ЗАПОРІЖЦІ Й ТЕРНОПІЛЬЦІ ОДНОСТАЙНІ: ПАМ’ЯТНИКОВІ ТАРАСУ ШЕВЧЕНКУ — БУТИ!

Досі запорізька влада боялася Великого Кобзаря, як вогню. Скажімо, колишній прокомуністичний міський голова Євген Карташов десятки разів обіцяв національно-патріотичним силам, що ось-ось уже, ну, зовсім скоро, в Запоріжжі з’явиться монументальний пам’ятник Батькові української нації. Щоб відволікти увагу громадськості, навіть конкурс на кращий ескіз оголосили. Виграв його скульптор Владлен Дубінін: молодий Тарас Шевченко дивиться вдалечінь — на Хортицю, руку поклав на плече старому кобзареві — бо звідси, з народу, черпав наш геній і натхнення, й сюжети для творів. Здавалося б, бери ескіз і споруджуй! Але два терміни міського голови спливли, як вода в Дніпрі, а тільки хура й досі там. Нині новий голова міста Олександр Сін пообіцяв, що пам’ятник Великому Кобзареві все-таки буде. Казав пан: “Кожух дам”, та слово його тепле. А ще в таких випадках кажуть: “Дай, Боже, нашому теляті лева роздерти!”.

Пилип ЮРИК,
письменник, член “Просвіти”

Отож і вирішили запорізькі просвітяни (а їхня більшість — члени патріотичних партій), що їм не варто чекати милості від влади. При “Просвіті” вже більше двох десятиліть діє чудовий хор “Запорозькі козаки”, яким нині керує учень Анатолія Авдієвського Юрій Івченко. То чому б їм, хористам, не виступати із благодійними концертами та не заробляти кошти на монументальний пам’ятник?
Вирішили — зробили. Голова Запорізької обласної організації ВУТ “Просвіта” Олег Ткаченко і його заступник Василь Тимчина домовилися з тернопільцями про концерти. Як і два десятиліття тому, розпочали “Запорозькі козаки” свій тур із Тернопільської області. Тоді, на початку Незалежності, саме тернопільці підтримали їх, подарувавши козацькі однострої та національне жіноче вбрання. На жаль, більшість хористів і досі носять той одяг, латаючи та підшиваючи, — на обнову немає грошей.
…Йдучи Тернополем, куди поїхав у власних справах, ще здалеку почув чудові козацькі пісні. То біля греко-католицького собору, навпроти пам’ятника Йосипу Сліпому, виступали “Запорозькі козаки”. Кілька сотень тернопільців півколом оточили їх, підспівували, підтанцьовували, а тільки-но закінчувалася пісня — лунали бурхливі оплески, підходили до скриньки й кидали в неї гроші.
Козацькі пісні змінювалися стрілецькими, повстанськими, потім — жартівливими. А коли розпочав виступ 82-річний бандурист Володимир Дяденко, всі глядачі заспівали разом із ним пісню “Думи мої” на слова Тараса Шевченка. Ледь не до впаду сміялися присутні на майдані, слухаючи жартівливу пісню у виконанні кобзаря “Там, на риночку”, про те, як москаль на базарі крав у баби і раків, і гусей, і сало, і навіть яйця…
І знову співав хор. Хлопці-тернопільці, тільки-но починалася швидка мелодія, підходили, запрошували хористок і під оплески присутніх танцювали з ними. І тоді згадалось авторові цих рядків, що вічно вчорашні політики ще й досі намагаються ділити Україну на дві, три або й чотири частини. Чи треба це самим українцям? Виступ хору “Запорозькі козаки” на Тернопіллі засвідчив, що український народ був і залишається єдиним цілим і бажає, щоб Україна була завжди соборною унітарною державою без іноземних розпорядників. А ще згадалися слова першого президента Білорусі Станіслава Шушкевича, який сказав Леоніду Кравчуку: “Тобі легше, бо в тебе є Західна Україна”.
Під час голодомору 1933-го тисячі втікачів зі сходу, яким удавалося перейти Збруч, знаходили на Західному Поділлі, Прикарпатті, на Волині, Буковині й Галичині не тільки шматок хліба, а й прихисток єдинокровних братів. Якби не Повстанська армія, котра діяла на західних теренах у кінці Другої світової, то всіх нас берії та жукови вивезли б до білих ведмедів. Саме агітатори із Західної України на початку 90-х зробили все, щоб переконати “східняків” — Україна повинна стати незалежною. І в часи, коли олігархи запорізьку сталь цінять набагато вище рідної культури, саме Західна Україна, хоча й сама не багата, допомагає творити на Півдні й Сході українські духовні цінності, споруджувати святині на зразок пам’ятника Великому Кобзареві.
— Ми побували, окрім Тернополя, в Теребовлянському (зокрема в Зарваниці), Гусятинському, Кременецькому, Лановецькому, Бучацькому, Збаразькому, Підволочиському районах, — розповіла ведуча концертів хору, член “Просвіти”, Леся Шевченко. — Враження прекрасні — не тільки мої, а й усього колективу. Чудова природа, прекрасні й щирі люди. Ми не побачили жодного п’яного на вулицях, недбало одягнутого — всі красиві. У містах — жодного недопалка під ногами, жодного папірця чи пластикової пляшки. Якщо порівняти з нашим Запоріжжям — це небо й земля. Нам потрібно вчитися в тернопільців. А щодо зустрічей, то всі ми будемо раді бачити їх у нашому краї.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment