КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ — ПОДВИЖНИКОВІ ДУХУ

Катерина КОСМИНА

Небуденна подія — освячення хреста — зібрала представників громадськості селища Клавдієва, що на Київщині, колег, друзів, родину Олександра Рибалка біля його могили. Два роки минуло відтоді, як не стало визначного сучасного україніста, джерелознавця, археографа, неперевершеного редактора. Залишилася його творча спадщина: наукові статті з багатьох галузей гуманітаристики, публіцистика, а ще редаговані ним упродовж двадцяти років прекрасні числа журналу “Пам’ятки України: історія та культура”, які високо поціновують фахівці, називаючи їх “малими Рибалківськими енциклопедіями”, а також часописи, до яких теж доклав своїх рук Олександр Рибалко, — “Військово-історичний альманах”, “Дивослово”.
Він немало встиг, бо все його життя — то праця. Так ненастанно трудитися могла лише людина, одержима високою метою — вигоєння й збагачення українського світу. Олександр Рибалко чесно ніс свій хрест. Тож цілком закономірно на його могилі постав величний козацький хрест, у якому глибока традиція, наша історія, український дух, українська душа.
Авторам, знаним в Україні художникам-скульпторам Михайлові Горловому та Кию Данилейку мінімальними художніми засобами вдалося досягти граничної лаконічності, вишуканості й маєстатичності. Стилістика пам’ятника органічно поєднала в одне ціле форму і його художнє вирішення. Хрест висічений зі світло-сірого граніту. На постаменті-основі зображена розгорнута книга — уособлення життєвої домінанти Олександра Рибалка. Прямі летючі лінії розширених (прикметна особливість власне козацького хреста) рамен створюють враження стрімких пташиних крил, що линуть до неба. Пущене по всій висоті дерево життя, виконане прямим геометричним накресленням, — є знаком єднання зі світом предків, символізує джерело вічного життя. Вирізьблені на раменах ромби, які широко використовуються в художньо-ужитковій орнаменталістиці і народній вишивці, особливо тканих кролевецьких рушниках, — це знаки землі, засіяного насінням поля.
Годі було шукати якоїсь промовистішої символіки, адже ці споконвічні українські архетипи, що проростають із праглибин нашої історії, якнайповніше передають і увічнюють сутність клейнодів душі Олександра Рибалка, якого сучасники називають подвижником духу й чину. Він стопітно орав свою ниву на многотрудному полі української духовності, засівав її добірним зерном, яке не для одного покоління українців проростатиме добрими сходами, повертатиме народові історичну пам’ять, збагачуватиме непроминущими цінностями.
Про це говорив о. Сергій, настоятель храму мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії УПЦ КП, який здійснив обряд освячення хреста. На цьому акцентували завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського НАН України Ігор Гирич, колеги О. Рибалка по журналу “Пам’ятки України: історія та культура” Віра Карпенко і Тамара Масленикова, доцент Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури Тетяна Тимченко, односельці — Юрій Власенко, Ніна Несіна, брат покійного Сергій Рибалко, бібліотекар Клавдіївської школи Людмила Коновалюк та інші промовці.
Чесне життя, невтомна праця, правдива любов і християнські чесноти Олександра Рибалка відобразилися в козацькому хресті. Перетин вертикалі й горизонталі довершив літопис його земного буття й навічно прилучив до життя на Небі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment