Микола ЦИМБАЛЮК
Фото Сергія МАРЧЕНКА
Останній “хлоп!” — і п’ятнадцятий дубль кінофестивалю “Відкрита ніч”, присвячений пам’яті видатного українського режисера, оператора, сценариста, письменника, художника й педагога Юрія Іллєнка, завершено. Прикінцевий кадр — церемонія вручення призів і дипломів відбулася 1 липня ц. р. у Республіканському будинку кіно. Всім лауреатам Михайло і Пилип Іллєнки вручили традиційні дипломи у вигляді декоративної “хлопавки”. Крім того серед призів: відеокамера, 2 фотоапарати та 5 флеш-дисків. А ще — щойно видана книга “Юрко Іллєнко. Доповідна Апостолові Петру”. До речі, весь призовий фонд став можливим завдяки Раді меценатів (сформована незадовго до цього) й “Асоціації розвитку кінематографа в Україні”.
Як ми вже повідомляли, цей черговий щорічний кінофестиваль відбувся у ніч із 25 на 26 червня. Але відбувся він не на Андріївському узвозі — традиційному місці, а в козацькому селищі “Мамаєва Слобода”. До матеріальної скрути, яка не покидає українське кіно, додалися ще чиновницька байдужість і глухота — душевна й інтелектуальна. Те, що намагаються “вилікувати” у сучасній людині засобами мистецтва кіно молоді й маститі режисери.
Журі цьогорічного фестивалю, яке очолювала народна артистка України Людмила Єфименко-Іллєнко, довелося чимало попрацювати. Серед кількох десятків представлених робіт — талановитих, оригінальних, цікавих, — нелегко було виокремити найкращі. Однак свій вердикт вони оголосили вчасно, по закінченню фестивалю. Але проливний дощ того дня, точніше — ночі, унеможливив проведення на світанку фінальної частини — відзначення переможців.
Отже, кращим студентським фільмом (анімаційний) визнано “Гойдалку”, режисер Сергій Мироненко. Музику до цього фільму, яку написав композитор Антон Байбаков, також відзначено. Таким чином творчий тандем створив сюрреалістичну інтерпретацію людського життя, де головними героями були і залишаються Він і Вона.
Згодом Сергій розповів, що, як дипломну роботу, він хотів зробити фільм про сліпого собаку. Почав розробляти цю тему. Але зовсім інша ідея народилася у нього тоді, коли був на фестивалі “Крок”. Якось на дозвіллі вони каталися на човні в штормову погоду. Гойдало їх так, що навіть зійшовши на берег, у них земля під ногами ще довго ходором ходила. А ще молоде подружжя чекало свого первістка. Ось тоді й з’явився задум перенести це тло на суспільство, на людські стосунки, по-своєму передавши філософію нашого буття. Відеоряд іде без пояснень, що змушує глядача самому стати співучасником картини, спонукаючи до безперервної думки. Усю роботу автор виконав власноруч, на студії “Червоний собака”.
Кращим професійним фільмом визнано роботу режисера Олега Борщевського “Рука”. Він отримав нагороди також і за кращу професійну операторську роботу (оператор Тарас Шаповал), і за кращу жіночу роль (акторка Оксана Вороніна). Ця стрічка є продовженням гоголівських традицій в українському сучасному кіно. Тема вічна — стосунки між чоловіком і жінкою. Цього разу через прагнення літньої жінки “підібрати” собі “безхозну” чоловічу руку. Але в цьому житті знайти щастя не так легко. Про ілюзії і розчарування, зі сміхом і співчуттям у цьому етюді.
Крім названих, відзначено кращу операторську роботу (“Нитка”, оператор Олексій Лебедєв), кращу чоловічу роль (актор Микола Олійник, “Собачий вальс” режисера Тараса Ткаченка), краща дитяча акторська робота (актор Родіон Прокопенко, “Останній лист” режисера Юрія Ковальова). Спеціальний приз журі отримало “Соло на урні з оркестром” (неігровий) режисера Василя Балабана. Ще три короткометражки відзначено спеціальними дипломами.
Як сказала голова журі Людмила Єфименко-Іллєнко, повторивши першою знайому фразу-кредо:
— Нам сказали, що українського кіно немає. Ми не повірили і зробили фестиваль “Відкрита ніч”. Він ще раз продемонстрував українцям, що таланти серед кіномитців, молодих і професійних, ще не перевелися. Свідчення тому — успіх фільму “Крос” нашої Марини Вроди на Канському кінофестивалі. І безліч творчих пропозицій і запрошень нашим конкурсантам на роботу від багатьох зарубіжних кінокомпаній. Тільки гірко й дуже шкода, що на рідній землі таких талановитих професіоналів не помічають, не шанують — у цьому найнепривабливіший ґандж нинішньої української влади.
Отож кінофестиваль “Відкрита ніч. 15-й дубль”, цей чи не найкоротший фестиваль у світі, що триває лише одну коротку літню ніч просто неба, закінчився. Протягом ночі глядачі подивилися приблизно два з половиною десятки короткометражних (а також фрагментів повнометражних) фільмів. Усупереч зливі, що не вщухала впродовж усього перегляду, і тій фінансово-матеріальній скруті, що стала поки що непереборною ознакою національного кінематографа.
