2011-й — РІК ЧЕСЛАВА МІЛОША

Мирослав ЧУЧВАРА,
член Товариства Польської Культури Львівщини Жовківського районного осередку

2011 рік проголошено роком Чеслава Мілоша. Бо його без перебільшення можна назвати людиною-епохою, а його творчість — своєрідною енциклопедією 1900-х років. Заслуга письменника не лише в тому, що, пропустивши крізь себе трагедію часу, він зумів показати її іншим, а й у тому, що завжди лишався чесним і з самим собою, і з читачем.
Народився Чеслав Мілош 30 червня 1911 року в литовському селищі Шетейні в сім’ї інтелігентів. Батько був інженером-будівельником, тому сім’я часто переїжджала. У Вільно Мілош закінчив польську гімназію, отримавши католицьке виховання, а 1929 р. вступив на гуманітарний відділ Віденського університету, перевівшись згодом на відділ права. Навчаючись в університеті, опублікував свої перші вірші в студентському часописі, став членом віденського літературного угруповання “Жагари”.
1933 року з’явилася на світ перша поетична збірка Мілоша — “Поема про застиглий час”. Після отримання диплома права Мілош як стипендіат однієї з культурних фундацій їде до Парижа, а після повернення влаштовується радіожурналістом (Вільнюс, Варшава). 1936 року великий успіх мала його збірка поезій “Три зими”, яка дала привід говорити про “класицизм” Мілоша. Наступного року Мілош переїжджає до Варшави, де його й захопила Друга світова війна.  1945 року вийшла друком його поетична збірка “Порятунок” — про війну, людське терпіння та спогади дитинства. Значною мірою ця збірка вплинула на весь подальший розвиток польської поезії та загалом польської культури.
Після війни Мілош працював у редакції краківського журналу “Творчість”, потім — на дипломатичній роботі у США та Франції. Коли стало зрозуміло, що на зміну гітлерівській окупації прийшла друга, радянська, поет вирішив залишитися на Заході, оселився спочатку в Парижі (1951—1959), а потім — у США.
1952 року вийшла у світ його книжка “Поневолений розум” — аналіз суспільно-політичної та культурної ситуації у тогочасній Європі. У повісті “Здобуття влади” на прикладі трагедії варшавського повстання 1944 року Мілош розповів про природу та небезпеку тоталітаризму, що знищує в людині особистість, а  автобіографічну повість “Долина Ісси” присвятив своєму дитинству та рідній Литві. За книжку “Захоплення влади” Чеслав Мілош був нагороджений Європейською літературною премією і став відомим на Заході. У 1960 роках з’являється низка поетичних збірок Мілоша: “Король Попелі та інші вірші”, “Місто без імені”, “Там, де сходить і заходить сонце” та ін.
З 1973 року, коли з’явилася перша збірка, перекладена англійською, його поетичні твори почали здобувати міжнародне визнання. У всій своїй творчості Мілош ставить перед собою нелегку мету — спіймати реальність. Він бачив й умів показати дійсність, максимально відсторонюючись від предмета зображення.  1980 року Мілош був нагороджений Нобелівською премією. Як цілком слушно зазначив Дмитро Павличко, “постать Мілоша виділяється на тлі найвидатніших польських письменників XX ст. як образ творця і мислителя, що поєднав мистецтво поезії з мистецтвом філософії”.
Після соціально-політичних змін у Польщі у 1990-х рр. Мілош повертається на батьківщину, до Кракова, де бере активну участь у літературному та суспільному житті країни. Помер поет у Кракові суботнього ранку 14 серпня 2004 року у 93 роки. Похований у монастирі отців-паулінів, що в історичному районі Кракова Казімеж. Один із критиків сказав, що його смерть закриває епоху художників-титанів, художників, які грають у хаосі світу роль мудреців, пророків, точок відліку.
Вірш Чеслава Мілоша

КІНЕЦЬ СВІТУ

У день кінця світу
Бджола кружляє над квіткою настурції,
Рибак ремонтує блискучу мережу
Скачуть в морі веселі дельфіни,
Молоді горобці чіпляються в риштаки
І вуж має золоту шкіру,
як повинен мати.
В день кінця світу
Жінки йдуть полем під зонтиками,
П’яниця засинає на краю газону,
Кличуть на вулиці продавця овочів
І човен з жовтим парусом
до острова підпливає,

Звук скрипок в повітрі триває
І зоряна ніч відкривається.
А ті, що чекали блискавок і громів,
Розчарувались.

А ті, що чекали знаків
і архангельських сурм,
Не вірять, що відбувається зараз.
Поки сонце і місяць є вгорі

Поки джміль відвідуватиме троянду,
Поки рожеві діти народяться,
Ніхто не вірить, що відбувається зараз.
Тільки сивий старичок,
який був би пророком

Але не є пророком,
бо має інше заняття,
Говорить, прив’язуючи помідори:
Іншого кінця світу не буде,
Іншого кінця світу не буде.

Переклад з польської
Мирослава Чучвари
НАДІЯ

Надія буває, якщо хтось вірить,
Що земля не є сном, а є живим тілом,
І що зір, дотик ані слух не відповідає.
А всі речі, які є тут, я знаю.

Є ніби сад, коли ти стоїш у брамі.
Увійти туди не можна. Але є напевно.
Де б ми краще і розумніше дивилися,
Ще на нову квітку і зірку неодну
В садовому світі, могли б ми побачити.

Деякі говорять, що наше око створює
ілюзію
І що ніщо не має, тільки здається,
Але ти просто не маєш надії.
Думають, що коли людина відвернеться,
Цілий світ за ним зараз існувати перестане,
Немовби захопили його руки злодії.

(Переклад з польської Мирослава Чучвари)

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment