У столичній агенції “Укрінформ” Українська конфедерація журналістів провела “круглий стіл”, присвячений 25-річчю Чорнобильської катастрофи. В заході під назвою “Проблеми екології — тривога світу” взяли участь науковці, представники громадських екологічних організацій, державних структур. Йшлося і про трагічні наслідки аварії, і про те, чи стало це, як і події в Японії, уроком для людства, чи спонукало до абсолютно нового екологічного мислення? Чи не надто похапливо людство береться за освоєння новітніх технологій, не дослідивши належно можливих ризиків для планети? Чим і як швидко ми зможемо замінити ядерну енергетику? Ось основні моменти обговорення.
Петро АНТОНЕНКО
Володимир УДОВИЧЕНКО, міський голова Славутича, доктор технічних наук:
— Славутич почали будувати тому, що тодішнє місто будівельників і працівників атомної станції — Прип’ять — назавжди стало мертвим містом. І після рішення влади СРСР продовжувати експлуатацію ЧАЕС і водночас ліквідовувати наслідки аварії, спеціально для обслуговування станції й створили нове місто. На території Чернігівської області, яка виявилася менше забрудненою внаслідок аварії. А адміністративно Славутич було включено до Київської області. Вже восени 1986-го почалося його будівництво, а 1988-го було вручено перші ордери новоселам.
Щодо Прип’яті, колись чудового, квітучого, нині мертвого міста, до нього варто ставитися як до символу поразки, і не лише України, а й людства загалом. І Фукусіма в Японії це підтверджує. А Славутич мав би стати і став символом відродження: як зразок місцевого самоврядування, приклад вдалої економічної моделі самого міста і пов’язаного з ним доволі бідного регіону — Чернігівщини. Розвиток міста допомагає відроджувати наше занедбане українське село. Воно в тяжкій ситуації, особливо райони, що постраждали від аварії. А це, нагадаю, 100 тисяч квадратних кілометрів, в основному, в Україні, Білорусі, Росії, 5 тисяч населених пунктів, 5 мільйонів мешканців. Ми обрали для Славутича модель міста з високими соціальними стандартами, розвинутою інфраструктурою. На прикладі цього технополісу прагнули показати, як саме має відроджуватися постраждалий регіон. Досить ефективно реалізували проект вільної економічної зони, створили привабливі умови для підприємництва. І якщо в багатьох подібних невеликих містах чекають лише дотацій, преференцій від держави, то в нас власні прибутки від економічної діяльності вже вдвічі перевищили такі преференції. Сподіваємося, років за 10—20 цей бідний край буде зовсім іншим. Звісно, за підтримки держави. Вдалий приклад є: щойно завершена реконструкція автотраси від Чернігова до Чорнобиля, із заїздом у Славутич, що дуже важливо для наших місць. Причому це міжнародна траса, нею їдуть із Білорусі, Прибалтики.
А філософію підходу до енергетики треба кардинально змінити. Так, нам дуже потрібна електроенергія. Та на першому місці безпека. Якщо поки що не можемо її гарантувати, треба, крім ядерної, залучати інші види енергії.
Ще один суттєвий момент: чим енергоефективнішим буде виробництво, тим меншою буде потреба в електроенергії. Славутич став одним із чотирьох міст країни, які заснували Асоціацію енергоефективних міст, ми долучилися й до такої європейської асоціації. А закриття ЧАЕС спонукало нас саме до ефективного використання енергії. Для прикладу всього дві цифри: до закриття станції місто споживало 41 мільйон кубометрів газу, за минулий рік лише 22 мільйони.
Світ тісний. Маємо об’єднувати зусилля. Але чомусь зник Міжнародний Чорнобильський центр. Невже зник інтерес до надзвичайно важливих досліджень? Тому зараз, може, разом з Японією, варто відновити роботу центру.
Після Чорнобиля, а тепер Фукусіми, час полишити ілюзії про “мирний атом”. І витрати на безпеку атомних станцій, а особливо на ліквідацію наслідків аварій, цілком співмірні з інвестиціями, які б дозволили повністю перейти до неядерної енергетики.
Олег ІЗЮМЕНКО (Швеція), координатор міжнародного екологічного руху 350.org.:
— Кілька тижнів тому я уважно слідкував за черговими міжнародними перемовинами щодо клімату Землі, які проходили в Бангкоку. І, на жаль, зробив невтішний висновок: ситуація з викидами в атмосферу і далі загрожує людству. Нещодавно оприлюднено прогноз змін клімату і в Україні, він теж тривожний. Загрожують вашій країні і нові потоки біженців із країн, де внаслідок змін клімату люди не зможуть себе прогодувати. А уряди багатьох таких країн демонструють нездатність забезпечити нормальне життя громадянам.
Де ж надія на краще? Вважаємо, це залучення найширших верств населення до руху за збереження клімату, тиск на своїх політичних лідерів із вимогою реально подбати про збереження клімату. Наш екологічний рух збільшився в останні два роки і в Україні завдяки ентузіастам, громадянам, які розуміють: так далі розвивати економіку не можна! А щоб згуртувати людей на захист клімату планети, ми проводимо Всесвітні дні дій. Наступний запланований на 24 вересня. У цей день під назвою “Планета в русі” в Україні й світі відбудуться марші, мітинги, забіги на роликах, скейтах, рух на різних видах транспорту, що не потребує органічного палива.
Микола СЯБЕР, радник ВАТ “Центренерго” вказав на дуже серйозну проблему — шкідливі викиди не лише атомних, а здавалося б, ще більш “мирних” теплових електростанцій, які, власне, й становлять основу енергетики України. Дещо тут робиться з модернізації виробництва, контролю за якістю пального для станцій, насамперед вугілля. Але роботи непочатий край. Інша проблема — нагромадження величезної кількості відходів ТЕЦ у вигляді шлаків, попелу. Зараз це лише нове забруднення довкілля, хоч у світі ці відходи вже використовують для шляхових робіт, виробництва будматеріалів. Час би це активніше робити й нам.
Ігор ЧЕРКАШИН, почесний президент Асоціації “Фонд енергоефективних інвестицій”:
— У всіх на вустах два слова — “Екологія, енергоефективність”, та мало хто щось робить. Ось у державі ухвалено екологічну стратегію. Що ми там бачимо? Що до 2025 року ми повинні в країні збільшити долю відновлюваної енергетики на 50 відсотків до базового рівня. Красиво звучить? Прекрасно, якщо не знати, що наш нинішній базовий рівень… менше одного відсотка. Отже, більш як за 10 років ми досягнемо долі відновлювальної енергетики “аж” у півтора відсотка, в той час, як у Європі вже зараз виходять на рівень 7—10 і більше відсотків. То про яку заміну атомної енергетики іншими видами ми можемо говорити? Або другий постулат: поліпшити енергоефективність української економіки на 25 відсотків. Знов-таки до базового рівня. Це при тому, що цей рівень (щодо рівня ВВП) у нас втричі нижчий, ніж в Європі. Тому треба розробити чіткий план і заміни ядерної енергетики, і високої енергоефективності й вимагати від влади його виконання. Треба під цей план робити відповідні інвестиції. Натомість у нас розпорошуються державні кошти. Ухвалюється екологічна доктрина, за якою екологічного майбутнього у країни нема, альтернативи традиційним спалюваним енергоносіям нема, реальної енергоефективності нема. Проте, як мантри, будемо повторювати гасла про альтернативну енергетику, використання зарубіжного досвіду. Давайте спершу розберемося, куди і як нам іти?
Олександр НІКИТЕНКО, заступник начальника управління Академії медичних наук України:
— Після Чорнобиля ми маємо ще один тривожний дзвінок з Японії, який свідчить про загрозу, яку її несе атом. І ми маємо абсолютно чіткі наукові дані щодо цього. Але треба ставити питання ширше: удару по здоров’ю людей завдають багато чинників, зокрема викиди теплових станцій, промислових підприємств, транспортних потоків, особливо у містах. Або стан питної води, яка давно не вкладається в нормативи. Маємо цілий комплекс несприятливих факторів, притаманних Україні і всій планеті. І саме на них треба звернути серйозну увагу. І, очевидно, що треба об’єднувати й зусилля всіх, причетних до екології, здоров’я людини. Поодинці ми нічого не зробимо.
Талят Мусаліб оглу АЛІЄВ, Надзвичайний і Повноважний Посол, колишній Посол Азербайджану в Україні, доктор філософії, кандидат політичних наук:
— Коли 1986 року трапилася Чорнобильська катастрофа, люди не розуміли, наскільки небезпечний цей невидимий ворог, “мирний атом”, наскільки з цим атомом треба чітко, обережно працювати. І ось після трагедії на Фукусімі в Японії люди таки ж побачили, що незалежно від того, в якому куточку Земної кулі це відбувається, воно може завдати величезної шкоди всьому світові. Тому світова співдружність сьогодні повинна абсолютно переглянути свою політику і зробити все, щоб більше не трапився ні Чорнобиль, ні Фукусіма. А науковця і політикам України теж варто переглянути підхід щодо своїх атомних станцій, враховуючи, що вони були побудовані в радянський період, а це найстаріші проекти, які показали свою ненадійність. Одночасно варто подивитися взагалі, чи так уже важливо розвивати ці станції зараз, будувати нові реактори? У світі, зокрема в Європі, шириться рух протесту людей не лише проти будівництва нових станцій, а й проти продовження роботи існуючих. І маючи інші види енергетики, можна зупинити ці станції.
Драгомір ДЖАМБАРЗКІ, радник Посольства Республіки Болгарії в Україні:
— Екологія — це той пріоритет, який не підлягає сумніву. Я за фахом фізик, до того, як перейти на дипломатичну службу, працював у промисловості. Був прихильником мирного атома. Але після того, що нещодавно трапилося в Японії, маю дуже великі сумніви щодо ядерної енергетики. А в нашій країні теж є плани будувати атомну станцію. На жаль, альтернативна енергетика, за якою майбутнє, поки що дорога, ми купуємо таку електроенергію за досить високою ціною. Ядерна енергія поки що дешевша. Однак цілком підтримую думку, що саме альтернативна енергетика — наше майбутнє. І треба, не шкодуючи коштів, спрямовувати сюди інвестиції. Саме за цим майбутнє.
