Марія ПЕЛЕХ,
відповідальний секретар Чернівецького обласного об’єднання “Просвіта”
Напередодні Великодніх свят на Буковині за традицією пишуть писанки. Пишуть переважно дівчата. У позашкільних установах, у навчальних закладах, садочках.
Писанкарство дійшло до наших днів завдяки традиціям, обрядам, що їх передавали від покоління до покоління. Писанкові символи — це Божа мова, вони розповідають про суть Світу, його творення. Майстрині намагаються передати своє вміння молодшому поколінню.
Цього року вчилися писати писанки й чернівецькі просвітянки. Для них організувала такі заняття Тамара Мінченко, яка свого часу очолювала Товариство “Просвіта”. Вчила мистецтву розпису директор музею “Писанка” із села Яблунівка, що на Путильщині, Ганна Вережан, яка від бабусі-матері навчилася цього ремесла. Просвітянки вперше взяли до рук писачок, крок за кроком опановували техніку писання, налаштувавшись на добрі помисли.
На українських писанках кольором і магічними символами-знаками написані молитви, які є подякою і проханням до вищих сил — принести добро, щастя, статок, здоров’я, захистити людину від лиха. Тому справжню писанку пишуть при свічці. Цей маленький живий вогник покликаний привернути увагу Бога. Саме цим істинам вчила своїх вихованців, “молодопросвітян” із Чернівецького педагогічного коледжу член правління “Просвіти”, голова жіночої громади “Славія” Олександра Губчин. Дівчата заздалегідь підготувалися до цієї важливої справи, усі вдяглися у вишиванки, придбали все необхідне для цікавого і корисного заняття. Олександра Ярославівна попередньо провела бесіду із вихованками про роль писанки у житті українців, налаштувала на написання писанок. У результаті, дівчата отримали витвір мистецтва, виконаний власноруч. Радості не було меж!
У передвеликодні дні в Чернівцях вийшло друком подарункове видання книжки “Писанка”, яку у співавторстві з Олександрою Губчин видала мистецтвознавець Світлана Красовська. Легенда твердить, “допоки писатимуть писанки, Добро поборюватиме Зло, Світло перемагатиме Темряву!”.
