БОЖА ПОСЛАННИЦЯ У ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ

Із прадавніх часів людство боготворить її. З нею зналися всі нації і народності майже на всіх континентах. Національний фольклор українців рясніє силою прислів’їв, приказок, загадок, легенд і пісень, де в центрі — вона. Її величність супроводжує людину від народження до кінця земного шляху. Не ми, а це маленьке створіння опікується нами, здавалося б, наймогутнішими, найрозумнішими. Бо справжнім господарем цієї землі є саме ця невтомна трудівниця. Хоча б тому, що з’явилася, як стверджують науковці, за 56 мільйонів років до появи нашого первісного предка. Що ж важить вона впродовж віків для нас, і яке місце посіла у нашому житті? Все це я намагався збагнути у Києві, у Феофанії, на щорічній весняній виставці-ярмарку “Бджільництво-2011”.

Микола ЦИМБАЛЮК

Я Б ПІШОВ У ПАСІЧНИКИ
— А скажіть-но мені дядьку, — допитувався у літнього чоловіка, що привіз на продаж невеличкі дерев’яні будиночки для невтомних трудівниць, — який найкращий вулик мені вибрати для бджіл? Такий, щоб у ньому добре їм велося і меду багато брати.
— Е-е-е, чоловіче добрий… — неквапом почав той. І почав загинати пальці на руках:
— Доки ви не будете знати, скільки ніжок і очей у бджоли; біологію її тіла; як і про що розмовляють між собою; що вони люблять, а що ні; скільки, де і чим харчуються; як виховують дітву; чим хворіють, що тому є причиною і як їх лікувати; вестимете фенологічні спостереження і, найголовніше, не будете жадібним і не сидітиме трутнем на шиї у бджіл — от тоді забагатієте не лише медом, а й душею.
Ця простонародна філософія бувалого пасічника якнайкраще свідчить не про таку-то вже й просту справу як бджільництво. Одного бажання мало. Справа ця потребує справді широких знань із зоології, ботаніки, хімії, медицини, столярної справи тощо. Не останнє місце посідає економіка. І питання тут не лише в елементарних розрахунках: вигідно—невигідно.
Оглядаючи виставку, на яку, як правило, з’їжджаються з усієї України пасічники і представники підприємств, що обслуговують галузь, я звернув увагу на ціни. Щоб розпочати власну справу — організувати пасіку — початківцю треба викласти кругленьку суму. Так вулик, залежно від системи (багатокорпусний, даданівський, український і т. д.), коштує від 450 до 600 грн, пакет бджіл (чотири рамки) — 600, плідна матка — 300, рамка (а їх треба на сім’ю 20—40) — 2,50, лист вощини — 7 грн. Тобто, вартість однієї бджолосім’ї з вуликом обійдеться приблизно в 2000 грн. А ще ж треба пасічницький реманент, ліки для бджіл…
Прибутку ж годі сподіватися у перший рік. Той самий бджолопакет має ще за літо вирости у велику сім’ю, здатну забезпечити себе і хазяїна продукцією, безперечно, цінною. За умов щедрого взятку (і не одного) пасічник отримує в середньому 20 кг меду. Ринкова вартість його сьогодні — 1200—1300 грн. Великий мед любить колеса, тобто треба пасіку підвозити до квітучих медоносів — акації, липи, посівів гречки, буркуну, еспарцету тощо. Це дається взнаки і на собівартості. До того ж наш внутрішній ринок і досі анемічний. Причина — низька купівельна спроможність українців. Та й необізнаність людей у лікувальній і харчовій цінності бджолопродукції відіграє тут не останню роль.

І ЗОЛОТО ТАМ Є
Давно відомо, що люди, котрі хоча б час від часу споживають мед, менше хворіють, мають вищу працездатність, значно витриваліші, не так швидко старіють. Хтось зауважить, що, мовляв, такий самий вплив має і глюкоза, цукор тощо. Але насправді це зовсім не так!
По-перше, глюкоза і цукор — синтетичні речовини. У заможніших країнах, до речі, їх називають “білою смертю”. Якщо глюкоза, потрапивши в організм людини, одразу всмоктується в кров, то цукор ще потребує обробки — розщеплення. Тобто, щоб отримати енергію, організм мусить затратити частку власної енергії. Натомість мед, який є чистим живим продуктом, її не потребує. Треба знати, що, потрапивши до рота, мед одразу всмоктується епітелієм порожнини. Він не потребує перетравлення в шлунку.
Мед містить ферменти. Це той чудодійний еліксир життя, який упродовж багатьох століть шукали алхіміки Середньовіччя. Засвоєння організмом їжі відбувається саме завдяки ферментам. Без них організм просто загинув би навіть за умови найкалорійнішого харчування.
Мало хто знає, що за своїм мінеральним складом людська кров і мед майже однакові. Крім загальновідомих магнію, кальцію, калію, натрію, заліза і сили інших солей до складу меду входять також рідкісні — срібло, цирконій, галій, золото… Багатий він і на органічні кислоти. У ньому є вітаміни, антибактеріальні й протиплісняві, фітонцидні, гормональні, антидіабетичні речовини, які так необхідні людині. Та що казати: навіть саджанці чи гілки, оброблені водно-медовим розчином краще приживаються і ростуть. То що вже говорити про дітей.
Про чудодійні властивості його знав ще Авіценна і широко використовував у лікувальній практиці. А про дивовижні властивості меду перешкоджати гниттю знали ще ассірійці, єгиптяни, не кажучи вже про греків чи римлян. Олександру Македонському, оповідають історики, доставляли свіже м’ясо за тисячі кілометрів при 30—40-градусній спеці. Коли кухарі змивали з нього шар меду, воно було свіже-свіжісіньке!

НЕ ВСЕ СОЛОДКЕ — МЕД
На міських ринках, у супермаркетах, та й у селі без проблем можна придбати солодкої продукції. На жаль, далеко не завжди вона якісна. Трапляються грубі підробки. Спритні ділки від бджільництва сумлінням не переймаються. Вони наввипередки пропонують мало не вдвічі дешевше. Сьогодні літрова банка першосортного меду (1,5 кг), наприклад, коштуватиме приблизно 100 грн. Ділки ж, згодовуючи бджолосім’ям цукровий сироп, отримують ніби мед. Або відвіюють недозрілий, із перевищеним вмістом вологи. І продають за 60—70. За кольором, запахом та іншими показниками він мало чим відрізнятиметься від натурального. Щоб встановити достеменно фальсифікат, потрібен ретельний лабораторний аналіз. Скажіть: а хто його робитиме, купивши одну баночку? Тому кілька порад для тих, хто не хотів би пошитись у дурні.
Якість меду визначають за кількома параметрами: кольором, запахом, смаком, походженням (з квітів якої рослини зібраний), в’язкістю і кристалізацією. Найвище цінуються у нас, особливо на світовому ринку, світлі меди: з акації, шавлії, фацелії тощо. Вони мають ледве вловимий запах, рідку консистенцію, майже не кристалізуються за постійної температури в межах 25 градусів. За нижчої — перетворюються у салоподібну масу. Меди з гірчиці, рапсу, еспарцету, соняшника, гречки кристалізуються швидко. Колір їх від світло-жовтого, золотавого до темно-коричневого (гречаний). Смак теж різний: м’яко-кисленький (рапсовий), “дере в горлі” (гречаний). Але треба сказати, що монофлорні, тобто зібрані з одного виду рослин меди зустрічаються дуже рідко. Здебільшого це поліфлорні — зібрані з квітів кількох рослин, що цвітуть одночасно. Це надає їм особливого, витонченого смаку. Досвідчені пасічники часто самі вдаються до купажування, тобто змішують кілька сортів. І отримують, як ті винороби, той чи той мед із неповторним букетом. Але будь-який сорт натурального меду має спільний запах і смак воску.
Мед мусить бути вистояний у сотах, запечатаний, зайва волога видалена. Якщо ви купуєте мед рідкий, капніть на ніготь великого пальця. За умови, що надворі не спекота під 40, він не розпливеться, а триматиме краплеподібну форму. Або зачерпнувши, його можна як нитку намотувати навколо ложки — солодка нитка не перериватиметься. Але найкраще, звісно, мати знайомого пасічника. Як правило, народ цей не тільки закоханий у свою справу, а й чесний, порядний, сумлінний. Отож не треба бути глибоким психологом, щоб це зрозуміти. Як і те, що в сім’ї не без виродка.
І ще одна порада щодо зберігання дорогоцінного продукту. Мед гігроскопічний. Найкраще його зберігати подалі від світла і в скляній тарі. Щільно закривати, бо він як губка всмоктує навколишні запахи. Не нагрівати вище 45оС, бо за такої температури він втрачає свої лікувальні і смакові властивості. А взагалі треба знати, що справжній мед без доступу повітря може зберігатися, не втрачаючи своїх властивостей упродовж віків.

БДЖОЛИНИЙ ХЛІБ
Коли-небудь ви його їли? О, ви багато втратили. Бо мед для бджоли то вуглеводний харч, а білковий — перга. Ось її і називають бджолиним хлібом. Це зібраний з квіток дерев і трав пилок, за особливою бджолиною технологією перероблений, законсервований і залитий медом у чарунках стільників. Починаючи з ранньої весни й до пізньої осені його заготовляють невтомні трудівниці. Нормальна за величиною сім’я потребує до двох пудів перги на рік. Роль цього продукту надзвичайно важлива. Без нього просто не можна виростити потомство. Харчуючи личинки, бджоли-годувальниці готують для них спеціальну поживну суміш-кашку, змішуючи мед і пергу. За такого харчування через 21 день на світ Божий з’являється нове покоління. Спостерігаючи це, люди й собі навчилися використовувати цілющі властивості перги як ліки від багатьох хвороб.
Побіжно варто згадати й про решту продукції бджільництва. Бо все, що маленькі трудівниці заготовляють, має неабияке апітерапевтичне значення для людини.
На виставці було представлено все, що вони виробляють: крім меду і перги (обніжжя), віск, прополіс, маточне молочко, бджолиний яд. А ще — настоянки на бджолиному підморі (дієві ліки від простати), личинки — трутневий гомогенат, який теж має певні лікувальні властивості, а в східних країнах у ресторанах із нього готують вишукані й надзвичайно дорогі блюда. Щодо прополісу — природних клейких речовин, зібраних із бруньок дерев, — то він у кілька разів перевищує анестезуючий вплив кокаїну чи новокаїну! Але справжнє диво — маточне молочко — біла сметаноподібна маса, на якій вирощується майбутня матка сім’ї. Живлячись ним, вона виростає за 16 днів! Дозрівши і спарувавшись, щодоби відкладає до 3 тисяч яєць і живе не місяць-півтора, як робоча бджола, а до шести років. Із часів Арістотеля і понині так і не з’ясовано тому причину. Однак науковці давно довели ефективність молочка у боротьбі з серцево-судинними захворюваннями, туберкульозом і бруцельозом, артритами тощо. Використовують його й для боротьби зі старінням організму.

БДЖОЛИНА КРАЇНА
Такою є насправді наша Україна. З прадавніх давен, зокрема часів Київської Русі, славився наш край величезною кількістю бджіл і заготівлею меду, воску. В ІХ—Х століттях це було головним експортним продуктом. Та й понині спроможність нашої країни не втрачена, незважаючи на критичне зменшення лісових масивів і дедалі зростаючу кількість орних земель.
Щорічне виробництво меду на вітчизняних пасіках (приватних, колективних та ін.) сягає понад 60 тис. тонн. Навіть Росія, з її безкраїми нектароносними лісовими, степовими, гірськими угіддями залишається далеко позаду. Попереду нас лише Китай, США і Мексика. Але вивозимо на світовий ринок — смішно сказати! — 1—3 тис. тонн. Тоді як Китай — 107. Щодо якості, за твердженням світових експертів, то ні в яке порівняння з нашими медами будь-який іноземний продукт не йде.
Сподіватись українським пасічникам на увагу до себе й галузі нині не доводиться. Кілька років тому Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон про бджільництво. Але він як і решта законодавчих актів працює вибірково або взагалі лишається на папері. За кордоном, приміром, за опилення ентомофільних культур (гречки, соняшника, ріпаку і т. д.) пасічник отримує доплату в $100 на бджолосім’ю. У нас же якийсь фермер чи лісництво ще й із бджоляра здеруть за стоянку.
Але надії на краще галузі, а відтак особисто кожного із нас, все-таки є. Підсумовуючи результати торішнього польового сезону бджолярів України, Президент Спілки пасічників України, директор Інституту бджільництва Л. І. Боднарчук сказав:
— Триває подальше вдосконалення племінних якостей карпатських і українських степових порід бджіл. Торік Україна мала 3,7 мільйона бджолосімей. Вироблено близько 75 тис. тонн солодкої продукції. На жаль, це здебільшого невеликі пасіки по 50—100 сімей. Колишні міжгосподарські об’єднання, що мали по 1—3 тис., з відомих причин зникли. Натомість з’являються нові фірми. За ними, сподіваємось, майбутнє. Але треба дбати і про малі. Бо, зрештою, медову ріку України наповнюють усі невтомні — маленькі і великі — трудівники.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment