НАТХНЕННІ ГАЙДАМАЦЬКИМ ДУХОМ

img_8734
Любов Голота і Євген Букет вручають нагороду переможниці конкурсу Паші Ґран

Євген БУКЕТ,
фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

Чи тече в моїх жилах бунтівна гайдамацька кров? Достеменно не знаю, адже не збереглося переказів про участь моїх безпосередніх пращурів у Коліївщині. Хоча мені відомо, що вже три століття мій рід живе в селі Грузькому на Київщині, а 1772 року, через чотири роки після завершення славетного повстання, оспіваного Тарасом Григоровичем Шевченком, поміщик Харлінський просив Коденську судову комісію не карати за масову участь у Коліївщині мешканців Грузького, “бо нікому буде обробляти землю”.
Родом із мого рідного села був славетний гайдамацький ватажок Іван Бондаренко. Сьогодні я так само, як і він, “приїхав до Грузької, до матері в гості” і пишу ці рядки. 1768 року, саме у розпал повстання, моє село хотіли спалити московські гусари, але гайдамаки відбили напад і знищили ворогів у лісі, що здавна називається “Обідне”. Пам’ять про цю подію односельці ще й досі бережуть у піснях, а крім того намагаються й у інший спосіб пошанувати найвидатнішу людину, народжену тут, “між ярів глибоких”. З 2004 року в селі діє громадська організація “Грузецьке земляцтво імені Івана Бондаренка”, а від 2009 року кожну четверту суботу вересня розігрується футбольний кубок імені славетного односельця.
Не лише гружчанці, а й мешканці майже всіх сіл на території сучасного Макарівського району під час Коліївщини були у кількатисячному гайдамацькому війську 22-річного полковника Бондаренка. Але під час храмового свята в Макарові, у переддень наступу на одну з найбільших фортець Київського Полісся — Чорнобиль, ватажка схопили зрадники — корнинські надвірні козаки на чолі з Данилом Щербиною, підкуплені поляками. Тож не випадково саме тут, у Макарові, нинішньому районному центрі, 27 травня відбулося нагородження переможців літературного конкурсу до 265-річчя з дня народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка.
Проведення конкурсу ще на початку лютого ініціювали Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, київське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Всеукраїнський культурологічний тижневик “Слово Просвіти”, Макарівський районний центр творчості дітей і юнацтва імені Данила Туптала та районна газета “Макарівські вісті”. До 1 травня оргкомітет приймав роботи на поштові адреси організаторів та електронну скриньку. Зважаючи на складну тему, яка потребувала не лише письменницького таланту, а й дослідження долі маловідомої історичної особи, на конкурс надійшло лише 17 робіт. Журі, яке очолювала головний редактор тижневика “Слово Просвіти”, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Любов Голота, визначило переможців. Ними стали: Паша Ґран з с. Леонівки Макарівського району (І місце), житомирянин, студент-другокурсник Київського національного університету ім. Т. Шевченка Сергій Чапля (ІІ місце), Олена Щербій, учениця 10 класу з с. Ситняки Макарівського району (ІІІ місце). Також журі відзначило заохочувальними призами Аю Стеценко та Ірину Паламар з с. Грузького, Оксану Філатенко з с. Королівки Макарівського району та Юлію Бойко (Дьячищенко) з м. Біла Церква. Цікаво, що завдяки тижневику “Слово Просвіти” конкурс став справді всеукраїнським. Адже окрім Київщини, в ньому взяли участь мешканці Автономної республіки Крим, Харкова, Донецької, Житомирської, Луганської, Рівненської областей.
На урочисте спільне засідання літературної студії “Сузір’я”, краєзнавчого клубу “Пошук” і етнографічного гуртка “Дивокрай”, присвячене оголошенню результатів літературного конкурсу до 265-річчя з дня народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка, в ЦТДЮ ім. Данила Туптала зібралися запрошені учасники конкурсу, учні шкіл, представники громадськості Макарівщини, а також гості. Ще до початку всі охочі мали можливість оглянути експозицію музею Святителя Димитрія Ростовського, що знаходиться в центрі творчості.
Засідання розпочалося “Молитвою Святителю Димитрію за Макарів”, яку виконала Наталія Силакова. Вірші учасників конкурсу Ірини Паламар і Паші Ґран читали вихованці гуртка “Дивокрай” — учні другого класу, справжню козацьку пісню подарував бандурист Олександр Третяк — учасник відомого ансамблю “Козацькі джерела”. Члени Національної спілки краєзнавців України Ігор Годенков — директор ЦТДЮ ім. Данила Туптала, Діна Нетреба — керівник клубу “Пошук” і Петро Сухенко — головний редактор газети “Макарівські вісті” отримали Подяки від голови НСКУ, Академіка НАН України, Героя України Петра Тронька. Дипломи і подарунки — книжки від Видавничого центру “Просвіта” та грошові премії від спілки краєзнавців переможцям конкурсу вручила голова журі Любов Голота. А ведучий заходу Ігор Годенков вручив членські квитки ВГО “Конгрес літераторів України” Паші Ґран, Галині Герасименко і Світлані Ходаківській. Також переможців, учасників і організаторів конкурсу привітав заступник Макарівського селищного голови Володимир Круподеря. Він відзначив ЦТДЮ ім. Данила Туптала грамотою Макарівської селищної ради за організацію і проведення конкурсу.
Позитивні емоції переповнювали всіх присутніх. Дух гайдамацької боротьби за правду і волю дивовижно вплинув на кожного учасника засідання в Макарівському центрі творчості. Яке місце в історії України належить Коліївщині? За що поклали голови двадцятирічні ватажки-повстанці в далекому XVIII столітті? Вони хотіли, щоб українці були господарями на своїй землі, щоб не було ані соціального, ані релігійного, ані національного гніту. Молодь завжди вірить, що може змінити світ. Тому-то 28-річний полковник Максим Залізняк і говорив московському генералу Кречетнікову: “Про нас ще співатимуть пісень!”. І був правий! Я переконаний — якби тоді не було Коліївщини, сьогодні не було б української держави.
Після двотижневих тортур і допитів у Корнині Івана Бондаренка, закутого в кайдани, вели через села і містечка його недавньої вольниці до Чорнобиля. Там, між селами Залісся і Запілля, поляки “вивели Бондаренка на високу могилу. Тепер дивись, Бондаренку, на свою Вкраїну!” і привселюдно четвертували його. Після цього “розлетівся Бондаренко, як білеє пір’я”. Як влучно зауважила у своєму виступі Любов Голота, саме в цей, останній рядок пісні народ заклав найглибший зміст: Іван Бондаренко і його брати-гайдамаки посіяли білим пір’ям серед народу віру в справедливість, у можливість майбутнього припинення беззаконня. Тому дух Коліївщини витатиме над Україною завжди, а особливо тоді, коли новітні “магнати”, забувши уроки історії, знову захочуть впрягти в ярмо вільний козацький народ.

З роботами переможців можна ознайомитися тут.

Репортаж про подію ТРК “Авіс”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment