ЩО НАМ «КАЗУС ТАБАЧНИКА»?

Учителька з Донеччини Людмила Миколаївна Скуратович на акції біля Київради. Схід України — проти закриття шкіл та інших табачникових “ініціатив”. Фото Миколи Цимбалюка

Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ

Насправді ніякого особливого “казусу Табачника” не існує, а є феномен постійно однакової реакції на подібних персонажів, які завжди траплялись в українській історії. Ніколи не переводяться замовники на розумне, системне та безжальне викорінення вільного українського духу. Якщо екстраполювати цю ситуацію на часи колонізації Північної Америки, то промови тогочасного міністра освіти про благо їхньої освіти для культури апачів напевно були схожі на заяви та інтерв’ю Дмитра Табачника. Все ніби й для покращання якості освіти аборигенів, але з особливим пієтетом до мови багатовікових колонізаторів і жодного слова про гарантований державою захист державної мови. Слухаючи його інтерв’ю на радіо “Эхо Москвы” хтось із російських слухачів із захопленням упізнав у ньому природженого міністра освіти Росії: “Это что, был отчет украинского министра о проделанной работе? Так такое, кажись, в Кремле надо говорить или на Лубянке, а не на “Эхе”!” Повний діагноз казусу Табачника можна знайти в розумній і дуже влучній статті відомого журналіста Окари “Дмитрій Владимировичъ Табачникъ. Welcome to Russia!” (УНІАН). Уже відшуміли гучні й театралізовані антитабачниківські акції, після яких талант замовного борця з націоналізмом українців в Україні ще більше розцвів і набрав сили.
На жаль, не було очікуваних серйозних правозахисних дій із боку нашої розумної і патріотичної еліти. Не думаймо, що в нас немає умільців, здатних володіти правом, здатних чітко описати склад злочину міністра. Цей “склад злочину” кожен простий українець інтуїтивно відчуває. Звісно, правова наука на службі влади тут же доведе, що ніякого злочину перед українцями немає і згаданий міністр ще й заслуговує подяки за прогресивні новації, демонструє таку глибину патріотизму, якої не мають жодні націоналісти. Те, що професійна правнича думка не поспішає стати на захист самобутності українців і 10-ї статті Конституції, не пробує штурмувати своїми поданнями так звані “корумповані українські суди”, означає лиш те, що у світі дух колоніалізму залишився тим самим, яким він був ще в часи підкорення аборигенів Америки і чорного рабства. Ті одіозні особи, які нахабно зросійщують унікальний світ українців — злі примари сну розімлілої, сонно окраденої, обережної і ще не осмілілої на волі нації. Українцям не треба спати, бо лихо ніколи не спить. Будьмо чесними перед собою — колоніальний російський дух за останні 20 років так і не вийшов з України, його можна лише вигнати й вирвати з нашого простого життя як бур’ян.
Дух імперії живе, поки ми від нього захищаємося, тому він провокує нас на емоції і живиться нашими нервами. А найкращий захист не політичний, а особистий і він у руках кожного українця — треба жити так, ніби немає ніякого табачника, тисяч платних “інтернет-тролів”, смертельно шкідливого телебачення, продажних політиків і фальшивих рятівників нації. Не просто ігнорувати, а вимагати того, що потрібно вільному українцеві, творити і підтримувати навколо себе український світ! Це і є боротьба за власну сферу існування і розвитку. Невже Дмитро Табачник в епоху Інтернету може зробити щось проти національного самоусвідомлення української молоді? Потуги адептів проросійськості, поденників “русского міра” шумно “відробляють” непогане чуже фінансування. Найбільший ефект, який їм зараховується, це марнування нашого часу на дискусії, відволікання на некультурні дрібниці й провокації з метою завадити нашій системній, точній і невідворотній національній реакції. Хто розумний, а серед українців таких дуже багато, завжди знайде правильне, виважене слово і дію. Остання теза рівнозначна гаслу “Україна понад усе!”, але не на прапорах політиків, а на практиці. З розумінням сили і правди. Ми повинні навчитись ухвалювати єдині загальнонаціональні рішення й одностайно їх виконувати, не відволікаючись на голоси збоку. Якщо в цей момент трапиться нам поперек дороги щось табачниківське чи щось харизматичне і збанкрутіле, воно буде зметене з дороги і нація піде далі, бо треба йти, бути українцями, сильними в собі щодня.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment