ЩОБ ХРАМИ БУЛИ У НАШИХ ДУШАХ

Марія КУЧЕРЕНКО

Мабуть, ніхто вже до пуття й не знає, якій обставині має завдячувати це село на Макарівщині такою поетичною, хоч і традиційною як для України, назвою — Яблунівка, що її відображено навіть у гербі села, створеному заслуженим художником Анатолієм Марчуком (білі яблуневі квіти обабіч храму на тлі небесної блакиті). Чи завдяки яблуневим садам, у яких завжди потопало село, а в тридцятих роках минулого століття, взагалі, для найкращих яблуневих сортів було відведено аж 30 га земельної площі? Чи через одного з перших поселенців, польського шляхтича Яблонського, який у XVI ст. удостоївся у короля безцінного дарунка — вільних українських земель? Отож Яблунівка на Макарівщині історично вважалася польським селом, хоч насправді яка вона польська! — упродовж віків ця земля, щедро полита українською кров’ю, чинила шалений опір полонізації й покатоличенню, відвойовуючи своє право на власне буття, культуру, рідну віру.
А сьогодні, в час дедалі потужнішого і відвертішого наступу Московського Патріархату, справжньою історичною подією для Яблунівки стало спорудження давно вимріяного храму Київського Патріархату. Коли чотири роки тому голова сільради Катерина Макій озвучила свою давню мрію мати в селі церкву, — майже ніхто не повірив у таку можливість. Казали — ідея чудова, проте “не підйомна”. Однак усі в Яблунівці знають Катерину Іванівну як дуже беручкого керівника. Якщо вирішила — вже не відступиться. Невдовзі знайшлося немало оптимістів, які взяли активну фінансову, та й не тільки фінансову, участь у спорудженні церкви Казанської ікони Божої Матері. Зокрема Михайло Малишев, підприємець із Санкт-Петербурга. Корінний петербуржець одним із перших здійснив пожертву на спорудження храму Київського Патріархату, заклав його підмурівок — факт, подиву гідний, який заслуговує на найщирішу вдячність. Багато зробили у цій святій справі мешканці садівничого товариства “Яблунівські сади”, зокрема Людмила Давидова, подружжя Галузіних, а також Юрій Клітинський, Олександр Поліщук, народний депутат Володимир Стретович, заслужений художник України Анатолій Марчук і, звісно, самі яблунівські селяни — вони не могли стояти осторонь.
І ось уже, за кілька років після закладення підмурівка, у промінні літнього сонця горить-виграє центральна церковна баня і хрест майбутнього Православного храму Казанської ікони Божої Матері, яку приїхав освятити сам Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет за участі настоятеля храму о. Івана (у миру — Іван Копитчак) та духовенства Макарівського, Васильківського, Києво-Святошинського благочиння.
“Ми присутні на чудовій історичній події, — сказав на урочистому освяченні Патріарх, — коли храми не руйнуються, а будуються. Відомо, що з руйнацією церкви занепадає культура. А якщо будуються храми, люди вірять в майбутнє. А це головне для людей, бо хоч земне життя й привабливе, проте воно колись закінчується. А що залишається по нас? Ось це важливо. Храм утверджує віру”.
Після освячення головної церковної бані, хреста й ікони Святійший владика вручив найактивнішим учасникам спорудження храму Благословенні Патріарші грамоти. Віряни висловили духовне піднесення з приводу появи в близькому майбутньому церкви Казанської ікони Божої Матері. Як і віру в те, що з її появою на село зійде Божа благодать, адже ця чудотворна ікона є однією з найшанованіших ікон Божої Матері і на теренах України. Зі словом вдячності до учасників спорудження храму в Яблунівці звернулися заступник голови Макарівської райдержадміністрації Олександр Гуменюк, перший заступник голови Макарівської районної ради Олег Майстренко, заступник голови Макарівської районної держадміністрації Олександр Поліщук та ін. Та навряд чи бути храму в Яблунівці, якби не заповзятливість голови сільської ради Катерини Макій, не її вміння згуртувати громаду, якби не її власний приклад.
Сьогодні край сільської дороги стоїть поки що лише мурований каркас, не увінчаний вгорі сліпучими на сонці банями і хрестами, проте вже й зараз у цій філігранній споруді, над якою у день освячення лине урочистий церковний дзвін, відчувається небесна стрімкість, незбагненно горде поривання висоти. Сподіваємося, мине зовсім небагато часу і яблунівська церква Казанської ікони Божої Матері відкриє браму перед кожним, хто шукає духовної опори у цім світі, хто спраглий Великої Віри.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment