УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ ЗАКАРПАТТЯ ОБ’ЄДНАЛАСЯ

Володимир ПІПАШ,
голова Закарпатського облоб’єднання “Просвіта” ім. Т. Шевченка

Нещодавно у Народному Домі Товариства “Просвіта” в Ужгороді відбулася установча конференція Закарпатської греко-католицької спілки імені владики Івана Маргітича. Серед майже ста осіб, що приїхали із багатьох районів області були і духовні отці, і миряни.
Яка ж причина того, що закарпатці у весняний суботній день, коли чимало господарських робіт, відклали все і за власний рахунок подалися до обласного центру? Справа в тому, що актуальною виявилася ідея об’єднання української греко-католицької громадськості області. Ось деякі причини, про які йшлося на конференції.
Перша. Про те, що православ’я в Україні розколоте на три конфесії — відомо всім. Однак мало хто відає, що розколотою у нашій державі є і Греко-Католицька Церква. Бо окрім УГКЦ, функціонує ще й Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЦ). Статус “sui iuris” (“свого права”) МГКЦ, як тимчасовий, був ухвалений на початку дев’яностих років минулого століття, коли Закарпаття переживало спалах сепаратизму, організованого спецслужбами деяких іноземних держав. Однак чомусь ця “тимчасовість” аж занадто затягнулася. Більше того, в останні роки, у Ватикані, абсолютно не зрозуміло із чиєї подачі, МГКЦ чомусь навіть почали іменувати “Русинською греко-католицькою церквою”. Якщо ще кілька років тому на українських службах у закарпатських греко-католицьких храмах згадували першоієрарха УГКЦ, то зараз ні, бо, виявляється, священикам надійшли від єпископа Мілана Шашіка аж два циркуляри із забороною на таке.
До речі, існування в одній державі двох греко-католицьких конфесій унеможливлює надання Греко-Католицькій Церкві в Україні, яка є найбільшою у світі за кількістю мирян, статусу патріархату (а такий мають у десятки разів менш численні греко-католицькі церкви).
Друга. Якщо у всіх греко-католицьких церквах світу звертаються до Бога на зрозумілих національних мовах, адже право на це дав Другий Ватиканський собор, приміром, в УГКЦ літургії проводять українською мовою, греко-католики Угорщини моляться угорською, Словаччини — словацькою, Румунії — румунською у Піттсбурзькій митрополії США — англійською тощо, і лише в одній греко-католицькій “конфесії” — Мукачівській єпархії всіляко не лише консервується, а й насаджується служба “мертвою”, незрозумілою церковно-слов’янською мовою. Кому це потрібно? В Ужгородській семінарії навчання йде виключно церковно-слов’янською. Тож не доводиться сумніватися, що лише цією мертвою мовою і зможуть служити молоді священики після закінчення навчання. Більше того, в останні роки, навіть духовним отцям тих храмів, у яких у 90-ті люди вибороли службу українською, керівництво єпархії “рекомендує” проводити ще одну — церковно-слов’янською.
До речі, про актуальність даного питання може засвідчити і таке. На конференції підійшла до мене учасниця — етнічна угорка, греко-католичка. Вона прагне, щоб служба була українською мовою. Чому так? Вона хоче, аби її діти залишалися греко-католиками. Однак ті не розуміють церковно-слов’янської. Тож кажуть, що, може, тоді їм треба ходити до римо-католицької церкви, бо там служба зрозумілою угорською мовою. Мати — проти! Бо, всі предки — греко-католики, це їхня прадідівська віра. Тому вона просить, аби службу Божу вели українською, яку її діти чудово розуміють.
Третя. Потреба у відродженні християнської духовності, культури, освіти, науково-дослідна робота. Адже з боку деяких антиукраїнськи налаштованих “науковців” зі статусом духовних осіб тривають неодноразові спроби перекрутити історію церкви в Закарпатті, у т. ч. — катакомбного періоду, охаяти діяльність українців греко-католиків, зокрема подвижництво владики Івана Маргітича, котрий був не лише визначним церковним, а й громадським діячем, патріотом і борцем за Волю України. Дивовижно, але фінансуються такі “дослідження” єпархією.
Перед схваленням установчих документів Спілки та обрання її керівних органів, доповідачі та виступаючі зазначали, що організація не збирається боротися проти когось, “приєднувати”, знімати чи призначати. Головна мета — бути почутими, вислуханими, через громадянське суспільство мати змогу висловити думку. Завданням Спілки, за статутом, є сприяння об’єднанню Мукачівської греко-католицької єпархії з Українською Греко-Католицькою Церквою, із перспективою перетворення останньої в Український Греко-Католицький Патріархат, популяризація української духовної культури, утвердження української мови під час Богослужінь, наукова, освітня, виховна робота, пропагування християнських цінностей, національних традицій, здорового способу життя.
Учасники конференції затвердили Статут та обрали керівні органи організації. Очолили її двоє співголів: о. Василь Данилаш — декан Великоберезнянського деканату єпархії та Любомир Белей — директор НДІ україністики ім. М. Мольнара, доктор філологічних наук професор УжНУ. Управою керуватиме автор цих рядків.
Напередодні конференції вийшло пробне число бюлетеня ініціативної групи зі створення спілки під промовистою назвою “Щоб усі були ОДНО”. Планується подальше його видання як квартальника.

УХВАЛА
Установчої конференції Закарпатської
греко-католицької спілки імені владики Івана Маргітича

Установча конференція Закарпатської греко-католицької спілки імені владики Івана Маргітича постановляє:
1. Звернутися до першоієрархів УГКЦ та Мукачівської греко-католицької єпархії із закликом розпочати процес об’єднання в єдину Українську Греко-Католицьку Церкву. Існування МГКЄ sui iuris в умовах незалежної України є прикрим анахронізмом, що став причиною штучного поділу греко-католиків України та суперечить усталеній позиції Ватикану визначати територіальні межі окремих церков з огляду на чинні державні кордони, визнані міжнародним співтовариством.
2. Для подолання штучного поділу між греко-католиками Закарпаття та України, породжених столітнім бездержавним існуванням українців, звернутися з пропозицію до проводу УГКЦ та МГКЄ налагодити активні взаємні контакти як на рівні вірних, так і священнослужителів, пропагувати паломництва вірних до греко-католицьких святинь всієї України, організовувати “гостювання” священиків та монахів тощо.
3. Просимо керівництво МГКЄ долучитися до проведення Всеукраїнської акції “Моя “цеголка” у будівництво патріаршого собору” у м. Києві, проведення якої на теренах Закарпаття має символізувати соборну єдність греко-католиків України, а також тяглість і незнищенність Володимирської християнської традиції.
4. Закликати керівництво МГКЄ не допускати виявів нетерпимості та українофобії, які дозволяють собі окремі священнослужителі єпархії, а також суттєво посилити співпрацю із фахівцями (мовознавцями, істориками) для вироблення такої мовно-культурної політики єпархії, яка не допускала б дискримінації духовних потреб та національної гідності українців як титульної нації Закарпаття.
5. Звернутися з проханням до керівництва МГКЄ забезпечити навчання дітей та юнацтва католицькому катехизму рідною мовою.
6. Просити керівництво МГКЄ відкликати власні два розпорядження про заборону згадувати у Літургіях першоієрарха УГКЦ.
7. Спільно з керівництвом МГКЄ звернутися до Закарпатської ОДА з вимогою заборонити самовільну перебудову мурованих храмів Закарпаття, яку масово проводять під личиною їх реконструкції.
В Ужгороді, 9 квітня Б. р. 2011.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment