Націю можна об’єднати тільки навколо слова

Заборони та обмеження для української мови — це як вітер, що роздуває вогонь. Чим більше він дме, тим яскравіше горить полум’я спротиву, тим невгасиміше спалахує любов до рідного слова. Сьогодні — вітряно. Буря — від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та його очільника Дмитра Табачника, українофобство якого стало ганебною притчею.
Це він хотів погасити Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика — популярний і престижний проект. Один із методів — хитра ідея спішно вигаданого конкурсу, якою Табачник вирішив підмінити мовний турнір. Та ще й спекулюючи на святому імені Кобзаря.
Наперекір зловмисникам ХІ Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика відбувся, його урочисте закриття традиційно пройшло 17 травня у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Конкурс спонсорувала Ліга українських меценатів, його підтримали патріоти-благодійники з усіх кінців світу. Кількість учасників конкурсу імені Петра Яцика сягає майже 5 мільйонів осіб із-понад 20 країн.
Цьогорічні 100 переможців і призерів — школярі, вчителі, студенти вищих навчальних закладів І—ІV рівнів акредитації, учні професійно-технічних навчальних закладів, ліцеїсти та курсанти вищих військових навчальних закладів Збройних сил України. Переможці мовного конкурсу отримали дипломи, гроші, річну передплату на журнал “Кур’єр Кривбасу”, книги та спеціальний диск “Говоримо і пишемо зразковою українською мовою”.

Наталія АНТОНЮК

кому не можна Їсти
украЇнського хлІба
Ведучі святкового дійства — виконавчий директор Ліги українських меценатів, голова координаційної ради Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика письменник Михайло Слабопицький і народна артистка Наталія Сумська.
Премії переможцям вручали відомі письменники, громадські діячі, артисти й меценати.
Благословив конкурс Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Напередодні у його резиденції високими церковними відзнаками було нагороджено десятьох меценатів, які доклали зусиль для розвитку культури, духовності, освіти й організації конкурсу української мови імені Петра Яцика.
Виступ Святійшого — палке звернення до сучасників: “Дивно: маємо державу, а повинні ще турбуватися про відродження своєї мови. Це свідчить про те, що довгі століття український народ був поневолений і в нього намагалися відібрати рідну мову. А це значить — хотіли знищити українців як націю. Тому те, що ми робимо, — свята справа.
Як не принижували і не принижують українську мову, а вона — солов’їна, найкраща серед інших мов Європи. Тому ми досягнемо того часу, коли весь український народ буде говорити й знати рідну мову. Її знатимуть всі народи, які живуть в Україні. І щодо цього Церква відіграє важливу роль: вірян вчимо молитися українською, а не чужою. Бо той, хто хоч раз помолився Богові рідною мовою, чужою вже молитися не буде”.
Святійший гаряче вірить у силу українського слова: “Такі конкурси свідчать, що любов до української мови зростає. Водночас зростає і протидія. Але поневолювачі успіху не матимуть, бо ми не допустимо того, щоб українська мова всілякими способами нищилася.
Бог благословив Україну бути державою. Той, хто не хоче говорити українською мовою, той не хоче мати українську державу. А хто не хоче мати українську державу, нехай не користується благами України. А то хліб український їдять, а українську мову вивчати не хочуть”.
Потім Михайло Слабошпицький заінтригував зал: “Я б хотів виголосити вітання від президента України, але його немає”. Він зачитав вітання від іншого президента — президента Світового конгресу українців Євгена Чолія.
Згодом виступив президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій, людина, завдяки якій проводять конкурс: “Цього року були важкі часи — конкурс опинився під загрозою зриву, мовний турнір уперше проходив без освітянського міністерства. Але чорні сили зазнали поразки. Бо національна солідарність у багатонаціональній державі — це та арматура, на якій тримається держава”.

Петро Яцик — людина
стратегІЧного мисленнЯ
Письменник Юрій Щербак відзначив унікальність цього свята: “Більшість наших свят звернені в минуле. Це ж унікальне тим, що звернене в майбутнє. Бо стріла життя завжди летить уперед, ніколи не повертається назад, і тому мені приємно тут бачити молоді обличчя”.
Ще він розповів про Петра Яцика, з яким мав честь дружити і спілкуватися: “Він був унікальною людиною, безмежно й щиро любив Україну. Мав складний характер, був дуже суворим. Далеко не всі, хто очікував від нього солодких слів, були задоволені, бо він часто жорстко казав правду у вічі.
Петро Яцик був людиною стратегічного мислення, він обирав такі програми, які спрямовували наше слово й нашу культуру в майбутнє, на ствердження щойно побудованої держави. Він, проживаючи в Канаді, вболівав за долю України. Я його одного разу спитав: “Пане Петре, Вам не здається, що можуть бути закиди ворожих сил, що канадець започаткував такий конкурс в Україні?” Він сказав: “Навпаки — я українець. Я залишатимуся з Україною. Ми повинні підтримувати українське слово. Україна ще бідна держава і я їй допоможу. Але прийде час, коли і держава, і суспільство спроможуться підтримувати цей конкурс”. Я думаю, що цей час прийшов.
Юлія Тимошенко, яка фінансово підтримала конкурс, не змогла прийти на урочисте закриття. Тому народний депутат Володимир Яворівський зачитав від неї привітання. Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності зробив акцент на тому, що мова — рятівний оберіг, фундаментальна основа самого буття нації. Володимир Яворівський вручив премії за перше місце у конкурсі.
Головний редактор журналу “Кур’єр Кривбасу” Григорій Гусейнов наголосив на енергетичній силі конкурсу, його піднесеності й урочистості. А голова журі конкурсу, директор Інституту української мови НАН України доктор філології Павло Гриценко, підсумував просто: “Конкурс Петра Яцика — торжество української мови. Це свято, коли ми несемо єдність усієї України, всіх регіонів (“не тих Регіонів”, — жартує), де діти і вчителі розуміють значення мови, перспективність володіння мовою, які з любов’ю ставляться до неї щоденно. Цей конкурс засвідчив насамперед, що то все від лукавого: ділення України за різними регіональними особливостями”.
Павло Гриценко наголосив, що українській мові загрожує тільки наша байдужість: “Ми повинні ставитися до мови з високою відповідальністю і творити середовище високої культури української мови”.
Саме Інститут української мови НАН України разом із фондом Леоніда Кучми “Україна” підготував спеціальний диск “Говоримо і пишемо зразковою українською мовою” до конкурсу Петра Яцика.
Михайло Слабошпицький знову іронізує: “На дипломах переможців немає прізвища міністра освіти України. У міністра Дмитра Табачника є проблема — він просто не любить української мови і не вважає за потрібне її підтримувати”.
Письменнику, лауреатові Національної премії імені Т. Шевченка Анатолію Дімарову 17 травня виповнилося 89 років — він щасливий, що його день народження збігається із цим урочистим днем української мови.

щоб вивЧеннЯ украЇнськоЇ
мови не було нудним
До молоді звернувся лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський, який наголосив, що українська мова потрібна не лише державі й народу, це ще й вигідно кожному мовцю. Розповів про власний досвід: “Я потрапив у спеціальну школу-інтернат із поглибленим вивченням російської мови й посиленою військово-фізичною підготовкою, де мене, українського хлопця, вчили постійно спілкуватися російською. З того часу я кілька років спілкувався переважно російською.
1989 року на фестивалі “Червона Рута” познайомився з людьми, які розуміли, що ми не “радянські люди”, а українці. Я почав змінювати свій світогляд, і в якийсь момент перейшов на українську мову. Поліпшував рівень володіння рідною мовою, вчився говорити так, щоб самому було приємно.
Із часом помітив певні наслідки. Коли грав у інститутському КВК, то запропонував учасникам перейти на українську. Нам вдалося — це було і весело, і якісно. Потім створив гурт “Тартак”, виступили на фестивалі “Червона Рута” і перемогли на ньому”.
Не обійшлося без критики конкурсу від Сашка Положинського: “Я спостерігав за молодими людьми, що є в залі, і побачив, що їм нудно. Бо вони — люди нового тисячоліття і відрізняються від старшого покоління.
Ми живемо у новому тисячолітті — радіо, телебачення, Інтернет… В Україні дуже мало українськомовного. Чи є яскраві молодіжні журнали українською? Немає. А на радіо й телебаченні багато української мови? Щоразу все менше і менше. Проблема української мови в тому, що вона стає архаїчною, мовою вчорашнього й позавчорашнього дня, мовою старших людей. А молодь потрібно зацікавлювати.
Фестиваль “Червона Рута” дуже сильно впливав на те, щоб українська мова була популярною серед молоді. Зараз фестиваль ледь жевріє і вже не має того впливу. Тому ми з вами маємо підтримати такі заходи й починання.
Конкурс Яцика — гарний конкурс. Але уявімо, що тут сучасні декорації і техніка, усе яскраве. Можна певну суму коштів виділяти на сучасне оформлення урочистого закриття. Переможців конкурсу можна нагородити так, щоб побачила вся Україна, весь світ, і наступного року ще більше людей взяло б участь у мовному марафоні”.
Сашко Положинський говорив про важливість акцій за українську мову: “Я був на акціях протесту проти прийняття закону про другу державну мову — там не бачив Спілки письменників України у повному складі, вчителів і перекладачів української мови. Ми, люди, які заробляємо українською мовою собі на життя, не додумалися, що треба у певний момент її відстояти, захистити, вийшовши на протестні акції.
Молодь відчуває фальш. Тому якщо ми виходимо на сцену і говоримо їм, що ми за українську мову, то ми повинні бути за неї не лише на сцені, а діяти щодня”.
Лауреатів, які завоювали другі та іменні премії, нагороджували народні депутати — Володимир Стретович, Михайло Косів, Микола Кульчицький, Павло Мовчан.
Михайло Косів говорив про те, що мова вища за владу: “Конкурс Яцика — приклад української солідарності. Змінюються президенти, змінюються прем’єри, міністри освіти і науки, а мовний марафон лишається”.

Попереду — дванадцЯтий
Лауреатів третьої премії нагороджував член Ліги українських меценатів, генеральний директор АТ “Ексімер” Олександр Горнійчук. “Майже десять мільйонів гривень пожертвували благодійники для школярів і студентів в 11 конкурсах. Цей турнір може стати точкою відліку інших успішних справ української громадськості”, — сказав він.
На урочисту церемонію завітав волинський романіст Іван Корсак: “Незрячий давньогрецький філософ здебільшого зустрічав своїх гостей словами: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Слово — це колір, світло, уся краса світу. Ось чому важливий конкурс Петра Яцика, який дає можливість бачити мовну красу”. Іван Корсак побажав сили українській молоді.
Престижні нагороди отримали студенти ВНЗ, професійно-технічних навчальних закладів, їх вручали голова асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів Львівщини, меценат конкурсу Михайло Ватуляк і архімандрит Української Греко-Католицької Церкви, член Ліги українських меценатів Рафаїл Турконяк.
Призи вручили ліцеїстам і курсантам вищих військових навчальних закладів Збройних сил України. Притомлений зал вдалося потішити гумористу Євгену Дудару, чиє слово гостре і прицільне.
Дванадцятому — бути! Урочиста передача естафети від дніпропетровців до закарпатців відбулася. Наступний конкурс стартуватиме 9 листопада, в День української писемності на Закарпатті. Голова журі, голова закарпатської організації Національної спілки письменників, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри Закарпатського інституту педагогічної освіти Петро Ходанич розпочав наступний мовний марафон словами: “Націю можна об’єднати тільки навколо слова”.
Отож нехай горять серця юних українців вогнем любові до рідного слова! Коли палають щиро, ніколи не згаснуть.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment