НЕВЖЕ ТРЕБА ВМЕРТИ?

Микола ЦИМБАЛЮК

Євгенія Мірошниченко… З цим іменем пов’язана одна із найяскравіших сторінок українського, а відтак світового оперного й вокального співу кінця ХХ початку ХХІ століття. Вона володіла унікальним за тембром і діапазоном голосом, що поєднувався з довершеною вокальною майстерністю і драматичним талантом актриси. Це талант, який з’явився, виріс і розцвів на українській землі, увібравши у свою душу найкращі співочі традиції своїх батьків-прадідів, свого талановитого народу. Ім’я прими оперної сцени стоїть поряд із такими знаменитими на весь світ співаками як Оксана Петрусенко, Соломія Крушельницька, Борис Гмиря.
12 червня Євгенії Семенівні Мірошниченко виповнилося б 80. До цієї дати не дожила вона якихось два роки. У могилу зійшов її прах, але дух її залишається серед нас, українців. Той дух, що кличе до творення великого і прекрасного, власної національної самобутності.
Життя її як провідна зірка для наступних поколінь. Селянська дівчина з Слобожанщини залишилася напівсиротою після війни — 1943-го на війні загинув батько. У ті важкі роки разом із старшою сестрою мати віддала їх у Харків у науку. Спеціальне жіноче ремісниче училище радіосправи було тоді на кшталт зони: заклад закритого типу, розквіт криміналу, військова дисципліна. Однак слюсарем-налагоджувальником вона не стала…
Через художню самодіяльність, навчання у П. В. Голубєва, вчителя Бориса Гмирі, участь у різних конкурсах і концертах Євгенія 1951-го вступає до Київської консерваторії. З цього часу все життя її пов’язано з Києвом. Педагогом у неї була М. Е. Донець-Тессейр, дружина Михайла Івановича Донця, корифея столичної опери.
Після перемоги на VI Всесвітньому фестивалі молоді у Москві (друге місце, перше — Белла Руденко) був конкурс вокалістів у Франції (Тулуза). “Учасників було 99 осіб, — згадувала Мірошниченко. — Серед творів, які я виконувала на конкурсі, варто назвати “Арію № 32” Й.-С. Баха, “Арію Снігуроньки” М. Римського-Корсакова, у третьому турі я співала “Арію Лючії” з опери Г. Доніцетті “Лючія ді Ламмермур” та “Соловейка” О. Аляб’єва. І раптом на другий тур приїздить негритянська співачка Доріс Майс…”. Тоді зрозуміла: політика не гребує нічим і присутня всюди, навіть у культурі. Представники США, які будь-що прагнули першості, заручившись підтримкою членів журі з Англії, Швейцарії, Австрії, домоглися свого. Євгенії дісталася друга премія. Відтоді світлим спогадом залишилося лише знайомство з живою легендою Франції Женев’євою Табуї — видатною письменницею й журналісткою. У своїх репортажах із конкурсу вона відзначала прекрасні голоси і закликала своїх читачів послухати живу душу українського народу.
Після повернення з Франції прийшла слава, різні почесті. А Сергій Параджанов, маловідомий тоді ще режисер, вирішив зняти фільм — історію дівчинки-сироти з ремісничого училища, що піднялася до вершин світового мистецтва. Але в його “Українській рапсодії”, за твердженням Мірошниченко, весь сюжет, в основі якого — її життя, було переінакшено. Та й головну роль у фільмі зіграла актриса Ольга Лисенко.
1960-го її разом із п’ятьма іншими артистами під наглядом офіцера КДБ відправляють до Італії, на стажування. Саме там, в Ла Скала, почула повністю оперу “Лючія ді Ламмермур”. Вона була зачарована. Завдяки їй ця опера потрапила до репертуару Київського оперного театру. І партія Лючії стала однією з найулюбленіших, найблискучіших у її виконанні.
На сцені Київського театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка проспівала сорок років. Її довершена виконавська майстерність полонила Софію, Варшаву, Бухарест, Бєлград, Оттаву, Париж, Токіо. У її репертуарі такі оперні партії як Шемаханська цариця (“Золотой пєтушок” Н. А. Римського-Корсакова), Віолетта (“Травіата” Верді), Іолан (“Мілана” Г. Майбороди), Цариця ночі (“Чарівна флейта” Моцарта) і багато-багато інших. Виступала з незмінним успіхом і як концертна співачка. Останні роки поєднувала роботу в театрі з підготовкою підростаючої зміни у Київській консерваторії. 2002 р. заснувала Міжнародний благодійний фонд ім. Є. Мірошниченко. Їй було присвоєно звання Героя України.
Але ні великий талант, ні високі звання і нагороди, ні світова слава оперної співачки не допомогли їй втілити в життя свою давню мрію — відкрити в Києві Малий оперний театр. Усі останні п’ять років були роками приниження, образи й розчарування. Не в Україні, не в народові, а в тій антилюдській, бюрократично-чиновницькій системі, яка намертво вчепилася зубами в керівні крісла і на Хрещатику, і на Банковій, і на Грушевського. В яких тільки коридорах влади не довелось їй бути, у які глухі двері стукати. Навіть у неї, такої сильної особистості, якось, у хвилини розпачу, вирвалося: “Невже треба вмерти, щоб тебе почули?”
“Не почули!” — говорили учасники прес-конференції, організованої з нагоди її 80-річчя.
Але громадськість, а тим більше родина не залишилися осторонь. Фонд її імені (очолює старший син Є. Мірошниченко, Ігор Школьний) разом із однією із київських фірм — Інтер’єр-салоном “Імаго” (директор Нінель Мартинюк), за безпосередньої участі Фонду звукозапису Національної радіокомпанії України підготували і випустили аудіоальбом із трьох дисків “Співає Євгенія Мірошниченко”. На двох дисках вміщено її найкращі партії оперного й вокального співу. Третій — відеофільм, який зробив відомий кінорежисер Олег Бійма. Це, якщо можна так сказати, чорно-біла хроніка її життя і творчості, зібрана з багатьох архівних фото-, теле- і кіноматеріалів. Наклад альбому 1000 примірників. Увесь комплект, за попередніми розрахунками, коштуватиме в межах 200—250 грн.
Проект Фонду “Євгенія Мірошниченко назавжди…”, як запевнив Ігор Школьний, цим не обмежується. Наступною їхньою роботою стане диск українських пісень і романсів — неперевершений її спадок. А ще в планах є пам’ятник легенді й гордості вітчизняної та світової оперної сцени — Євгенії Мірошниченко. Тому всі кошти від продажу презентованого альбому підуть виключно на цю благородну справу.
Поки що не держави, а простих і вдячних українців.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment