Вечір пам’яті Івана Лисого

Зоя ШАЛІВСЬКА,
просвітянка, член НСЖУ,
м. Конотоп Сумської області

Вечір, присвячений пам’яті відомого не лише на Сумщині краєзнавця, історика Івана Лисого, відбувся нещодавно в Конотопі. Про великого патріота, одного з фундаторів конотопської “Просвіти”, що зазнав нелюдських страждань у сталінських таборах, йшлося в публікаціях “Слова Просвіти”. А відомий етнограф Лідія Орел із великою повагою писала про співпрацю з цією неординарною людиною у своїх останніх книгах “Ми просто йшли” та “Українське Полісся. Те, що не забувається”. Вона пише: “Незабутньою залишається зустріч і спілкування з краєзнавцем Іваном Лисим із Конотопа. Іван Андрійович добре знав історію кобзарства Сумщини та Чернігівщини, приятелював з Олександром Корнієвським, грав на бандурі й декілька зробив сам. За його порадою для Музею придбано 12 бандур. Від І. Лисого були записані відомості про кобзарські капели й ансамблі Сумщини, зокрема, про капелу Конотопа”.
На цьому вечорі була презентована книга про нашого славного земляка. В ній автори, в основному просвітяни, щиро діляться спогадами про спілкування, співпрацю з Іваном Лисим, якого вважають своїм учителем. А головне в книзі — краєзнавчі розвідки, вірші, спогади, які він написав у різні роки. Розповідаючи про свої поневіряння на засланні, Іван Андрійович пише: “Я поставив собі за мету вижити для боротьби проти осоружної мені кривавої імперії босяків- садистів”.
Авторці цих рядків пощастило розшукати спогади І. Лисого про пережите на лісоповалах, фотографії, замальовки з таборів. Збереглося і родинне обійстя на вулиці, названій його ім’ям, звідки юнака разом із батьками вигнали на чужину, та будинок, у якому утримували нещасних селян перед етапом. А ось як він описує останню домівку українських хліборобів: “У лісі часто траплялись могили з хрестами, де були розпливчасті, зроблені хімічним олівцем надписи, що це небіжчик із Білоцерківщини, Київщини чи Полтавщини, вбитий при спробі втекти. Схиливши голови, ми хрестились, віддаючи шану невідомим, про яких ніколи не дізнаються рідні, де вони навіки упокоїлись”.
Також продемонстровано фільм про страдницький шлях Івана Андрійовича, який зняла місцева телестудія, та літературно-музичну композицію, яку підготували учні Вищого професійного училища під керівництвом голови конотопської “Просвіти” Ольги Банитюк. А маленькі бандуристки з музичної школи виконали українські народні пісні, які він любив. Виступали краєзнавці, просвітяни, гості з Києва та Чернігова, дякували благодійникам, завдяки яким книга побачила світ, говорили про необхідність створення музею Подвижника, а також про збереження та використання його безцінного архіву.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment