СЛОВО ПРОЩАННЯ

Уранці 10 травня на 64-му році життя відійшла у вічність Світлана Костянтинівна ЖОЛОБ — поетеса, перекладачка, видавець, член Національної спілки письменників України.
Ще школяркою вона привернула увагу своїм самобутнім талантом. У тієї Світлани з Межиріча, казав Павло Тичина, справжнє поетичне зерно. Межиріцьку середню школу вона закінчила 1965 року із золотою медаллю, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (філологічний факультет) — із відзнакою 1970-го. Вивчала грузинську мову та літературу в Тбіліському університеті. Працювала в 1975—2001 рр. у видавництві “Дніпро” (головним редактором у 1987—2001), а з 2001 р. — заступником головного редактора у видавництві “Педагогічна преса”.
Світлана Жолоб — автор книжок поезій “Ярославна” (1969), “Сонячні пагорби” (1982), “Дерево життя” (1986), вибраного “Із глибин”; збірки вибраних перекладів творів класика сучасної грузинської поезії Ани Каландадзе “Високе небо Грузії” (1987), книжки вибраних поетичних перекладів із різних літератур світу “Річка — нескінченна” (2007).
Перекладала вона з грузинської, іспанської, німецької, литовської, слов’янських та інших мов. Переклади Світлани Жолоб друкувалися в антологіях, антологійних і хрестоматійних збірниках, окремих книжкових виданнях та в періодиці — понад 450 поетичних творів і переклади прози: з іспанської — роману Ґ. Ґарсія Маркеса “Осінь патріарха” (у співавторстві), з російської — повісті В. Катаєва “Написаний вже Вертер” та ін.
Поезії Світлани Жолоб перекладено грузинською, польською, іспанською, литовською, російською, румунською, угорською та ін. мовами. Також їх надруковано у вітчизняних та зарубіжних антологіях та антологійних збірниках, у шкільних хрестоматіях (зокрема: “Віщий гомін. Українська поезія другої половини ХХ ст.”. — К., “Грамота”, 2003; “Я — дитина України”, 2008 та ін.). Довідки про творчість Світлани Жолоб — в Українській літературній енциклопедії, т. 2, Київ, 1990; Сучасній українській енциклопедії за редакцією Івана Дзюби та інших довідкових виданнях.
Світлана Жолоб — лауреат премії імені Максима Рильського в галузі художнього перекладу, її нагороджено орденом “Знак Пошани” та медаллю “На честь 1500-ліття Києва”, почесним знаком “Відмінник освіти України”.
“Вона завжди перебувала в тяжких клопотах своєї видавничої діяльності, у постійній роботі з численними письменниками, книжки яких редагувала (її виняткове мовне й поетичне чуття дуже цінували автори) й підписувала до друку, вона була в центрі багатьох бурхливих літературних і поетичних подій. Її горда постава, її духовне світло, щирість і внутрішня непідвладність відчувалися всіма, хто приходив до неї на пораду”, — писав про неї Дмитро Павличко.
Віримо, що її читатимуть нинішні й прийдешні покоління, берегтимуть “золотий метеорит її безсмертного слова”.

Віктор Баранов, Григорій Білоус, Сергій Борщевський,  Василь Герасим’юк, Любов Голота, Іван Драч, Анатолій Дімаров, Олег Жупанський, Петро Засенко, Світлана Йовенко, Міколас Карчяускас, Галина Кирпа, Ірина Красуцька, Юрій Кузнецов, Борис Лобода, Роман Лубківський, Олесь Лупій, Марцеліюс Мартінайтіс, Павло Мовчан, Олександр Мокровольський, Дмитро Павличко, Ярослава Павличко, Дмитро Пилипчук, Оляна Рута, Іван Рябчій, Тарас Сергійчук, Микола Сулима, Андрій Содомора, Наталя Трохим, Григорій Халимоненко, Анатолій Чердаклі, Дмитро Чередниченко, Рауль Чілачава, Василь Шкляр, Володимир Яворівський.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment