11 червня в Будинку культури села Теснівка, що в Коростишівському районі Житомирської області, відбулася подія, про яку мріють ще дуже багато українських сіл. Мешканці й гості Теснівки вітали появу книжки-літопису населеного пункту з серії “Історія українського села” — “Теснівка”. Її автор — наша колега, просвітянка Олена ТУНІК.
Євген БУКЕТ,
Фото Вікторії БУКЕТ
У житті кожної людини особливе місце посідає мала батьківщина. Місто, село, в якому народився, виріс, з яким пов’язані найперші відчуття, найяскравіші спогади, найпотаємніші мрії. Сюди, до батьківської хати, мимоволі ведуть усі життєві стежинки, тут знаходиш відповіді на всі запитання, тут, і лише тут, по-справжньому можеш відпочити. У кожного таке місце є, але не кожен ставить собі за мету дійти до витоків: дослідити минуле краю, побачити його історичний поступ, відчути, чим жила і живе рідна серцю місцина. Той, хто не хоче знати своїх витоків, не здатен зрозуміти себе, отже, живе порожньо, в полоні химер та ілюзій.
Дуже часто люди розуміють цю істину вже в похилому віці й намагаються передати нащадкам хоча б крихти інформації про минуле міста, села, родини. Але дорогоцінний час втрачено…
Інша річ, коли за збігом певних життєвих обставин бажання дізнатися більше про минувшину рідного краю виникає ще під час навчання в школі. Така людина з часом може відповісти не лише на свої запитання, а й знайти першопричини багатьох загальновідомих істин. А коли до спраги знань додається ще й талант письма, виникає абсолютно необхідний у кожному без винятку населеному пункті творчий діамант — краєзнавець. Дуже часто ці люди, навіть не маючи фахової історичної освіти, роблять десятки наукових відкриттів, повертають із небуття такі факти, завдяки яким свою малу батьківщину починаєш не просто любити, а пишатися нею.
В останні два десятиліття краєзнавчий рух охопив майже всю Україну. Книжку про власну історію хоче мати кожне село. Але не кожному вдається знайти, а тим паче виховати справжнього краєзнавця. Маленькому поліському селу Теснівці пощастило. Тут, на одній із трьох вулиць, народилася і виросла Олена Тунік — дівчина, до безтями закохана в рідне село, в цю справжню, за висловом історика XIX століття Едварда Руліковського, “поліську Швейцарію” — Коростишівщину.
Результатом кількарічної праці Олени є її перша книжка “Теснівка” в серії “Історія українського села”. Сам факт створення книжки, а надто її обсяг, захоплює. Своєю працею Олена Тунік довела, що кожне село України — унікальне, а його історія гідна скласти окрему книжку. Попри те, що після Другої світової війни Теснівка була визнана “неперспективною”, з 1954 року не має власної сільської ради, а населення її з часу І Всеросійського перепису 1897 року скоротилося майже втричі. Перечитавши рукопис, я також переконався, що в кожному, навіть найменшому, селі, можна знайти справжніх героїв, людей, чиє життя викликає повагу. Такі люди, як абсолютно справедливо вважає авторка, повинні бути головними героями книжок.
Основна частина “Історії українського села Теснівка” — унікальний документ — щоденник 1944—1947 років мешканця Теснівки Олександра Федоровича Юзефовича. Це уривок із життя підлітка, що змушений був покинути школу, працювати на найтяжчих роботах у колгоспі, виживати в голодні повоєнні роки. Але водночас це історія підлітка, спраглого до знань, який постійно читав книжки, писав вірші й поеми. Щоденник допомагає зануритися в тогочасне життя колгоспників, що було гіршим за кріпацтво, дозволяє побачити день за днем жахіття тоталітарної системи, проте вчить людяності, порядності, віри у справедливість.
Олена Тунік пройшла шлях справжнього пошуковця: працювала в архівах, бібліотеках, спілкувалася зі старожилами, проводила польові розвідки, збирала документи і фотоматеріали. Потім був процес осмислення, узагальнення і, нарешті, викладення зібраної інформації у загальнодоступній формі. А уявіть-но, що все це проходило паралельно з навчанням у Національному університеті харчових технологій, з роботою в газеті “Слово Просвіти”, з громадською діяльністю у молодіжній організації “Молода Просвіта” Київське обласне товариство, яку Олена очолювала. Вражає? Ось на такі дива здатна людина, коли її надихає любов до рідного краю!
Книжка Олени Тунік — чудовий подарунок не лише для мешканців, уродженців і гостей села, а й для всіх, хто цікавиться історією Коростишівщини. Крім того, окремий інтерес вона матиме в усіх, хто цікавиться історією Другої світової війни і повоєнної відбудови.
Привітати авторку на презентації в Теснівку завітали головний редактор районної “Коростишівської газети” Галина Письмак, завідувач відділу культури Коростишівської міської ради Наталя Нагорна, відповідальний секретар міської ради Антоніна Кропивницька, директор Старосілецької гімназії, в якій навчалася Олена, Володимир Козловець, її вчителі Наталія Жеребчук, Валентина Соботніцька, Надія Зубро, Лілія Степурко, меценати Борис Буряченко та Ігор Зубро, депутат Людмила Буряченко, односельці, друзі, родичі. Лунало багато теплих слів. Особливо зворушила присутніх розповідь про минуле Теснівки колишньої вчительки Галини Іванівни Зілінської, чий особистий внесок у підготовку видання навіть відзначений окремою подякою на початку книжки.
Вважаю “Історію українського села Теснівка” вдалим дебютом юної дослідниці. Хочеться побажати авторці не зупинятися на досягнутому, продовжувати працю на краєзнавчій ниві, подальших творчих звершень, нових публікацій у пресі й нових книжок. Переконаний, що, дослідивши історію Коростишева, а також навколишніх сіл Більковець, Старосілець, Минійок та інших, Олена теж зможе відкрити нові факти, доповнити зібрані матеріали.
