НАЙСТАРІШИЙ У МОЇЙ РОДИНІ

Ганна СТОЛЯРОВА,
краєзнавець, член Обласної ради Харківського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка

У батьківській хаті, такій рідній, передивляюся нашу домашню бібліотеку. Цього разу знайшла “Кобзар” Т. Шевченка в перекладі російською мовою. І згадалося давнє. Йшов 1944 рік, батько на фронті, а мені йти до школи в перший клас. Ровеньки вже були звільнені від німців, тож школа працювала. Школа, відкрита 1929 року, була українськомовною. Пам’ятаю, як сумувала моя мама, дізнавшись, що тепер школа буде російськомовною: “Тільки для перших двох дітей дістали всі підручники, а тепер третя дитина немає по чому вчитися”. Тож видно в ті роки і придбали “Кобзар” російською мовою. Тепер я гортаю пожовклі сторінки і згадую ті часи, коли мама і тато були живі, а ми, четверо дітей, біля хати співали українські народні пісні.
Такі спогади ожили, коли прочитала в тижневику “Слово Просвіти” статтю “На Рівненщині розпочали пошук давніх “Кобзарів”.
12 січня 2011 року в Харкові в Українському культурному центрі “Юність” відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 165-літтю з часу створення Тарасом Шевченком вірша “Як умру, то поховайте…”, якому народ дав назву “Заповіт”. У заході брали участь народний ансамбль бандуристок “Конвалія”, хор “Козацька родина” та юнацький драматичний гурт УКЦ “Юність”. Після заходу мимоволі почалася дискусія щодо рядків “…і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Ці рядки жоден шевченкознавець не розтлумачив. Що мав на увазі Шевченко? Першим над цим задумався відомий поет і літературознавець Микола Зеров. У статті “Кобзар” Шевченка в російських перекладах” він дає таку аналітичну картину: 1876 року знайомий Т. Шевченка російський перекладач М. Гербель опублікував переклади 18 віршів з “Кобзаря”, зокрема “Заповіт”, але тільки перші вісім рядків. Царська цензура не дозволила друкувати вірш повністю. 1911 року було видано новий переклад “Кобзаря”, де вже перекладач ці рядки подав таким чином: “…Оковы сорвите, ярким светочем свободы врагов ослепите…”. Зміст зовсім не відповідає оригіналу, бо діяла царська цензура. І тільки 1933 року перекладач Колтоновський подає ці рядки відповідно до оригіналу: “…Оковы порвите и свободу злою вражьей кровью окропите…” Тобто комуністи підвели риску: “вража кров” — це кров царів, поміщиків і капіталістів. Вони створили “сім’ю велику, вольну, нову”. Як жилося в цій “сім’ї” — знаємо. Скільки найкращого люду загинуло в роки революції, голодоморів, репресій, колективізації! Хіба цього хотів Шевченко? Напрошується думка, що Т. Шевченко мав на увазі іншу державу або владу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment