СКРИПАЛІ НА ЗАМОВЛЕННЯ, або ВЕРХОВНОРАДІВСЬКІ КВІСЛІНГИ

0202Олег ЧОРНОГУЗ, фото Олеся Дмитренка

“Пока не будет инвестиций в миллиарды долларов в развитие украинского языка, — не будет украинского языка”, — заявив віце-прем’єр на VII щорічному саміті “Ялтинська європейська стратегія”. Із його слів випливає, що нині в Україні, відповідно до Європейської Хартії про мови, слід захищати саме українську мову, а не російську. Звідси вся ота політична тарабарщина про “дику українізацію” в Україні впродовж 20 років незалежності є не що інше, як блеф, звичайнісіньке шоу імені Шустера—Кисельова—дядьків “отєчєства чужого”.
І там же, у Ялті, Б. Колесников після цих слів про інвестування української мови заявляє: у зв’язку із цим (і, вочевидь, не тільки!) Віктор Янукович до кінця свого перебування в кріслі президента України зробить російську мову другою державною. При цьому забув віце-прем’єр сказати, що В. Янукович це зробить руками агентурних покидьків Кремля, які ще досі не прибрані з нашого українського шляху. Тільки завдяки їм та їхнім нечистим рукам він утвердить другою державною мовою російську. І ще раз утвердить, завдяки продажності батуринських носів, а ще точніше — литвинівцям, які поміж комуністів і регіоналів відіграють найганебнішу роль у долі України: здадуть і мову, і Україну.
Шкода, прем’єр-міністр Б. Колесников у своїй заяві не пояснив гостям Ялти, що такої жалюгідності українська мова набула через чотиристaлітній колонізований статус України, через нечувану асиміляцію “братнім” народом. Саме тому українська мова сьогодні потребує не міфічних інвестицій, а державної підтримки, і нам це під силу вирішити, як це вирішувалося і в значно бідніших, аніж Україна, державах, де до влади прийшли патріоти, а не колоністи.
Сьогодні російську мову в Україні фінансують за повною програмою. Фінансують і російські школи, і ВНЗ. Подивіться, українці, на український бюджет: для української мови, української книжки, української газети в Україні немає грошей. Hатомість — безплатні поради, які нaм надають віце-прем’єри: шукайте, українці, для своєї мови інвестицій. Цинізм вищої марки.
Сьогодні нам кажуть відверто та зухвало: українці, досить вам бавитися в державність — ніякої мови не було, немає і не буде, бо на неї потрібні мільярди (можна було назвати й трильйони), аби довести, що проблему української мови (навіть незважаючи на Європейську Хартію про мови, які зникають) ніколи в Україні не буде вирішено. Бо засіли у найвищих держкріслах чужі нам, українцям, люди. Саме тому народ назвав їх “тушками”. І всю цю державну вакханалію українці мають сьогодні усвідомити і змиритися, бо прийшла “тверда рука” навести лад на нашій, уже не своїй землі.
Друга, російська мова для ще не знищеного до решти українського народу — це страшний політичний мінімум у державі — громадянська війна з введенням сусідніх “миротворців”, подібно до Абхазії чи Південної Осетії, і страшний максимум — остаточна окупація України сусідньою державою, яка “захищатиме російську мову”, на території, де вона “принижена”. Ось до чого йдеться. Про комуністів — прислужників Кремля, я мовчу, як і про імпершовіністів на кшталт Єфремова, Тихонова, Колєснічєнка, Корнілова і самого благодійника “українського язика” Колесникова. У них таке завдання Кремля, а не українського народу. Бо в цьому випадку постає питання: скільки ж треба інвестицій самому одномовному Б. Колесникову і його компанії, щоб вивчити українську мову? Я глибоко переконаний, що для цього достатньо чиновницького крісла і зарплати. Достатньо лише одного закону, як це робиться в Росії (з якої беруть ці держчинуші приклад): не знаєш державної мови, не можеш зайняти навіть крісла секретаря сільської ради (чи яка там найнижча державна служба в Україні?). І ось тобі всі інвестиції й мільярди. Це Колесников і братія розуміють. Не можуть не розуміти, бо в жодній державі світу не впроваджується принцип Вавилонської вежі (як це творить нині ще один українофоб Табачник). Уявіть: усі народи і народності в межах однієї держави, скажімо, США, де тисячі різнонаціональних емігрантів, з яких складається американська нація, раптом захотіли говорити кожен своєю мовою. Що б тоді вийшло? Біблійне стовпотворіння. Вавилонську вежу ніхто ще не збудував. Це засвідчує і Святе Письмо. Табачник, Колесников і О. Єфремов, за підтримки продажних литвинівців і колєснічєнків, раптом захотіли застосувати в Україні принцип побудови Вавилонської вежі для Української держави на 20-мy році її Незалежності. І це в унітарній країні. У постколоніальній державі, де під час геноциду корінного населення відбувся великий обмін кадрами з “братньої” республіки, де в часи Розстріляного Відродження знищили національні кадри, золотий фонд — селянство, а недобиті і недомучені заселили Далекий Схід і неозорі сибірські простори. Oбмін кадрів повторився і в часи “других совєтів” y Західнiй Українi, коли прописували у великих містах не представників корінного етносу, а “спеціалістів” зі Сходу.
Скільки ж нині потрібно інвестицій, щоб втілити в життя цей ущербний закон про багатомовність в унітарній державі Україна? Скільки треба перекладачів, знавців, зведень до єдиного цілого в районі, області, республіці? Суцільний ідіотизм, якого не бачив цивілізований світ. І це сліпий наслідок безграмотно перекладеної Європейської Хартії, яка закликає зовсім до іншого — до підтримки тa збереження мов, які гинуть, а не тих, які розвиваються чи досі панують в екс-колоніях. Про це я неодноразово писав від дня прийняття і неправильного перекладу Хартії у своїх багатьох статтях. Комусь був вигідний зовсім інший, антиукраїнський (у цьому разі) переклад. Саме до мов, які відмирають в Україні, як відкрив віце-прем’єр України Б. Колесников, належить українська мова. І її треба захищати, але не міфічними інвестиціями, а елементарним бажанням держчиновників вищого рангу, Законом, який називається Конституцією, а не софістикою і мовною еквілібристикою, до яких вдаються табачники, колесникови, єфремови і провокатори на кшталт колєснічєнків, корнілових. Бо якщо йти за логікою такого несподіваного “патріотизму” Б. Колесникова, то як зрозуміти твердження про те, що в Україні провадиться “суцільна українізація і витіснення російської мови зі сфер вжитку”, мовляв, саме тому треба захищати її. Треба мати цинічність литвинівців-табачників, щоб таке заявляти в державі, де на кожному кроці все російське, як у Рязані чи Калузі, де панує і розвивається мова не гнобленого віками народу, а мова вчорашнього колонізатора.
Ось що нині означає четвертий затулінський (читай — імперсько-шовіністичний) “державний” етап в Україні. Три попередні, як відомо, проголошувалися Москвою: а) в Україні відбувається суцільна українізація (ніби ж мала бути суцільна русифікація!) — перший етап; б) в Україні знищується російська мова — другий етап; в) російській мові надати статус офіційної — третій етап.
Саме про цей третій етап і мріяли імпершовіністи тa домашні батуринські носи — холуї Кремля. Нині четвертий етап на стадії реалізації — знищення України як самостійної держави. Знищення завдяки сучасним Брюховецьким, Самойловичам і Пушкарям разом узятим. Тепер і вони впишуть свої імена в народну пам’ять (якщо табачники остаточно перепишуть українську історію і зроблять їх героями і патріотами Росії, як Іскру і Кочубея), і вони матимуть інше зрадницьке ім’я: квіслінги. З маленької літери.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment