ХОДІННЯ УКРАЇНИ ЗА ТРИ ОКЕАНИ

Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Радо вітали, гостинно приймали їх у портах Австралії і Нової Зеландії, Полінезії й Муруроа. Маленьку яхту “Лелітка” під українським прапором бачили у водах Тасманового моря і Перської затоки, в Суецькому каналі й у багатьох рейдах Тихим океаном… Вони — це подружжя Валерій Петущак та його дружина Наталія Леонідівна — здійснили найщасливішу подорож свого життя, яка тривала чотири роки… Перетнули три океани. Відшвартувалися з Київського річкового порту 1994-го… Після чотирирічної мандрівки описали свої пригоди у книжці “Ходіння за три океани”.
“Океан — це іспит не тільки фізичний, а й моральний. Психологічно дуже непросто у такому маленькому просторі (яхта всього 9 метрів) двом людям. Але ми це суворе випробування пройшли з Наталею разом…”, — розповідав капітан і штурман “Лелітки” на презентації видання.
У мене одразу виникло запитання: подорожувати удвох, через моря-океани в маленькій яхті?! Дуже кортіло почути відповідь справжнього романтика… І до речі, кібернетика, економіста, письменника, дослідника… Виявляється, яхта дає можливість повністю з’єднатися душею із водною стихією, зріднитися з океаном. А керування нею — справжнє мистецтво, якому можна вчитися все життя. “Здавалося б, під час першої подорожі 1990-го року на яхті “Дніпро” пройшов Тихий океан з півночі на південь, а під час другої з Наталею ми пройшли його зі сходу на захід. А коли були посередині Індійського океану, то там я усвідомив, що абсолютно нічого не розумію у тактиці керування яхтою під час штормів… Це дуже складне мистецтво!”
Уявляєте, подружжю пощастило пережити тайфун — тринадцятибальний шторм! “Ти коли бачиш цю розлючену стихію, коли бачиш, як над яхтою височить хвиля з п’ятиповерховий будинок (а це близько 15 метрів!), це десятки, сотні тонн води. Цей гребінь обрушується і летить на яхту. Якщо ти з-під нього не виберешся, він просто її розтрощить. Двічі хвиля перекидала яхту, щогла ішла під воду, але яхта все-таки ставала на рівний кіль. Відкривалась капітанська рупка і рука капітана рахувала “Один, два. Ага, всі на місці”, — жартував Валерій Петущак, — і ми йшли далі…”
Мене дуже подивувало, що якщо вміти керувати яхтою, то під час найекстремальнішого шторму можна “припаркувати” її навіть посеред океану. І відчути фантастичне явище — величезні гребені хвиль обходитимуть яхту, а вона спокійно гойдатиметься на хвилях.
Мандрівники були у гостях і у французів, і в англійців, австралійців, новозеландців… “Дуже часто збиралися великі компанії, і ми могли їм більше повідати, ніж вони нам. Ми їм розповідали про Україну, про її історію. А взагалі ця мандрівка відкрила очі на цей світ”. Так, перебуваючи у Новій Зеландії (до речі, ця країна особливо запала у душу подружжю), мандрівники переконалися, що таке справжня демократична країна, що таке ринкова економіка, що таке диктатура закону, якого, на жаль, у нас в Україні немає…
“Під час подорожі світами найцікавіше, що я зрозумів, — ділився враженнями пан Валерій, — що ми з вами, українці, надзвичайно талановиті люди. І це завжди треба намагатися розвинути. Я зустрічався з українцями і в Австралії, і в Новій Зеландії, в США, і в цьому переконався…” А пані Наталя додала: “Найбільше наше відкриття — Тихий океан був освоєний вихідцями з України”.
Слухала мандрівників і читала їхню книжку, і ловила себе на тому, що мене переповнює гордість. Вони, ці двоє ентузіастів, зробили для пропаганди України устократ більше, ніж наша чечетовсько-табачниківська убогість при владі… Тож якщо ви хочете відчути мертвотну спеку, пережити шторми, зустрітися з українцями в різних куточках світу, просто почитайте “Ходіння за три океани”. Не пожалкуєте!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment