ДО КРИМСЬКОЇ БУЛАВИ ЩЕ ТРЕБА Й ГОЛОВИ!

krВіктор ХОМЕНКО,
АР Крим

Що то за козак, який схвалює знищення Запорозької Січі Росією 1775 року, агітує за надання статусу єдиної державної мови в Україні — російської, перетворення УПЦ на Російську церкву, ображає українців і кримських татар? Виявляється, є такий собі Віталій Храмов, що переїхав до Криму з Росії та назвався лідером кримської козачої общини “Соболь”.
Представники “Правозахисного руху Криму”, керівництво українського козацького благодійного фонду “Меморіал Івана Дмитровича Сірка”, інші демократичні організації півострова й материкової України зазначали, що заяви цього фігуранта численних скандалів і провокацій, як і загалом проросійські козацькі організації Криму, значна кількість членів яких є громадянами Росії, — це кілька статей Кримінального кодексу. Адже “постійно нагнітаючи політичну ситуацію, зневажаючи символи України, висловлюючи відверто антиукраїнські гасла, закликаючи до повалення чинної влади й порушення територіальної цілісності України, ці організації відкрито заявляють про те, що вони діють в інтересах Російської Федерації”.  У зв’язку з цим рада Фонду імені Івана Сірка висловила “глибоку стурбованість діяльністю проросійських козачих організацій в Криму” і “рішуче засудила їх явно сплановані провокаційні події, що не мають нічого спільного з козацьким патріотичним рухом в Україні”. Оскільки Автономія багатоетнічна й поліконфесійна, то на спроби розпалювання міжнаціональної ворожнечі потрібно адекватно реагувати громадськості й владі, зокрема в правовому полі, бо такі заяви загрожують мешканцям Криму великими бідами.
Місцева влада й правоохоронці довго не реагували на відкрито ксенофобську кампанію проросійського радикала, хоча правозахисники закликали притягнути його до кримінальної відповідальності. Справу таки було порушено за фактами антикримськотатарських, антимусульманських і антиіудейських виступів. Суд залишив Храмова на свободі, оштрафувавши на 3 тисячі доларів. А вже після цього він намагався пройти в парламент Криму від партії “Родіна”, почав закликати Київ вступити в Митний союз і заходився встановлювати вже четвертий (!) уклінний хрест на в’їзді в Феодосію (всупереч закликам митрополита Сімферопольського і Кримського УПЦ МП Лазаря, без дозволу місцевої влади), що знову призвело до скандалу і підірвало імідж Криму в розпал курортного сезону.

ЕКСТРАДИЦІЯ ДУПЛЕТОМ
Нарешті В. Храмов отримав рішення центрального районного суду Сімферополя, за яким він має залишити Україну “за розпалювання міжнаціональної й релігійної ворожнечі (п. 1 ст. 161 КК)”. Це відбулося одразу після рішення Окружного адміністративного суду Криму про те, що Ю. Мєшков, цей одіозний, трагікомічний перший і останній президент Автономії, повинен залишити територію України з обмеженням в’їзду на 5 років. Мєшков закликав до зміни конституційного устрою України, радив “узятися за вила”, свідомо йшов на провокації, намагаючись тим самим привернути до себе увагу, залишив територію України через Керченську паромну переправу о пів на першу ночі. Те саме чекає й на В. Храмова… Ці безславні історії стануть повчальними для деяких політиків з “фронтовою свідомістю”, кому Україна здається надто великою, які звикли заробляти свої політичні дивіденди на провокаціях.
Тим часом на півострові, де не було жодних козацьких адміністративних територій, нині з’являється багато неконтрольованих, некерованих сільських, селищних, містечкових об’єднань самопроголошених козачків, яким дехто всовує до рук російські прапори. Їхній принцип — безмежна вольниця на кшталт батька Махна, “козакують” вони на власний розсуд. Найрозповсюдженіша їхня діяльність — це взяти “під дах” якісь торгові точки чи об’єкти туризму. Хтось вирішив назватися козаком, почавши розводити коней. Та складається враження, що дехто відпрацьовує якесь політичне замовлення чи конкретні політичні завдання.

ЧИЇ ВИ, ХЛОПЦІ, БУДЕТЕ,
ХТО ВАС У БІЙ ВЕДЕ?
Сучасна історія козаків на півострові почалася 1993 року, коли зареєстрували “Кримський козачий союз”, створений для обстоювання прав і захисту (від кого?) росіян у Криму. З’явилися люди в маскарадній уніформі, з шаблями й нагайками, на потребу першого й останнього президента Криму Юрія Мєшкова. Це він почав спекулювати такими поняттями, як “росіянин”, “Росія”. Водночас швидко дискредитував так звану “російську ідею” своїм напівкримінальним правлінням. Народжений і маніпульований московськими політтехнологами, “президент” швидко зник, а “ідея” залишилася. Нею досі послуговуються деякі нинішні політики, що обрали для себе імідж захисників прав російськомовного населення півострова й України. Кримське козацтво певні сили виплекало під гаслами захисту від “загрози витіснення росіян кримськими татарами” й “насильницької українізації”. Хоча в чому порушують права російськомовної частини кримчан, лідери проросійських партій та об’єднань так і не відповіли.
Перші козаки півострова, які вважають себе продовжувачами традицій січовиків, розповідають, як намагалися увійти до Кримського козачого союзу, як їм роками відмовляли в реєстрації. Та вони разом із правнуками запорожців захищали традиції саме українського козацтва. Тож наполягали на назві “Українське Таврійсько-Запорозьке козацтво”, яка втілювала їхнє прагнення відчути єдність з однодумцями всього півдня країни. Врешті, за сприяння В’ячеслава Чорновола було утворено, а 1995 року зареєстровано Кримське крайове отаманство Українського козацтва. Основний напрям діяльності: менше політики, робота з молоддю різних національностей на засадах виховання патріотизму, вірності українству та козацтву, зразкової підготовки до служби у Збройних силах України. На їхній емблемі взірець для наслідування — отаман Іван Сірко, який віртуозно володів секретами козацьких бойових мистецтв, умінням воювати проти багатьох ворогів водночас. На гербі викарбувано девіз цього легендарного козацького полководця: “Наша правда на лезі шаблі, наша мета на вістрі списа”.
Нинішні кримські козаки запорозької традиції зібрали інформацію про побратимів-земляків із сусідньої Кубані, про давні приязні відносини з Кримським ханством, про те, як їхні предки протягом кількох століть вели боротьбу на боці кримських ханів Гіреїв проти ногайців, як частина козаків відверто переходила на бік Гіреїв чи й султана, щоб разом воювати проти Польщі, Московії, Валахії. Хоча кримські “запорожці” кепкують із козаків різних місцевих кошів за колишню зраду святих принципів вольності, вимушену вірнопідданість російському царату, відносини з іншими козацькими об’єднаннями спокійні, врівноважені, витримані, доброзичливі.

ДЕ ДВА КОЗАКИ,
ТАМ ТРИ ГЕТЬМАНИ…
Усі кримські козацькі об’єднання претендують на роль історично зумовленого лідера. Кожен “курінь” тягне ковдру на себе. Насправді чи не всі вони — це групки молодиків і підстарків, здебільшого колишні військові у козацьких строях. Кожна з них заявляє, що саме вона істинно козацька. Усі впевнені, що можуть суттєво вплинути на розклад сил під час виборів. Звісно, за таких упертих змагань на тлі закликів до братання говорити про якусь злагоду між ними не доводиться. Стосунки не завжди приязні, бо виникають ще й питання конфесійного розмежування, деяких політичних розбіжностей із кримськотатарським населенням. Хоча всі переконані: ініціатори чвар — не козаки. Протиставленнями, протистояннями, розмежуванням серед православних і водночас відмежуванням від мусульман займаються люди, які вміло прикриваються й маніпулюють козацтвом. Звичайнісіньким побутовим інтересам чи зловживанням вони намагаються надати національного забарвлення.
— Тут відчувається присутність проросійських сил, — говорять козаки запорозького спрямування. “Союзники” теж запевняють у своєму політичному нейтралітеті. Переконують: головне завдання їхньої організації — виховання підростаючого покоління. Додають: головний камінь спотикання півострівного козацтва — не лише різні політичні переконання й симпатії, а й одвічна неодностайність усередині всіх без винятку козацьких об’єднань. Тож треба припинити вічні козацькі непорозуміння, навести лад у козацьких вольницях і вольностях.
Політологи зауважують: повторити долю українського козацтва, яке грало ключові ролі в розвитку української історії, нинішні козаки на півострові й материку не зможуть. Аналітики сумніваються у тому, що сьогодні козаки є реальною політичною силою, яка змогла б претендувати на владу. Можливо, вони таки зможуть прийти до влади, якщо виконають певну соціальну функцію. Але козачки звично “поспішають поперед батька в пекло”, “ставлять воза перед конем”, створивши навіть найменше козацьке коло, починають “лізти в політику”.

ШАПКА-БИРКА,
ЗВЕРХУ ДІРКА…
Однак списувати козаків із рахунку ранувато. Дуже часто всілякі козацькі організації використовують як живу силу для демонстрації чиїхось інтересів. Козацтво півострова уже в день свого народження стало суб’єктом великої політики.
Лідери меджлісу переконані, що саме козаків використовують як противагу національному руху кримських татар. Вони впевнені: “Усілякі курені, кола, паланки, якісь війська, як вони себе називають, “понастворювали” проти кримських татар. Насамперед ті, які не є гілкою Українського козацтва. Тому більше працюють із певними організаціями, але іншої держави, а Україні завдають суттєвої шкоди. Якщо вони повставатимуть проти нашої боротьби за права, звісно, ми їх не визнаватимемо, співпрацювати не будемо теж. Потрібно поставити таких “козачків” на місце, щоб вони не зводили між кримчанами етнічних перепон”.
Після кожної нової козацької витівки чи скандалу загал турбується: чи не доведуть поки що опереткові кримські козачки з “двоголовими воронами” на гімнастерках радянського зразка до ситуації, коли всім “некозакам” доведеться зі зброєю відстоювати своє право на життя? У відповідь усі козацькі формування звично декларують нормальні взаємини й вірність віковій дружбі, переконують, що не втручаються в політику. Хоча й підтверджують: російська ідея стала передвиборним товаром. А щодо недавніх самозахоплень земель та бездіяльності правоохоронних органів козацтво “змушене займатися захистом слов’янського населення”.
Оглядачі зауважують: за умови створення соціальної бази й структурованої системи з реальними, а не формальними, як зараз, організаціями на місцях, козацтво може стати ще однією реальною політичною силою. Адже Крим — це вже давно не географічне поняття. Це значний сектор політики України. Тож завдання нинішньої влади — не допустити руйнівних для регіону й самої нашої держави етнічних спекуляцій.
Тим часом процес становлення й формування козацтва на півострові триває. У Криму у нього є майбутнє. Його перша сходинка вже змайстрована, й попри всі плюси й мінуси, хаотичність, а часом пародійність явища, воно не є “першим млинцем”, вважають місцеві апологети створення феномену кримського козацтва. Вони пророкують, що з часом проукраїнські й проросійські сили об’єднаються з нащадками запорожців України й Кубані, “зваряться в одну козацьку кашу”.
Тільки не спектися б нею усім сущим на багатонаціональному півострові. Бо не кожен у Криму бажає зливатися “у єдиний козацький кіш”.

P. S. Останні події змусили осмислити у всіх кримських козацьких організаціях їхню небезпеку, очільники закликали покласти край багатолітній анархії й самозванству в козацькому середовищі. Про це йдеться у заяві об’єднаної Ради отаманів козачих організацій Криму, підписаній понад двадцятьма ватажками козацьких формувань. У документі зазначено, що в Автономії є низка громадських організацій, що зараховують себе до козацтва, протягом трьох років ведуть деструктивну громадську діяльність, тим самим дискредитуючи рух загалом. Так звані козацькі організації (“Феодосійський полк Міжнародного союзу козаків”, община “Соболь”, “Отамани Ради отаманів Криму”), що брали участь у провокаціях, по суті, це нечисленна різношерста компанія, що не має права виступати від імені кримського козацтва. Отамани закликають правоохоронні органи посилити оперативну роботу з попередження масових протиправних дій, а органи юстиції — перевірити статутну діяльність організацій, що зараховують себе до козацтва. У випадку виявлених порушень у судовому порядку анулювати свідоцтва про реєстрацію, щоб покласти край “багатолітній анархії й самозванству в козацькому середовищі”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment