо-нікелевому ядрі не 10-10 м, як на поверхні, а напевно 10-11 :– 10-12 м. Ядро теж прагне збільшити свої розміри під дією поля Всесвіту. І ось, коли Земля, скажімо, пролітає між планетами, що вишикувалися в ряд (парад планет), то вона отримає удар гравітаційних потоків по ядру. Цей удар спричинить на зовнішній оболонці ядра перехід кристалів металу від розмірності 10-11 м до 10-10 м у тому місці, де по ядру вдарив гравітаційний потік. Вивільнюється енергія міжатомних зв’язків. Це величезна енергія, що дорівнює енергії десятків водневих бомб. Щось подібне відбувається при замерзанні води: енергія міжатомних зв’язків при переході від води до льоду розриває чавунну трубу. Саме в цьому місці ця відщеплена поверхня ядра вдарить по мантії і повздовжньою жорсткою хвилею дійде до того місця під корою Землі, де з мантією контактує рідка магма. Повздовжня хвиля перетворюється на фонтан магми, який б’є по корі Землі. (Це місце називається епіцентром землетрусу.) Якщо він перебуває під материковим щитом, то це слабкі поштовхи, якщо ж у вузлах розлому кори, то відбувається відчутний струс ґрунту. Оскільки це фізичне явище зумовлене причинами, направленими зовні, то можна розробити датчики, які приймуть гравітаційний удар зовні і вкажуть місце, куди і в які координати Землі вдарить повздовжня хвиля, що йде від ядра. Хмара повільних нейтронів у резервуарі з металевого урану-238 буде тонко реагувати на гравітаційний удар, що йде зовні, і фіксуватиметься нейтронними датчиками, як дія Всесвіту на ядро Землі. Тобто, є можливість із випередженням на 1—2 години точно вказати місце можливого епіцентру землетрусу. Це швидкодіюча електронно-оповіщувальна система.

ОФІЦІЙНА НАУКА ВІДСТАЄ…

Через 110 років із часу відкриття радіоактивних елементів і досі класична фізика не знає реальної причини á, â, ã-розпаду. Пояснення á-розпаду через тунельний ефект неправильне: при розпаді ядра частка á летить не до ядра, а від нього! До чого тут бар’єр, де ж цей бар’єр, щоб через нього тунелювати?
Догматизована загальною теорією відносності офіційна наука відчутно відстала в питаннях ядерної фізики, тому фізики-ядерники користуються неповними й неточними знаннями, які, наприклад, призвели до вибуху Чорнобильського реактора. Так, класична ядерна фізика вважає, що жодні фізичні та хімічні процеси не впливають на активність радіоактивного елемента і його період напіврозпаду. Теорія поля, створена мною, доводить, що це не так. Сотні мільйонів років тому, коли гравітаційна щільність Всесвіту була нижчою, фізичних елементів було близько тисячі, але всезростаюча гравітаційна щільність Всесвіту розформовує елементи. Зараз при даному значенні числа Хаббла елементів залишилося трохи більше ста, а їхніх ізотопів — трохи більше п’ятисот. Причому останні праворуч 50 ізотопів розпадаються спонтанним розпадом. Створивши технічний пристрій, що дає вище значення гравітаційної щільності, так звану камеру інтенсифікації фізичних процесів, ми освоїли технологію прискореної дезактивації радіоактивних елементів. Так, період напіврозпаду цезію-137, який дорівнює 30,2 року, ми змінили до 98 годин. Проведено сотні експериментів за прискореною дезактивацією стронцію-90, цезію-137, америцію-241, молібдену-99, калію-40 та ін. Контрольний експеримент проводили за участі двох докторів наук із Курчатовського інституту. Головою комісії був академік Б. В. Болотов (Акт експертизи від 25 жовтня 2005 року).
Вивчивши події і дані про вибух четвертого блоку АЕС, я дійшов висновку, що вибух реактора стався від того, що фізики не знали багатьох явищ, тобто керувалися неповними знаннями. Вся справа в тому, що при включенні в РБМК системи АЗ-5 стрижні, падаючи вниз, витісняють воду і спричиняють кавітаційні явища і явища фазових переходів. При цьому водою випромінюються потужні деструктуруючі потоки ÄT+. Ці потоки миттєво викликають спонтанне ділення ядер стронцію-90, і цезію-137 — свіжо утворених і нестійких внутрішньо твелів. Розпадаючись спонтанно, кожне таке ядро виділяє 2—3 повільних нейтрона, які одразу поглинаються ядрами урану-235 для вимушеного поділу, тому відбувається різке збільшення потужності реактора, а зональні датчики повільних нейтронів не показують їхнього зростання. На 9-й секунді потужність реактора зросла у 80 разів і він вибухнув. При цьому зональні датчики нейтронів, що стоять поза твелами, ніякого зростання нейтронів не фіксували. Але фізики не знають цього явища й досі. Так, на реакторах РБМК (у Росії їх 17) встановили систему швидкого опускання стрижнів (за 2 секунди замість 18 секунд, що було на 4-му блоці в Чорнобилі). Але я відповідально заявляю: якщо, не дай Бог, число стрижнів в активній зоні стане менш як 20 і якщо затримається опускання стрижнів АЗ-5 до 9 секунд — кожен реактор вибухне як Чорнобильський через зазначену вище причину.

КОРПОРАТИВНІ ІНТЕРЕСИ

Атомні структури шляхом введення низки внутрішніх законів (таємність, допуск) та інструкцій вийшли з-під контролю громадськості. А це призводить до страшних катастроф, за які розплачується суспільство. (Після 25 років аварії на Чорнобилі 500 тисяч жертв.) Візьмімо Фукусіму в Японії. Як можна так планувати й будувати, не заклавши в сейсмоактивній зоні дизельні насоси для охолодження зупиненого реактора, а все задіяти тільки на електриці? Електрики немає — і все. А де автономна система, що забезпечує надійність? Читаємо М. Карпана “Мирний атом” про Чорнобильські події: “Потрібно тільки знайти і розчинити у воді тонну борної кислоти. Потім за допомогою пожежних подати її в сектор реактора із Землі навісом”. Це були думки М. Карпана, а японські пожежники гідрантами також навісом подають воду з борною кислотою. А чому немає потужних стаціонарних дизельних систем для цієї процедури? Хіба в Японії немає солярки? Не продумано, не закладено в проект. Це, звичайно, дикунство, але воно, як бачимо, є і дорого обходиться населенню. Атомні структури повинні бути під контролем громадськості — це головна умова надійності, а не демонстрування таблиць, де ймовірність вибуху математично обґрунтована і дорівнює 10-8.
Тепер щодо подій у Японії: стрижні-поглиначі нейтронів опущені, реактори залиті водою з борною кислотою — найсильнішим поглиначем нейтронів, але все ж реактори тліють. Відбувається реакція. За всіма канонами класичної фізики її не повинно бути. У чому ж справа? А справа в тому, що кипіння і випаровування води, тобто її фазові переходи, виділяють деструктуруючі потоки Äô+, які ділять спонтанним діленням новоутворені нестійкі ядра цезію-137 та стронцію-90 всередині твелів. Вони при спонтанному розподілі виділяють 2—3 повільних нейтрона, які одразу ж поглинаються плутонієм-239 або ураном-235 для вимушеного поділу. Вимушений поділ дає вихід енергії і реактори не гаснуть, а тліють. Що робити? Як із цим упоратися? Необхідно подати в активну зону структуруючі потоки Äô–, які припинять спонтанне ділення ядер стронцію і цезію — і джерело повільних нейтронів вичерпається. Потоки можна подати через металеву обшивку реактора, бо метал для цих потоків не перепона. Борна кислота не проникне всередину цирконієвих твелів і не поглине повільних нейтронів.
Установки, які ми можемо розробити, ліквідували б цю проблему в лічені хвилини.
Тепер щодо України. Після виходу книги (Киндеревич А. В., Махмудов А. Г., “Что происходит в “Саркофаге”? Альтернатива “Укрытию ІІ”, Донецк, Донбас, 2001 г.) за запитом депутата Верховної Ради
М. А. Павловського (нині покійного), 12 жовтня 2001 року я робив доповідь на семінарі для працівників зони ЧАЕС. Я доповів про зростаючу пилегенерацію всередині об’єкта “Укриття” і вимагав узяти проби аерозолю на радіоактивність і попередив про можливе самозапалювання мимовільної ланцюгової реакції (СМЛР). Проби доставили в Інститут ім. Хлопіна в Санкт-Петербурзі, де мої передбачення підтвердилися. На 15-річчя аварії готувалася Міжнародна конференція в м. Славутичі, присвячена перетворенню зони ЧАЕС на підприємства зі складування і збереження радіоактивних відходів АЕС Європи. Але тематику конференції змінили і стали говорити, що ми, мовляв, точно не знаємо, що відбувається в “Укритті”, об’єкт потрібно демонтувати, паливо вилучити, але немає грошей, досвіду та ін. Моїм двом доповідям, які я надіслав на конференцію і які стосуються стану палива в ОУ, ходу не дали. Але, слава Богу, я був радий і тому, що зону ЧАЕС не завалили радіоактивними відходами з усієї Європи.
2009 року вийшла книга А. В. Киндеревич, Г. С. Маракуца “Еще раз о “Саркофаге” К., ЭКМО, в якій я спростовую шалений доказ фахівця МНТЦ А. Сухоручкіна про принципову неможливість виникнення СМЛР в об’єкті “Укриття” (2001 р.), розглядаю сценарії можливого обвалення даху ОУ та його повного руйнування, доводжу, що ОУ — це машина з виробництва дрібнодисперсного субмікронного пилу. Звертаю увагу на те, що в цьому пилові відбувається осідання важких частинок плутонію вниз (а його там 1000 кг) і що у водному розчині плутоній-239 може створити мінімальну критичну масу (0,5 кг плутонію-239 і 6 літрів води) потужністю вибуху 1000 тонн тринітротолуолу.
Відправляю книги Президентові, в Кабмін, у Верховну Раду. Реакції жодної. З матеріалів, на які я натрапив 2007 року (Фролов В. В. “Аномальное событие 27—30 июня 1990 года в Чернобыльском объекте “Укрытие”// Препринт ФЭИ, ФЭИ-2279, Обнинск, 1992 г. — 18 стр. и Фролов В. В. “Аномальный инцидент 27—30 июня 1990 года в объекте “Укрытие” “Чернобыльской АЭС” // Атомная энергия — 1996 г., вып. 3, стр. 216—219), дізнаюся, що СМЛР уже неодноразово запалювалася на четвертому поверсі, але її гасили азотно-кислим гадолінієм. У відповідь на мої книги чиновник МНС В. Холоша надіслав сердитого листа: до нас більше не звертайтеся.
Ось вони, небезпечні подвійні стандарти атомників — заперечення 2001 року принципової неможливості СМЛР і, виявляється, вже 11 років (із 1990 року) ведеться боротьба з нею на 4-му поверсі об’єкта “Укриття”. Так, справді, СМЛР запалюється на четвертому поверсі, де активність 1440 р/год, багато цезію-137 та стронцію-90, але мало ядерно-подільних матеріалів. Вони в розплаві палива пішли вниз. Тому подвоєння потужності цієї реакції відбувається за 40 хвилин. Але якщо СМЛР запалиться на третьому чи другому поверсі об’єкта “Укриття”, то її не встигнуть загасити, бо потужність подвоюватиметься в мілі- або мікросекунди. Єдиний вихід — поетапне виймання ядерно-подільних матеріалів.
Моя команда фахівців напрацювала різноманітні способи і методи прискореної дезактивації радіоактивних відходів. Вони запатентовані в США і є п’ять патентів України. Про стан об’єкта “Укриття” існує низка публікацій у пресі, зокрема статті журналіста О. Диканя в газетах “Слово Просвіти” і “День”, стаття покійного режисера Ю. Іллєнка в газеті “Слово Просвіти”. Депутат В. Яворівський порушував це питання у Верховній Раді й розповідав у двох радіопередачах “Двадцять хвилин із Володимиром Яворівським” про те, що треба негайно починати роботи зі знешкодження об’єкта “Укриття”.
На підставі всіх напрацювань і матеріалів я розробив “Проект відродження зони ЧАЕС” і подав його голові Комітету з питань екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи А. Семинозі. У цьому документі йшлося, зокрема, про таке: “Необхідно зазначити, що до 1994 року у Верховній Раді працювала комісія з питань Чорнобильської катастрофи, а в Кабінеті Міністрів було однопрофільне міністерство — Мінчорнобиль. 1996 року було організовано НАЕК “Енергоатом”, але після зупинки третього енергоблоку ЧАЕС, зона ЧАЕС була підпорядкована Міненерго та МНС. Проте Міністерство надзвичайних ситуацій має зовсім інші функції — державно-аварійно-рятувальні служби. Це є законодавчим абсурдом, оскільки Конституція України не передбачає, щоб Міністерство управляло територією (зоною ЧАЕС). Ще більш абсурдним стала передача в МНС Чорнобильської АЕС, СВЯП-1 (сховище відпрацьованого ядерного палива) та об’єкта “Укриття”. Управління найскладнішими завданнями Чорнобильської зони, стану СВЯП-1, СВЯП-2, об’єкта “Укриття” перейшло в руки некомпетентних людей, де всього два-три фахівці. Крім того, МНС фінансується винятково “під аварію”, відтак чиновники зробили все для того, щоб чергова катастрофа сталася — тоді МНС отримає засоби для її ліквідації. Цей правовий абсурд і професіональний нігілізм необхідно зруйнувати і створити в Кабінеті Міністрів профільне Міністерство, де накопичуватимуться гроші, сили і способи ліквідації проблем зони ЧАЕС, необхідно, аби проблеми зони ЧАЕС підлягали профільному Комітету Верховної Ради. Поки цього не зробимо, жодного вирішення проблем зони ЧАЕС, могильників, об’єкта “Укриття” не буде”.
Але А. Семинога відправив цей проект у МНС, звідки я отримав відповідь В. Холоші, що нічого із запропонованого мною з цього питання не робитиметься, оскільки, на його думку, це антинауково.
Увагу громадськості України та Європи я акцентую на тому, що у мокрому сховищі СВЯП-1 накопичено 25 тисяч твелів, витягнутих із реакторів ЧАЕС, а це 5 тонн плутонію-239, а у відстійнику знаходиться ще 5 тисяч твелів — це ще тонна плутонію. У самому об’єкті “Укриття” — 1 тонна плутонію-239 і 2 тонни урану-235. Таким чином, загалом 7 тонн плутонію-239 і 2 тонни урану-235. Критична маса плутонію-239 — 14 кілограм, урану-235 — 57 кілограм. Кожен може порахувати, на якому ядерному, неконтрольованому арсеналі ми сидимо.
Геофізики стверджують, що в умовах підвищеної сейсмоактивності в зоні Вранча (Румунія) може статися землетрус у 8 балів. У Києві та Чорнобилі — буде п’ять балів. Нинішнє “Укриття” такого землетрусу не витримає і завалиться. Як наслідок цього, на висоту 500 метрів підніметься 12 тонн радіоактивного дрібнодисперсного пилу загальною активністю 1017 Бк. З цією бідою людство не впорається. Більш небезпечного місця, ніж проммайданчик ЧАЕС на планеті немає. Там працюють воістину “талановиті” люди. Іноді страшно від їхнього непрофесіоналізму. Побудували СВЯП-2 для зберігання сухих радіоактивних відходів, але зберігати в них ці відходи неможливо. На все це витратили 100 мільйонів народних коштів. “Конфайнмент”, за який ратують чиновники зони ЧАЕС, — дуже невдала конструкція, яка нічого не дасть.
Моя команда фахівців ще 2001 року запропонувала об’єкт “Укриття” охопити легким сферичним каркасно-купольним покриттям (СККП). У цьому пристрої закладені технології поетапної дезактивації всіх матеріалів об’єкта “Укриття”, а також води першого контуру, що знаходиться в підвальних приміщеннях, і поетапного демонтажу існуючого “Укриття”. Будівельне сміття та матеріали демонтованих конструкцій також будуть дезактивовані до тла. Це унікальні технології, яких немає у світі, і якби будівництво СККП розпочали ще десять років тому, жодні землетруси та обвали конструкції “Укриття” вже не були б страшні.
Ми вже звикли відзначати ритуальною традицією день 26 квітня. У ЗМІ (на один день) піднімають галас, де чиновники зони ЧАЕС доповідають про великі діла, про будівництво СВЯП-2 та ін., минулого року — про запуск заводу з переробки радіоактивних відходів (який розпочне роботу аж через шість років). Загалом працюють як класичний ІБД (імітатор бурхливих дій). Потім про все це на рік забувають. Щоправда, під час візиту президента Віктора Януковича в ООН транслювали відеосюжет, озвучуваний технічним директором про те, що вже розпочали будівництво конфайнменту: забивати палі, без проекту, без грошей. Мовляв, знай наших! Цього року на ці “торжества” запрошений Генеральний секретар ООН пан Ді Мун. Тільки дуже бентежить думка: що ж атомні структури можуть запропонувати світовій громадськості крім великого бажання тринькати величезні гроші, видаючи на-гора недієздатних мутантів — виродків на кшталт СВЯП-2?

ЩО ПРОПОНУЄМО МИ

Ми пропонуємо:
1. Змінити стратегію ставлення до об’єкта “Укриття”, вважаючи його не об’єктом, який потребує лише реконструкції, а ядерно-небезпечним об’єктом із непередбачуваними чинниками вибухового запуску, який приховує у собі загрозу для всієї Європи.
2. На віддалі 20 кілометрів від промзони по гілці Чернігів—Овруч побудувати завод прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів, де будуть використані наші технології прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів усіх видів.
3. Питання видалення з промзони радіоактивних матеріалів із СВЯП-1 та СРРВ (сховище рідких радіоактивних відходів) потрібно вирішувати в першу чергу, до початку проведення будь-яких робіт, біля об’єкта “Укриття”.
4. Проведення всіх робіт у зоні ЧАЕС має контролювати громадськість.
5. Збудувати і ввести в експлуатацію комплекс сферичного каркасно-купольного покриття (СККП) на кільцевому фундаменті. Він має багатоцільове призначення:
а) забезпечить зміцнення вентиляційної труби і повне її зняття;
б) убереже від атмосферних опадів і поширення в навколишнє середовище радіоактивного пилу;
в) забезпечить часткову і повну прискорену дезактивацію радіоактивних елементів у зонах їхнього залягання в ОУ;
г) забезпечить підняття на поверхню твердих радіоактивних матеріалів із чотирьох зон їхнього залягання в будь-якій їхній формі;
д) забезпечить звільнення першого контуру від води, отруєної тритієм з мінусових (підвальних) горизонтів ОУ задля її прискореної дезактивації на заводі;
е) здійснить повний демонтаж усіх завалів ОУ від усієї споруди ОУ;
ж) здійснить повну прискорену дезактивацію до фону вузлів та агрегатів ядерного реактора і всього будівельного сміття.
У СККП включено для реалізації не менше шести проектів прискореної дезактивації РАВ, захищених патентами України та США.
У світі працює 435 блоків АЕС. У більшості з них закінчується термін експлуатації. Питання дезактивації, демонтажу й утилізації цих блоків суперактуальне. Ці проблеми може вирішити СККП із його технологіями прискореної дезактивації. Саме він може довести цикл демонтажу до “зеленої галявини”.

ПРО ФУКУСІМУ, АЕС НІМЕЧЧИНИ ТА ІНШІ АЕС

Абсолютно очевидно, що у Фукусімі необхідно застосувати не “Саркофаг”, а СККП. Це дасть змогу дезактивувати й демонтувати пошкоджені реактори протягом 5—6 років.
Щодо німецьких АЕС: небезпечні блоки потрібно дезактивувати й демонтувати. Крім того, у світі накопичено понад 1 млн тонн радіоактивних відходів АЕС. Тільки наші технології прискореної дезактивації РАВ приберуть цей небезпечний матеріал і відкриють друге дихання АЕС.

Від редакції. Ця публікація — ще одна спроба привернути увагу громадськості та науковців до неординарних поглядів і наукових розробок Анатолія Кіндеревича щодо всесвітньоважливих проблем дезактивації та демонтажу небезпечних і пошкоджених блоків АЕС. Те, що ми нині спостерігаємо в японській Фукусімі, ще раз стверджує на думці: використовуючи ядерну енергетику, людство неповно й неточно прогнозує наслідки природних і техногенних катаклізмів. То чому ж ми такі байдужі, а то й агресивні до тих, хто мислить інакше, ніж авторитетна більшість? Чому щось нестандартне чи альтернативне в науці, мистецтві, літературі викликає злий опір, несприйняття, натяки на анормальність? Згадаймо Дж. Бруно, панове, і хай нам буде соромно за цензора чи інквізитора в собі (“Шукайте цензора в собі!” Л. Костенко), якому зручніше відкинути невідоме й лякаюче, аніж задуматися над тим, що світ змінюється і навіть постійні величини та авторитети підпадають під ці зміни. Ми звертаємося із цією публікацією до урядових, владних, наукових структур — їхні відповіді надрукуємо на сторінках “Слова Просвіти”.

Формули коректно відображені у pdf-версії газети

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment