ВІДЧУТТЯ ЧАСУ… ВІДЧУТТЯ ГЛИНИ… ВІДЧУТТЯ ЖИТТЯ…

Стиль Галини Севрук у кераміці — ота надзвичайна пластичність глини, яка в руках мисткині може воднораз “претендувати” і на дерево, і на метал, почасти й благородний, отой зворушливий гротеск, який дивним чином урельєфнює внутрішній світ її героїв — настільки яскравий і неповторний, що його ніколи не сплутати ні з яким іншим. Це стиль лише Галини Севрук — мисткині, яка вписала свою незабутню — українську — сторінку у світове мистецтво.

Марія КУЧЕРЕНКО

Софія Київська залишила незглибимий слід у житті Галини Севрук. На цій святій місцині багато років поспіль художниця працювала в керамічній майстерні, вікна якої виходили прямісінько на барокову браму Заборовського з її коринфськими капітеліями. Тоді невелика робітня у буйній зелені літа здавалася крихким острівцем у Вічності на плаву, з якого можна узріти — досить лише одного поштовху уяви — глибоку давнину, фрагменти невідомих пам’яті подій, уривки чужих доль… Звісно, цей Божий дар внутрішнього зору дано лиш обраним. І Галина Севрук — одна з них.
Коли перед твоїми очима постає нескінченна галерея образів, вихоплених художницею з якихось, тільки їй відомих “запасників” історичної пам’яті, — з подивом відчуваєш, як тебе наскрізь проймає досі невідоме відчуття потужної енергетики — немов ота таємнича сила струмує із самої глини — насправді благородного земного першоматеріалу… Ностальгійні відголоски Трипільської цивілізації за втраченою земною гармонією, як згодом наївний язичницький світ із цілим пантеоном поганських богів, наділених особливою, якоюсь наївною гротесковістю, у глиняних шедеврах мисткині якось непомітно, плавно перетікають (неначе добра пора дитинства у загрозливу дорослість) у часопростір Київської Русі, а там, далі — в козацьку добу з її героїчно-характерницьким духом, персоніфікуючись у знакові історичні постаті — від чотирьох Ярославових доньок та Добродеї Київської до Милоніга-архітектора та Агапіта-лікаря, від Галшки Гулевичівни та легендарної Марусі Чурай до цілої низки безіменних козацьких образів. Просто на наших очах натужно, зі скрипом, розкручується спіраль української історії, приведена в рух непересічним талантом мисткині. За майже 60 років одержимої праці Галина Сильвестрівна створила понад півтисячі керамічних робіт, до краю заселивши цей часопростір подиву гідними образами… Таке враження, що у цій жінці бродять чужі долі, як у софійських голосниках луни минулих віків…
Галина Севрук — родом із славної, сказати б, духовно-аристократичної, династії, яка, попри безпросвітні часи плюндрування і винищення, що супроводжували Україну протягом всієї її історії, зуміла акумулювати і зберегти творчий потенціал нації. Так, один із дуже дальніх у часі предків Василь Барський (1701—1747) був відомим мандрівником, філософом, антіохійським ченцем, старостою Успенського собору в Києві; його брат Іван (1713—1785) — одним із засновників української барокової школи, відомим архітектором. Мати майбутньої художниці Ірина Григорович-Барська — донька відомого адвоката Дмитра Миколайовича Григоровича-Барського, мала гарну освіту, була людиною неабиякого духовного потенціалу й ерудиції, самовіддано опікувалася освітою дітей. Батько Сильвестр Мартинович був талановитим архітектором, фахівцем із мостобудування. Суворий і вимогливий, проте для доньки він завжди був однодумцем, підтримував її у всіх творчих починаннях. Пізніше батькові риси оживуть у численних керамічних роботах мисткині, зокрема в образі київського зодчого Милонога.
1944 року Галині Севрук тоді йшов п’ятнадцятий рік, Сильвестра Мартиновича запросили на роботу в київський “Діпроміст”. У спустошеному місті, коли надто гострою була проблема житла, притулком для родини стала одна із софійських келій. Неначе з самого початку Софія Київська взяла під опіку молодий талант, аби поділитися своїми таємницями, пробудивши загострене відчуття часу. А ще на тому місці, що береже пам’ять століть, доля подарувала дівчині щасливе спілкування з мистецькою родиною Світлицьких, із якою познайомила її тітка, музикант і педагог Марія Липська.
Подальшу долю Галини Севрук великою мірою визначили незабутні студії Григорія Світлицького, на яких довершений художник, глибокий знавець світового мистецтва, в умовах повної ідеологічної задухи формував мистецьке вільнолюбство своєї учениці. Він навчив її багатьох цінних для митця речей: відчувати колір, форму, текстуру матерії, вміння проникати в глибину речей, нарешті, він прищепив їй сміливість у мистецьких пошуках. Вдячна пам’ять мисткині сповнена надзвичайним теплом до цієї непересічної особистості: “То було входження у світ мистецтва, краси і духовності. Світла аура цього симпатичного і тонкого естета заворожувала мене, утверджувала рішення стати художником”. Незабутні студії Григорія Петровича, навчання в київській художній школі зі ще живими традиціями живописної майстерності Миколи Мурашка сформували з Галини Севрук самодостатнього митця, з гострим неприйняттям ідеологічної фальші. Тому художній інститут не був таким уже важливим етапом у її мистецькому й світоглядному становленні.
Натомість таким етапом стало спілкування з однодумцями у тільки-но створеному Клубі творчої молоді. Тут бували Василь Симоненко, Василь Стус, Іван та Леоніда Світличні, Богдан Горинь, Іван Дзюба, Михайло Брайчевський, Микола Вінграновський, Алла Горська та ін. “К.Т.М.”, або Клуб творчої молоді, — згадує Галина Севрук, — був академією духовності, пізнання та практичної діяльності серед загальної атмосфери задухи сталінського режиму”. В самому повітрі Клубу носилися ідеї національного відродження. “К.Т.М.” був для творчої молоді, мов криниця для спраглих. Під впливом лекцій з історії України, археології, літературознавства, виїздів по історичних місцях, дискусій із суспільно-політичних питань молода художниця почала дедалі частіше замислюватися над своїми коренями — чому вона, будучи однією з ланок такого славного українського роду, не спілкується українською мовою. “Мені раптом відкрилися очі: як можна бути художником в Україні і не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва? Я знала, що ці дисципліни ні у ВНЗ, ні у школах не викладалися… Легше було лишитися на старих позиціях, але я вже не могла і не хотіла. Я вже бігла вперед, спотикаючись та падаючи ледь не на кожному кроці”. Такими ж думками переймалася найближча подруга молодої художниці Алла Горська. Подруги домовилися переходити якнайшвидше на українську мову.
Це була вже зовсім інша Галина Севрук. Тепер вона спрагло шукала в монументальному мистецтві, до якого тяжіла її душа, шляхів до давніх українських традицій, зокрема до традицій бойчукістів, затаврованих радянською ідеологією. Її талант до узагальнення та стилізації проявився вже в ранніх мозаїчних роботах, таких як “Лісова пісня”, “Лілея”, проте справжнього піднесення він набув у керамічних роботах, натхненних блискучими лекціями з історії України-Русі Михайла Брайчевського. Мисткиня з часом зосереджує свою увагу після графіки, живопису та мозаїки на кераміці, до того ж на історичній тематиці.
1966 року Галина Севрук разом із кращими представниками української інтелігенції підписала лист-протест проти політичних репресій, за що була виключена зі Спілки художників. Почалися арешти друзів, безперервні стеження та виклики в органи державної безпеки. А потім — найстрашніша втрата — загадкова смерть найближчої подруги Алли Горської.
На тривалий час художниці було “перекрито кисень”. Вона не могла працювати в своїй найулюбленішій царині — козацькій тематиці, її роботи не мали доступу до виставок. І тільки відчуття великої духовної спільності, братства, взаємопідтримки шістдесятників не дало заскніти її душі. А ще — праця. Попри всі життєві катаклізми, мисткиня працювала, як Саваоф. Однак він творив цей світ сім днів, аж поки, нарешті, не увінчав своє творіння, вдихнувши дух у земну глину, людиною. Вона ж творила свій світ, не покладаючи рук, усе життя. Несила навіть уявити, скільки тонн глини перемісили ті руки, вивчаючи ними дух, тепло, фактуру цієї матерії, аби вона ожила в дивовижних образах української історії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment