ФУНДАТОР УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

Василь МАРУСИК,
Київ—Львів—Коломия—Белелуя

У Львові, Коломиї та в с. Белелуї на Івано-Франківщині відзначили 150-річчя видатного організатора практичної та наукової медицини доктора Євгена Озаркевича. В історію української медицини Євген Озаркевич (1861—1916) увійшов не лише як автор перших наукових медичних публікацій українською мовою. Він був засновником і головою Українського лікарського товариства у Львові, Лікарської комісії НТШ, редактором першого українського санітарно-гігієнічного журналу “Здоровлє”, доцентом-викладачем (викладав українською!), радником і членом Найвищої ради здоров’я у Відні. Ініціював Озаркевич і дослідження карпатських курортних зон.
“Праця наша дасть гарний плід, тому сміло і з повною надією на кращу долю для нашого народу дивимось у наше майбутнє”, — зазначав він 1 лютого 1909 року, відкриваючи від імені Головного Виділу Товариства “Просвіта” у Львові перше загальне засідання Просвітньо-економічного конгресу. Серед почесних гостей вітав він знаних українців — діячів науки й культури з Австро-Угорщини та Росії. Серед них — редактор і видавець творів Тараса Шевченка Василь Доманицький, делегат петербурзької “Громади” Олекса Назаріїв, засновник і видавець газети “Рада” Євген Чикаленко, чільні діячі “Просвіти” й “радівські” співробітники Ольга та Василь Корольови, етнограф Вадим Щербаківський із Києва, В’ячеслав Липинський із Волині та багато інших видатних діячів тогочасного громадсько-культурного життя. Серед запрошених до почесної старшини конгресу галичани, діяч “Просвіти” Олександр Борковський, професор Михайло Грушевський, письменник, доктор Іван Франко, професори із Праги Іван Горбачевський та Іван Пулюй, парламентар із Відня Юліян Романчук. У цьому почесному ряду — діячки жіночого руху письменниці Олена Пчілка з Києва, Ольга Кобилянська з Чернівців, і, звісно ж, сестра Євгена Озаркевича Наталія Кобринська з Болехова (тодішня Станіславщина). Цей конгрес став своєрідною віхою багатьох громадських починань, ініціатором, організатором і активним учасником яких був Є. Озаркевич. Він постійно будив суспільну думку, не давав їй зупинитися на досягнутому. Саме тому мусимо знати про цього українського подвижника більше.
Народився Євген Озаркевич 9 червня 1861 року в селі Белелуя поблизу Снятина (тепер Івано-Франківщина) у великій священицькій родині посла до Галицького сейму та Віденського парламенту, поета і відомого краєзнавця Івана Івановича Озаркевича. Євгенів дід — Іван Григорович, священик із Коломиї, так само був активним громадським діячем. Свого часу він навіть організував аматорський театр. 1848 року виставою (п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”), адаптованою до місцевих умов, започаткував у Галичині театральні дійства. В родинне село Озаркевичів, “Руські Атени”, у 70—80-і роки ХІХ ст. часто навідувалися найвидатніші українські культурно-громадські діячі, зокрема, Іван Франко разом із киянами — поетом Олександром Кониським (автором доленосних слів Гімну “Боже великий, єдиний”…) та кирило-мефодіївцем Дмитром Пильчиковим… Не дивно, що в цій родині були виховані окрім Євгена, справжні українські патріоти — його старший брат священик Володимир та уславлена сестра Наталія, в заміжжі Кобринська, а також адвокат Лонгин, педагог Єронима. Євген разом із Лонгином навчалися в університеті у Відні, були активними студентами й учасниками славнозвісної віденської “Січі”. Саме звідти вони перенесли вільнолюбні європейські настрої, прагнення якомога більше зробити для рідного народу.
Окрема сторінка життя Є. Озаркевича — шпиталь “Народна лічниця ім. Митрополита А. Шептицького” у Львові. Заснований він 1903 року для надання безкоштовної лікарської допомоги убогим хворим львів’янам та й усієї Галичини, без різниці віровизнання і національності. Проіснував він аж до 1944-го. Після проголошення незалежності України відновив свою діяльність. Нині це відомий комплекс лікувальних корпусів по вул. Є. Озаркевича, 4.
Саме тут розпочалися науково-медичні заходи з нагоди 150-річчя Є. Озаркевича, які продовжилися у Коломиї в медколеджі та в місцевому драматичному театрі імені І. Г. Озаркевича. У Белелуї, рідному селі видатного українського лікаря і громадського діяча, де на місцевій школі встановлено меморіальну дошку старанням Івано-Франківського земляцтва в Києві, так само відбулися велелюдні урочистості. Слід зазначити, що всі ці заходи відбувалися силами громадськості. Наприклад, ще десять років тому на вшануванні фундатора української медицини на його батьківщині побували відомий науковець і громадський діяч, голова (відновленого) Українського лікарського товариства Любомир Пиріг, видавець наукових праць ювіляра професор Ярослав Ганіткевич зі Львова, історик медицини Ярослав Радиш, а також активісти київського земляцтва – відомий геолог Іван Тимчук, заслужений лікар України, полковник медслужби Дмитро Шлемко та автор цієї публікації. На жаль, наша держава ще й досі залишається поза визнанням беззаперечних заслуг доктора Євгена Озаркевича.
У роки Першої світової війни як український патріот Озаркевич допомагав біженцям з Галичини і важко захворів. Поховали його разом з дружиною у Відні.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment