ТВОРЧІСТЬ БЕЗ АНТРАКТІВ

(Бордуляк Т. Г. Невідомі твори / упоряд. Т.В. Бордуляк; наук. ред., вступ. ст. і коментарі М.Й.Шалати. — Львів: ПАІС, 2010. — 428 с.: іл.)

Лариса ГОРБОЛІС,
завідуюча кафедрою
Сумського державного університету

Це ошатне видання невідомих творів українського письменника Т. Бордуляка (1863—1936) — результат багаторічної праці професора Михайла Шалати й онуків письменника Тимофія й Нестора Бордуляків.
Від першої появи збірки Т. Бордуляка “Ближні” 1899 року його твори видавалися 1903, 1927, 1953, 1958, 1988 рр. Свого часу їх схвально оцінили І. Франко, С. Єфремов,   О. Дорошкевич та ін. Збірку невідомих творів 2010 року становлять оригінальні оповідання       Т. Бордуляка “Старець”, “Обжинки”, “Громадський писар з Прунькова, або Ніч під Св[ятого] Михайла”, “Татаре”, “Батюшка Спирідіон”, “Варочка”, “Молитвенник”, фрагменти деяких оповідань та перекладів Софокла “Електра”, Гая Саллюстія Кріспа “Змова Катілліни”, “Слова о полку Ігоревім”. Досі опублікованими в регіональних часописах були лише оповідання “Батюшка Спирідіон” і “Татаре”. Зібрані під однією обкладинкою матеріали переконують, що в житті цього письменника не було творчих “антрактів” — він постійно працював, попри зайнятість просвітницькими та громадськими справами, попри віддаленість від культурних центрів та буденні клопоти про хліб насущний.
Кому доводилося працювати з рукописами, той знає, що це важка відповідальна справа. Підготовка до друку таких матеріалів потребує обізнаності з літературним процесом, біографією і творчістю митця, а також належного знання лексичних “вимірів” доби, коли жив і працював письменник. Упорядник і автор приміток М. Шалата мав робити певні корективи, порівнювати варіанти творів, враховувати авторські правки тощо, не порушуючи сутнісних ознак твору, добре розуміючи, що першопублікація — справа архівідповідальна.
Зібрані й опубліковані невідомі твори       Т. Бордуляка — органічна ланка його спадщини, вагома складова українського літературного процесу. Оповідання показові національно самобутніми образами українців, майстерно змальованими народознавчими ракурсами, характерними для творчості цього митця дидактизмом, вмотивованими психохарактеристиками героїв, художнім відображенням філософії життя українця-хлібороба тощо. Прикметна націєзорієнтованість оповідань з автобіографічною основою (“Батюшка Спирідіон”, “Татаре”), що увиразнює погляди Т. Бордуляка — письменника і громадянина, його вболівання за українську мову, освіту, книгу, його претензії до Росії за вікові й тогочасні кривди, чинені Україні, за політику загарбництва та насильницьку росіянізацію народів.
Представлені у книзі переклади Т. Бордуляка з давньогрецького, давньоримського та староруського письменства ніби унаочнюють ще одну грань його доробку та увиразнюють значимість його постаті в українській літературі, в утвердженні рідного слова. Ця ділянка творчості митця ще потребує дослідження фахівців-перекладознавців. Слушними є заявлені М. Шалатою порівняльні акценти, наприклад, перекладів “Слова о полку Ігоревім” Ю. Федьковича та Т. Бордуляка, а також перекладів “Електри” Софокла, здійснених          І. Франком (1874), Т. Бордуляком (кінець 1920-х початок 1930-х) та         А. Содоморою (1980).
Автор вступної статті подає детальний аналіз невідомих творів Т. Бордуляка, наголошує на відірваності письменника від культурно-мистецьких осередків і видавничих центрів, розглядає оповідання через творення типажу, залучення автобіографічних елементів, з’ясовує проблемно-тематичну суголосність прози українського письменника з творами О. Маковея, В. Стефаника, О. Кобилянської, Марка Черемшини, Б. Лепкого, О. Турянського. Проте наголосимо, що близькість прози Т. Бордуляка з творами письменників-модерністів зумовлена не лише її проблемно-тематичною близькістю, а й їхніми стильовими характеристиками, а тому думка М. Шалати про манеру письма Бордуляка-прозаїка, що “лишається на рівні традицій української класичної прози середини ХІХ ст. — прози чітких моральних орієнтирів, яка хвилює передусім глибиною почуттів, захоплює цікавим змістом, а не формою” (с. 8), потребує уточнень. Т. Бордуляк брав активну участь у моделюванні модерністського дискурсу, він належав до тих митців, хто досить активно реагував на запити доби. І такі його оповідання, як “Самітна нивка”, “Вістка” тощо мають виразні ознаки модерного письма і не поступаються кращим імпресіоністичним зразкам тих часів.
Збірка невідомих творів Т. Бордуляка містить світлини з родинного архіву Бордуляків, а також спогади про письменника і священика, поетичний вінок на пошану митця. Видання здійснено за сприяння Бродівської і Стрийської райдержадміністрацій, Станиславчицької сільради, кредитної спілки “Вигода”, депутата Львівської обласної ради Михайла Ваврина, а також добродіїв     о. Михайла Кузьми, Любові, Марії та Богдана Кузьмів, Марії Цісик, Зеновії Міськів, Володимира Гірняка та родини о. Тимотея Бордуляка в Україні — шанувальників творчості українського письменника.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment