МІСЯЦЬ І СОНЦЕ — ЗАГАДКИ І РОЗГАДКИ

“Дивлюсь, як простір гне свої підкови, туман галактик бачу за плечем. І хтось страшний, незнаний, загадковий в космічній пітьмі цьвохкає бичем!”, — пише поетеса Ліна Костенко. Оті страшні й загадкові космічні сили завжди цікавили людину, і колись, замість недолугих телепередач, вона дивилася на небесний екран, спостерігала за сонячною грою, рахувала зорі…
Сучасна людина все рідше підіймає очі до неба, але завжди цікавиться сонячними і місячними затемненнями, коли поєднуються три сили — Місяць, Сонце і Земля.
Сьогодні читачам “Слова Просвіти” про природу сонячних і місячних затемнень, їх види та значення для розвитку наукового знання розповідає кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Василь ДАНИЛЕВСЬКИЙ.

— Василю Олексійовичу, як часто на Землі відбуваються сонячні та місячні затемнення?
— Щороку відбувається щонайменше два затемнення Сонця, найбільш можлива кількість таких затемнень — п’ять. Затемнень Місяця може бути протягом року щонайбільше три, проте може не відбутися жодного. Число й послідовність цих явищ визначається взаємною орієнтацією у просторі орбіт Землі й Місяця, яка, до того ж, повільно змінюється, головним чином через зміни положення площини місячної орбіти та її параметрів, і швидкістю руху Землі й Місяця своїми орбітами.
Сумарне число затемнень не перевищує семи — або п’ять сонячних і два місячних, або ж чотири сонячні й три місячні. Найчастіше трапляються роки, протягом яких відбуваються по чотири затемнення — два сонячних і два місячних, як це було, скажімо, минулого 2010 року.
— Які види затемнень та яка їх природа?
— Затемнення Сонця бувають повні, часткові, кільцеподібні й так звані гібридні. Повне затемнення відбувається тоді, коли конус місячної тіні повністю перетинає земну поверхню. Діаметр цієї тіні відносно невеликий — не більше 300 км. Він переміщується по земній поверхні приблизно із західної частини горизонту до східної. Перебуваючи в межах цієї смуги, спостерігач бачить темний диск Місяця, що повністю закриває сонячний диск. Проте тривалість повної фази затемнення у місці спостережень невелика — щонайбільше 7 хвилин, набагато довше спостерігається часткове затемнення до та після повної фази, тобто, коли місячний диск поволі “насувається” на сонячний, а потім “сповзає” з нього.
Часткове затемнення спостерігається при цьому і поза межами смуги повної фази, у зоні місячної півтіні, яка набагато ширша за смугу повної тіні, і може становити декілька тисяч кілометрів.
Але значно частіше, ніж повні, бувають “справжні” часткові затемнення, коли конус місячної тіні лише частково перетинає земну поверхню. Крім того, оскільки довжина конуса місячної тіні не перевищує приблизно 374 тис. км, то діаметр тіні на земній поверхні залежить від відстані між Землею і Місяцем на час затемнення. Як відомо, вона змінюється з рухом Місяця по його орбіті приблизно від 360 до 410 тис. км, а тому трапляється й так, що повна тінь земну поверхню не перетинає, і тоді у вузькій смузі поблизу прямої, що проходить через центри фігур Сонця, Місяця і Землі спостерігається так зване кільцеподібне затемнення Сонця. При цьому кутовий діаметр місячного диска менший, ніж сонячного, і під час найбільшої фази такого затемнення навколо місячного диска спостерігається світле кільце сонячного диска. Крім того, через сферичну форму земної поверхні розміри місячної тіні на ній теж змінюються при переміщенні конуса, тому трапляється, що в одній місцевості затемнення спостерігається як кільцеподібне, а в іншій — як повне. Це випадок гібридного затемнення. Повна тривалість сонячних затемнень не перевищує 2—2,5 години.
Затемнення Місяця теж бувають повними, коли Місяць повністю занурюється у земну тінь, і частковими, коли або частина місячного диска, або ж увесь він перебуває у півтіні. Півтінь при затемненнях утворюється тому, що кутові розміри сонячного диска приблизно такі ж, як і місячного при спостереженнях із Землі, або земного при спостереженнях із Місяця.
Під час повного затемнення Сонця можна спостерігати сонячну корону. Видимі кутові розміри Місяця лише трохи більші за кутові розміри Сонця, i у випадку повного затемнення Місяць повністю закриває лише диск Сонця, а кутовий розмір корони набагато більший (становить декілька діаметрів Сонця).
— Яка наукова цінність затемнень?
— Свою роль у розвитку небесної механіки та становленні наукової картини світу вони вже відіграли. Проте ще є декілька напрямків наукових досліджень, де спостереження затемнень дають корисні дані. Це, по-перше, дослідження сонячної корони під час повних затемнень Сонця. Її зовнішній вигляд залежить від розподілу щільності космічної плазми, тобто так званого сонячного вітру та від структури магнітного поля навколо Сонця.
Параметри цього “вітру” — швидкість руху плазми, розподіл концентрації частинок у ній, конфігурація магнітного поля у міжпланетному просторі — це дуже важливі параметри, які визначають так звану “космічну погоду”. Крім того, деяку цінність мають і кільцеподібні затемнення. Спостереження Місяця на тлі сонячного диска під час кільцеподібних затемнень надають можливість одержати дані щодо рельєфу його поверхні.
— Пам’ятаєте своє перше сонячне затемнення?
— У дитинстві — 15 лютого 1961 р., коли смуга повного затемнення проходила через південний схід України, а на решті території воно спостерігалось як часткове. Після цього найближче до території України пролягала смуга повного затемнення 11 серпня 1999 року, також відносно близько і 29 березня 2006-го. Часткові ж затемнення можна було спостерігати в нас значно частіше, останнє — 4 січня цього року, хоча, здається, мало хто його й помітив — було хмарно.
— Яке затемнення — місячне чи сонячне — простіше спостерігати?
— Місячне, адже воно спостерігається практично із будь-якої точки Землі. Проте людина має бути достатньо спостережливою, щоб помітити, як змінюється вигляд Місяця. Але місячні затемнення не такі вражаючі, як сонячні.
Дуже красиве явище — повне сонячне затемнення, коли на небі з’являється сонячна корона. Часткове особливо не вражає, навіть якщо й 90 % сонячного диска закрито — ефект не той.
Неозброєним оком спостерігати сонячні затемнення небезпечно — можна травмувати очі. Слід користуватися достатньо щільними світлофільтрами. Найкращі, доволі доступні зараз — плівки, вкриті шаром алюмінію, є у продажу. Підійде й темне кольорове скло. Ми в дитинстві закопчували звичайне віконне скло над гасовою лампою або свічкою й мали непоганий нейтральний світлофільтр для таких спостережень.
— Які затемнення Вам запам’яталися?
— 1999 року спостерігали сонячне затемнення у Румунії. Тоді пройшов дощ перед повною фазою і після неї, а затемнення вдалося зареєструвати. Ті спостереження ми виконували за допомогою спеціальних фотометрів із метою визначення діаметра Сонця. Місцеві мешканці теж цікавилися цим явищем, навіть роботу залишили і спостерігали, бо настали густі сутінки більше як на п’ять хвилин.
А 2006-го спостерігали повне сонячне затемнення в Туреччині — тоді з сусіднього села долинали крики, удари в барабани, народ боровся зі злими силами.
— Як особисто Ви сприймаєте затемнення?
— Для астронома це зрозуміле й очікуване явище, але все одно настання повної фази, коли дуже швидко, майже раптово настають густі сутінки, мерехтять тіні, а потім спалахує корона — вражають, дуже захопливе й красиве видовище. Думаю, що так само воно вражає і людей, далеких від астрономії, для яких це явище рідкісне, можливо, трапилося раз за життя.
Цілком імовірно, що його вплив на особливо вразливих і схильних до усілякої містики, може мати й певні нездорові наслідки. Якщо людина налаштована сприймати затемнення драматично, то так вона його і сприйме. Коли ж вона знає, що саме відбувається, то і ставлення відповідне — її це принаймні не лякає. Знаю з досвіду — переважна більшість на затемнення реагує з цікавістю.
— Говорять, що Місяць по-особливому впливає на людей.
— На Землі щодоби відбуваються припливи та відпливи, обумовлені гравітаційним полем Місяця. Однак ці процеси безпосередньо впливають лише на тварин і людей, які живуть на узбережжі Світового океану. Правда, нібито є свідчення того, що в живій природі спостерігаються певні циклічні процеси, що в часі збігаються чи співмірні з синодичним періодом обертання Місяця (тобто зі зміною місячних фаз). Людство існує не одну тисячу років, вік Місяця набагато більший, але все ж його вплив не завадив людству створити сучасну цивілізацію. Звісно, що і Сонце, і Місяць на людину впливають, але ці процеси повинні бути предметом серйозних наукових досліджень, а не спекулятивних.
— Яке Ваше ставлення до астрології?
— Астрономія певною мірою завдячує своїм становленням астрології. Найдавніші спостереження за небесною сферою, за рухами світил, положенням зір накопичилися дуже давно якраз тими жрецями, що складали гороскопи, тобто астрологами. У результаті ці знання лягли в основу астрономії. Звісно, ми не знаємо достеменно про справжній світогляд давніх астрологів і про їхнє ставлення до результатів їхньої “продукції”, але відомо, що середньовічні астрологи, наприклад Омар Хайям, виконували астрономічні, у сучасному розумінні, спостереження на високому тоді науковому рівні.
Один із найвидатніших астрономів-теоретиків у історії людства Йоган Кеплер заробляв на життя складанням гороскопів, але його три відомі закони про рух тіл Сонячної системи — один із наріжних каменів у фудаменті сучасної астрономії. Але в сучасну епоху астрологія — це вже поза межами здорового глузду. Варто було б фаховим історикам зайнятися астрологією та об’єктивно дослідити, чи хоча б колись справджувалися астрологічні передбачення. Хоча, думаю, що й тут можливі спекуляції.
— До речі, астрологи говорять про особливу місію сонячних і місячних затемнень.
— Сучасний рівень наукового знання доводить абсурдність усіляких астрологічних “прогнозів” і маніпулювання астрономічними термінами й поняттями.  Але на цю “продукцію” чомусь є попит. Це, на превеликий жаль, свідчить, що далеко не всі “вчаться так, як треба”, хоча сучасне життя надає всі можливості для навчання і розвитку особистості.
Астрологія — це навіть і не релігія, бо релігія, що теж базується на вірі, — це усе-таки явище культури, вона сформувала моральні засади життя людського суспільства. А сучасна астрологія — це організоване задурманювання людей із комерційною метою.

Спілкувалася
Наталія АНТОНЮК

2011-й БАГАТИЙ НА затемнення
Упродовж цього року відбудеться шість затемнень: чотири часткових сонячних і два повних місячних:
— часткове сонячне затемненя 4 січня — було видно в Європі, Африці, у Центральній Азії.
— часткове сонячне затемнення 1 червня — буде видно в східній частині Азії, у Північній Америці, Ґренландії, Ісландії.
— повне місячне затемнення15 червня — в Південній Америці, Європі, Африці, Азії, Австралії.
— часткове сонячне затемнення 1 липня — у південній частині Індійського океану.
— часткове сонячне затемнення 25 листопада — в найпівденнішій частині Африки, в Антарктиці, на о. Тасманія.
— повне місячне затемнення10 грудня — в Європі, у більшій частині Африки, в Азії, Aвстралії, Тихому океані, у Північній Америці.
Повне сонячне затемнення на території України можна було спостерігати 30 липня 1954 року, 15 лютого 1961-го. Наступне повне сонячне затемнення буде нескоро — 20 квітня 2061 року в найсхіднішій частині нашої держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment