Хліб наш насущний

Василь ШАЙТАНЮК,
Лісабон (Португалія)

Виробництво зерна в Україні у минулі часи завжди було питанням більше політичним, ніж економічним і залишається таким за теперішньої влади, яка демонструє на весь світ свою нездатність керувати економікою України, що може дуже скоро привести до краху в цій галузі.
Хоча зі збільшенням ціни на хліб у світі склалася дуже сприятлива ситуація для підняття економіки України, так, як за минулі роки Україна увійшла до трійки світових лідерів виробників зерна, обійшовши Росію.
Глобалізація економічних процесів примушує економіки всіх країн інтегруватись у світову економіку, тобто у даному разі запропонувати на експорт свій національний продукт. І хочемо ми цього чи ні, але іншого варіанта вже немає.
Але Уряд України зробив усе можливе й неможливе, щоб наш сільгоспвиробник не зміг продати свою продукцію за кордон. Спочатку брутальними діями силових структур було паралізовано доступ зерна до припортових елеваторів (деякі кораблі залишилися напівзавантажені), а потім було введено горезвісне квотування вивозу зерна з корумпованою системою розподілення квот, на що неодноразово вказували закордонні ЗМІ, посли багатьох країн, компанії яких працюють на українському ринку. Так при отриманні урожаю минулого 2010 року український виробник мав можливість продати близько 15—20 млн тонн зерна на експорт за світовими цінами у 300—320 $ за тонну. Але з відомих причин зерно можна було реалізувати лише на внутрішньому ринку за ціною близько 200 $ із ПДВ. Тобто фактично близько 180 $, хоча внутрішній ринок був не в змозі поглинути скільки зерна.
Крім того, вчасно не реалізована продукція залишалась у коморах і на елеваторах, що призвело до збитків при зберіганні, і частина вирощуваної кукурудзи залишилася на полях. За інформацією різних ЗМІ ця цифра становить близько 1 млн тонн. До речі, експорт кукурудзи також був призупинений за тією ж схемою.
Кабінет Міністрів України мотивує свою поведінку тим, що потрібно було стримати низьку ціну на хліб для населення, а сільгоспвиробники хліба самотужки не в змозі самостійно продати свою продукцію на світовому ринку і змушені звертатися до посередницьких структур. Тому була створена фірма “УКРАГРОБУД”, яка фактично майже одноосібно продавала українське зерно на світовому ринку.
Але погляньмо на цю ситуацію з позиції здорового глузду.
— Виробник зерна не винен державі нічого крім вчасно сплачених податків і має право реалізувати свою продукцію самостійно, виходячи з власних міркувань.
— Держава має бути зацікавлена у тому,  щоб виробник продав свою продукцію на експорт і отримав максимальний прибуток. Тому що податок на прибуток забезпечує надходження до бюджету.
— За рахунок надходжень до бюджету компенсується ціна на хліб для населення. Наприклад, у вигляді компенсації виробникам хліба на деякі, або всі сорти хліба.
Для того, щоб невеликі сільгосппідприємства мали можливість формувати корабельні партії зерна у 10—20 тис. тонн, у Європі працює система кооперації. Створені численні кооперативи, асоціації, що об’єднують виробників із правом реалізації своєї продукції на внутрішньому і на зовнішньому ринку. Причому, кожен член такого об’єднання сам вирішує, за якою ціною продати свою продукцію і лише згода на ціну всіх 100 % членів такого об’єднання дає можливість формування відповідних партій продукції. Тобто повна захищеність від корупції чи махінацій.
В Україні ж нав’язується думка, що лише держава здатна продавати зерно за кордон і для цього була створена вищезгадана фірма “УКРАГРОБУД”, яка зараз фактично є монополістом, бо не отримали квот навіть такі всесвітньо відомі компанії, як “НІБУЛОН”, а деякі транснаціональні компанії взагалі залишили ринок України, як, наприклад, “КАРГІЛ”. Але ж у новоствореної “УКРАГРОБУД” державна частка акцій не перевищує і половини (решта нібито належить Януковичу-молодшому, але перевірити таку інформацію поки що нікому не вдалося). Тож за цією розмовою про благо народу стирчать вуха власного збагачення. Розуміючи масштаби обкрадання держави, кримінальні справи проти опозиційних сил ніби насмішка.
Цинічна навіть назва закону “Про державну підтримку сільського господарства України” №8053, який може взагалі привести до економічної ізоляції України, про що попередила Януковича Торгово-промислова Палата Сполучених Штатів Америки.
Але абсурдна політика нашої держави на цьому не закінчується. Зараз знову активно пропагується ідея створення так званого “зернового пулу” між Росією Казахстаном і Україною. Що фактично зводиться до того, щоб дати можливість Росії розпоряджатись українським зерном, бо свого вони вже виробляють менше. Якраз для цієї справи “УКРАГРОБУД” підходить ідеально. Бо хто ж захоче за безцінь віддати росіянам зерно. Тож виробництво зерна в Україні — це велика політика, з якої стирчать вуха…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment