АВТОРА!!!

Анатолій КОВАЛЬЧУК,
помічник-консультант народного депутата України

Останнім часом, окрім російської мови, музики, пісні, церкви, посилилося нав’язування українцям московських версій історичних подій та оцінок заслуг імперських правителів. Схоже, деякі одіозні особи, свавільно перебравши на себе функції не передбачених Конституцією державних ідеологів чи міністрів пропаганди, намагаються відкинути Україну на декілька десятиріч назад — у радянсько-комуністичі й царсько-імперські часи.
Нещодавно помітив на автотрасах десятки рекламних щитів із зображеннями останнього російського царя і принизливими написами про вибачення перед ним.
Не менш дивним було те, що поруч зі щитами, які прославляють Миколу ІІ, а іноді зі зворотного їх боку, висять щити із зображенням Президента й патріотичним закликом “Любіть Україну!”. Поруч російський цар та Президент України. Як розуміти таке неприродне сусідство? І хіба можна придумати підлішу дискредитацію інституту президентства?!
Виникає низка запитань: під чиєю юрисдикцією перебувають автомобільні шляхи і прилеглі до них ділянки, на котрих встановлюються рекламні щити? Хто й за що в Україні, зокрема на Київщині, має просити прощення в Миколи ІІ, до речі, невідомо за які заслуги і перед ким нещодавно канонізованого московською церквою?
Адже відомо, що останній російський цар був дуже пересічною, недалекою людиною і слабким правителем. Непослідовним у проведенні реформ. Він увергнув країну в дві війни, які Росія ганебно програла. Його недолуга внутрішня політика призвела до трьох революцій і краху монархії.
Цар ніколи не виявляв до України ніяких сентиментів, а самі українці не мали в московській імперії жодних національних прав і, залежно від кон’юнктури, трактувалися імперським режимом як “інородці” або як частина “єдінава рускава народа”.
Серед очільників совєцької Росії, які санкціонували вбивство царської родини, і серед тих виродків, хто по-звірячому замордував самого Миколу Романова, його дружину, чотирьох молодих доньок і підлітка-сина, не було жодного українця.
Наші предки ніколи не були монархістами. Влада Київських князів обмежувалася народними зборами, гетьмани й отамани обиралися на козацьких радах. Оцінку російським царям дав у своїй творах, особливо в геніальній поемі “Сон”, Тарас Шевченко. Вона об’єктивна й назавжди залишиться класичною.
Рекламна продукція, що вихваляє катів українського народу, принижує нас як націю і псує міжнародний імідж України. Адже трасою в напрямі Полтави, Харкова, Донецька й Одеси щодня їздять десятки тисяч людей, серед них немало іноземців. Для них бачити таку рекламу — це щось гірше ніж дикунство, бо жоден європейський постколоніальний народ не вшановує своїх колишніх поневолювачів. На дорогах Угорщини, Чехії, Словаччини ви не побачите реклами, яка б прославляла будь-кого з австрійських імператорів, хоча жоден із них не гнобив підлеглих народів так, як це робили їхні російські колеги.
Сьогодні, в умовах ідеологічного сум’яття, нехтування українською національною ідеєю наші недруги піднімають на щит катів України: Леніна, Сталіна, Миколу ІІ, ще хтось тужить за Петром І, Катериною ІІ чи Іваном Лютим. Очевидно, знайдуться прихильники й Чингісхана, адже відомо, що саме від ординців Московія запозичила деспотичну форму державного правління. Невже ми стали такі, що будемо мовчати навіть тоді, якщо прихильники Гітлера привселюдно проситимуть вибачення у “свого фюрера”? І чи є межа цьому абсурду?
Якщо хтось в Україні відчуває вину перед Миколою ІІ чи іншим катом нашого народу, хай просить у нього вибачення. Але — в приватний спосіб, вивішуючи плакати в себе вдома, а не в публічних місцях.
Керівництво РФ, проголосивши свою країну правонаступницею Росії сталінської і царської, взяло курс на реабілітацію всіх її діячів, незалежно від їхніх політичних кольорів. Саме тому рекламні плакати із прославленням московських царів природно сприймаються на території їхньої країни.
Ми ж сприймаємо їх як зухвалий виклик Україні з боку московських шовіністів, як неприкриту спробу перевірити наші народ і владу на патріотизм, на людську гідність, на вміння захищати національні інтереси.
Невже наші можновладці, передусім ті, що наділені величезними владними повноваженнями, не усвідомлюють цього і не вважають за потрібне покласти край цій ганебній антиукраїнській вакханалії, навести порядок у гуманітарно-духовній сфері України?!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment