У Дубні поставили пам’ятник… річці

У Дубні на березі річки Іква при в’їзді до райцентру з’явилася барельєфна композиція, яка славить Ікву вустами Тараса Шевченка і закликає дбайливо, з любов’ю, ставитися до водяної артерії.

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

Ініціатором спорудження пам’ятника стало Дубенське міжрайонне управління водного господарства, яке втілило у реальність власну ініціативу.
“На мапі України Іква завдовжки 155 кілометрів займає не найпомітніше та визначальне місце, — розповідає заступник начальника Дубенського міжрайонного управління водного господарства Ростислав Панчук, — втім, її значення в історії, життєдіяльності, економіці, навіть духовності регіону важко переоцінити”. Починається річка з джерел у селі  Підкамінь на Львівщині, впадає у  Стир поблизу села Торговиця на Рівненщині, а ось Дубно — це своєрідний осередок цієї водної артерії. І саме тут, на дубенських теренах, де Ікву перетинав Тарас Шевченко під час археографічної експедиції 1846 року, вирішено звести символічну скульптурну композицію. Її проект здійснив дубенський художник Василь Захаров — в образі пам’ятного знака на тлі трибашневої кам’яної споруди, що символізує Дубенський замок, розташований на крутому березі Ікви.
Своєрідним епіграфом до пам’ятника стала цитата варнака з однойменної поеми “Варнак” Тараса Шевченка: “Багато дечого не стало… води чимало з Ікви в море утекло…”.
Цю місцину окультурили, обгородили плетеним парканом, зробили східці, поставили лавочку для відпочивальників. Тепер тут можна й відпочити, й помилуватися течією, і поринути в історію…
Цей пам’ятник поєднав сучасність і минувшину. Приміром, цікавий епізод із минулого, коли татари штурмували Дубенський замок… Тоді, у XVI ст., княжу фортецю від завойовників захищала також річка Іква, адже її води заповнили вириті каньйони довкола замкової споруди.
У XVIІІ столітті на берегах Ікви біля Пекалева та Млинова графи Ходкевичі звели замок.
Із ХІХ ст. залишилися архівні записи, які свідчать, що в Ікві впіймали такого сома, якого не могли витягнути десять чоловіків. Двісті років тому під Іквою прорили тунель завдовжки до трьохсот метрів задля порятунку графської родини. Минуле століття позначилося на Ікві насамперед війною, коли її форсували то в один бік, то в інший. А бомби й снаряди досі дають про себе знати, як-от наприкінці 2010 року, коли водолази-піротехніки витягнули з річки бойовий снаряд.
Цікаво, що під час радянського тоталітарно-атеїстичного режиму в Ікві ховали церковні куполи. Іква також стала знімальним майданчиком для низки фільмів, із-поміж яких “Сліпий музикант” Володимира Короленка.
Пам’ятник створений для того, аби привернути увагу до Ікви, аби пишалися річкою так, як колись пишався нею відомий польський поет Юліуш Словацький, пишучи листа до своєї матері Саломеї і пророкуючи їй справжню благодать, “Коли ти будеш у моїй країні, // Де котить Іква хвилі свої сині…”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment