ПІД ПРАПОРОМ ІМПЕРІЇ, ЯКА ВТЯГЛА УКРАЇНУ У СВІТОВУ ВІЙНУ

Рішення деяких місцевих рад, а також Верховної Ради України про вивішування на День Перемоги так званого “Прапора перемоги”, який по суті є копією державного прапора колишнього Радянського Союзу, викликало негативну реакцію громадськості. Люди нагадують, що це не лише прапор перемоги у чужій нам війні, а й прапор комуністичної імперії, яка й втягла Україну у найжахливішу війну в історії людства. Війну, в якій Україна була повністю окупована і зазнала величезних людських втрат, знищення колосальних матеріальних ресурсів.
Ці одіозні рішення коментують нашій газеті відомі політичні й громадські діячі.

Анатолій ГРИЦЕНКО, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони:
— Я не бачив свого діда, який воював і загинув 1942 року, багато моїх родичів загинули на тій війні. Вважаю, що такі рішення щодо прапорів — не від тверезого розуму. Це має йти від душі. Кожен, хто боровся за Україну, розуміє, що ветеранів треба шанувати. Тим більше, що їм вже за 80, а комусь і за 90. Для них зараз найважливіше — не збурення, а спокій і соціальний захист. Ось куди треба спрямовувати зусилля.

Дмитро ПАВЛИЧКО, Герой України:
— Як це можна назвати розумним рішенням? Ми з цим прапором дійшли до Берліна, але ми не повернулися переможцями. Цей прапор нас далеко не довів. Наші червоноармійці, повертаючись додому, сподівалися, що буде свобода, що не буде тої колгоспної біди, буде демократія. Що ж чекало насправді українських червоноармійців вдома? І не треба було по війні залишати окупаційні війська по Європі, пригноблювати під цим прапором Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину.
Ми воювали як народи імперії, царської, комуністичної, проти Росії, а цей прапор був прапором червоної комуністичної імперії. Слава Богу, вона впала. А тепер нас хочуть схилити, щоб ми молилися до того прапора.

Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Герой України:
— Це рішення — реванш вчорашніх сил. Їм дуже шкода того, що було. А було фактично колоніальне рабство, була біда страшенна. Люди були голодні, злиденні, не могли чогось купити. Вони ж, колишня номенклатура, цього не знають. Очевидно, все це пропагують люди, які належали до репресивної комуністичної системи. Це символи вчорашнього дня. Вони хочуть зупинити розвиток України, повернути нас назад, у те колоніальне безправ’я, у ту цензуру, у ті суди за слово. А у нас демократія, влада каже, що кожен може засновувати будь-яку партію, вивішувати, які хоче, прапори. От вони їх і вивішують. Керівники ж обласного, міського рівня намагаються підігравати ветеранам, зокрема і представникам комуністичної номенклатури, яка виступала проти незалежності України, і вона й тепер їм не подобається. Думаю, що все це — останні вибрики отого старого ладу. Старих людей не переучиш. Але люди мали б демократичним способом протестувати проти цього намагання повернути Україну в минуле.
Хочу також нагадати, що червоний прапор — це прапор крові. Він був офіційним державним прапором російської комуністичної імперії, яка ставила собі завдання підкорення всього світу.

Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment