«…УКРАЇНО — ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ»!

Наталія САВЧУК,
член правління Рівненського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”

Майбутні медичні працівники, які прийшли на навчання до державного медичного коледжу здебільшого із сіл Полісся, Волині, Поділля, знають і люблять Шевченкове слово. А в Рівному долучаються до пізнання, збереження і примноження духовних витоків краю: мандрують за літературними адресами минулого й сучасного міста, Самчуковими шляхами, беруть участь у літературних імпрезах, ювілейних вечорах (Павла Тичини, Лесі Українки — цього року), декламують вірші на конкурсах, самі пробують поетичне перо.
Активні учасники спільного проекту управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації та обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка “Перло многоцінне”. Саме в цьому проекті за свої оригінальні й самобутні поезії стала лауреатом конкурсу Тетяна Корзунецька, студентка І курсу відділення “сестринська справа”.
У конкурсі “Найстаріший Кобзар” у моїй родині”, започаткованому цього року спільно з управлінням освіти і науки облдержадміністрації, обласним об’єднанням “Просвіта” та обласною організацією Національної спілки письменників теж є лауреат із медичного коледжу.
На Кременеччині, у бабусі, віднайшла “Кобзар” 1942 року видання студентка І курсу Оксана Жовтан і описала, як з’явилася книжка у родині.
Саме у Шевченківські дні у коледжі відбулася знаменна подія: гостинно відчинила двері народознавча світлиця. Ініціатором та організатором створення якої стала викладач методики української мови та літератури, керівник обласного об’єднання викладачів-філологів вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації Валентина Степанівна Сондак. Вишиванки, побутові речі, передані бабусями з довколишніх сіл і міст, розмістили у світлій, ошатній, майстерно оформленій світлиці.
Пошановуючи пам’ять Великого Кобзаря, щоразу переконуємося в актуальності його слова. І тоді, і тепер, коли плетуться інтриги щодо двомовності, неоднозначні висновки навколо доцільності функціонування Інституту українознавства, уроків, факультативів українознавства. Та все ж, життя іде своїм природним шляхом: молодь відтворює національні традиції, популяризує їх, аби передати прийдешнім поколінням і “Не вмирає душа наша, не вмирає воля…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment