РепреСУВАЛИ школярів

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

Із Рівненською школою-ліцеєм № 2 пов’язана промовиста щодо любові до України історія: тут у 1940-х роках діяла українська націоналістична молодіжна організація, яка випускала підпільний журнал “Зоря”, поширювала заборонені українські книги. Викривши шкільне підпілля, радянська влада покарала більше трьох десятків юнаків і дівчат виправними роботами, засланням та ув’язненням від 3 до 10 років. На честь цієї молодіжної організації на фасаді навчального закладу відкрито меморіальну дошку.
На урочистому заході були присутні учасники далеких подій. Зокрема Володимир Кулій, Наталя Негребецька, котра написала книгу про події 1949 року в місті Рівному. З їхніх вуст ще раз прозвучала та історія.
Керуючись почуттям національної гідності, старшокласники школи в другій половині сорокових років створили українську молодіжну організацію. Одним із найактивніших її зачинателів і керівників став уродженець Рівного Ярослав Клепач, котрий навчався у Львівському фізкультурному інституті. На початках діяльності організації її учасників поєднав випуск журналу “Зов крові”. Друкували його на машинці, один раз на місяць у 15 примірниках. Часопис поширювали у школах, магазинах, інших громадських місцях. Прикметно, що на останній сторінці журналу було написано “Прочитавши, передай іншому”, тож він переходив із рук у руки і набирав популярності.
Подібним чином, поширенням національних переконань серед школярів Рівненщини, вирішили діяти й організатори іншого журналу. Назвали його “Зорею”.
— Зрозуміло, на такі настрої не могла не відреагувати влада. Розпочався пошук доказів про причетність до націоналістичної організації. Перший обшук у нашій хаті зробили 22 березня 1948 року. Я й досі дивуюся, як енкаведисти тоді не знайшли заготовку другого номера журналу, адже вона лежала зверху на етажерці. Зрештою, начальник міського “емгебе” Омельченко дав зрозуміти, що на мене все-таки “управу знайдуть”. Уже 11 травня обшук повторився. Тоді довелося пробути під арештом три дні. А вже після третього обшуку (22 липня), після незаперечних доказів моєї причетності до націоналістичної групи школярів “Нескорені”, відбулося судилище. Як наслідок — в’язниця і табори. Виселили і моїх батьків до Томська. Був амністований після смерті Сталіна, — розповів колишній член редколегії Володимир Кулій.
Загалом у 1948—1949 роках за антирадянську діяльність, недонесення, зберігання націоналістичної літератури до відповідальності було притягнуто 36 рівненських старшокласників. Найбільше покарання чекало на Степана Куйбіду, В’ячеслава Новака, Бориса Рудакова та Людмилу Негребецьку. Особлива нарада при Міністрі державної безпеки СРСР засудила їх на 10 років таборів. Ярослав Клепач, Лідія Дзівак, Олександр Омельчук, Микола Негребецький отримали по 8 років, Георгій Безсонов, Володимир Кулій — по 5 років. І цей список мав чимале продовження.
Майже в усіх справах фігурувала стаття “поширення антирадянської літератури”. Під це підпав, зокрема, 20-річний Ігор Рафаловський, вірш якого “Народе мій” вирізнявся на журнальних шпальтах. Його, на той час автора повісті “Терновий шлях”, звинуватили за статтею 54-10 ч.1 КК УРСР, справу розглянули на закритому засіданні Рівненського обласного суду, де винесли вирок: “10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах, а всі твори Рафаловського спалити”.
Усе це — далека історія. Але історія не забута.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment