Голова Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутат України Павло МОВЧАН коментує щорічне послання Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА Верховній Раді, виголошене в парламенті 7 квітня 2011 року.
— Це щорічне послання відрізнялося від попередніх тим, що Глава держави дав оцінку діяльності очолюваної ним влади за попередній рік. І оцінка ця була критичною. Президент зазначив, що вдалося виконати лише третину задуманого. Це вже добре, що є така самокритична оцінка, бо кожен попередній Президент оцінював свою діяльність і роботу влади, яку очолював, лише позитивно.
Але насторожує, що в посланні Президента домінували абстрактні тези — загальщина, загальщина, загальщина. Це вже ми чули не раз. Єдина новина була в тому, що, за всіх запевнень, нібито ми рухаємося в Європу, була теза про нашу участь у Митному союзі. Хтось може сказати, що це маневр команди Януковича перед приїздом Путіна. Але з Росією нема чого маневрувати, вона вимагає, щоб їй служили. А якщо ти не служиш їй, то служиш іншим. Такий у них підхід. Якщо це той самий “маневр”, що й Табачник у Міносвіти, що, мовляв, це про людське око, а насправді, як запевняє Президент, ми будемо робити те, що необхідно, то це не так. Бо тим часом під орудою цього Міністерства триває тотальна русифікація. Тому не вповні віриться і кожній фразі, яка стосується економіки, культури, інших державних сфер.
Виникає багато запитань щодо цього послання. Якщо ми “держава амбітна”, то в чому полягає ця амбітність? Якщо ми справді-таки аграрна держава, то тут теж не бачу конкретики. Коли це стосується земельної реформи, про яку говорив Президент, то я хотів би уточнити, як ця земля буде продаватися? Якщо земля — товар, то хто ми тоді на цій землі? Теж товар? Нас скуплять гамузом? Говориться про світову продовольчу кризу, про те, що Україна могла б нарощувати випуск сільгосппродукції, але чому в такому разі ми не почули конкретних доручень урядові розвивати аграрний сектор, зокрема фермерство, тваринництво? Натомість поля заростають, люди на селі без роботи.
Говориться про боротьбу з корупцією, але ж її треба починати з самої влади. Ми не почули, коли притягнуть до відповідальності тих, хто сидить на Банковій, на Грушевського. Чи ж не там найбільша корупція? Говориться про відокремлення бізнесу від влади, але в такому разі чи означає це, що відречеться від своїх мільярдів Хорошковський, який очолює одне з найважливіших державних відомств — Службу безпеки. Якщо говориться про надмірну гуманізацію і перехід до технократичної моделі, то де вона, ця надмірна гуманізація? І до якої моделі переходити, коли в світі й так ідуть технократичні процеси? Де, на якому напрямі державою буде зроблено потужний крок уперед? Може, у вкрай важливій сфері енергетичної безпеки? Ми не почули про розробку шельфу Чорного моря.
Головне — ми не бачимо стратегії в діях влади, не бачимо, яку ж саме Україну вона прагне будувати? Чим саме наша держава вирізнятиметься у світі? Хотілося б вірити, сподіватися, що Президент, який сконцентрував у своїх руках величезну владу, його команда нарешті здійснять якісь серйозні реформи, перетворення. Але які ж саме? Такої чіткості, такої стратегії, перспективи поки що не бачимо.
