Юлія ЗАКУТНЯ
Українка, яка мала понад сорок псевдонімів і криптонімів, нарешті утвердила своє ім’я серед скульптурних свідків величі Луцька. Цього літа у місті зняли біле покривало з першого в Україні пам’ятника Олені Пчілці, що став гарним подарунком до її 162-х іменин.
“Ми з вами запізнилися з пам’ятником на 81 рік”, — слушно зауважив Борис Клімчук, голова Волинської облдержадміністрації. Однак історія погруддя почалася не цього року, а насправді триває куди довше. Громадськість Волині, особливо представники Конгресу українських націоналістів, почали клопотатися про скульптурне відтворення образу видатної діячки ще з дев’яностих років, часто оббиваючи пороги кабінетів влади, а Людмила Стасюк, директор обласної наукової універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки, біля якої відтепер вдивляється в обличчя перехожих письменниця, називає і ще ранішу дату — 1989 рік, коли відбувся перший вечір вшанування пам’яті письменниці. Нібито про пам’ятник говорили вже тоді.
Однак у конкретну ідею, а не ефемерний задум на майбутнє, він втілився 2001 року. У журналі “Образотворче мистецтво” з’явилася публікація мистецтвознавця Миколи Дьоміна про скульптора Миколу Обезюка, який брався за створення погруддя. І вже у цій статті під зображенням пам’ятника Олені Пчілці красувався підпис — для волинської бібліотеки. Варто зазначити, що стати автором бронзового образу видатної письменниці прагнув не лише Микола Обезюк, серед інших митців варто назвати ще й Івана Дацюка. Його роботу, як і гіпсовий варіант теперішнього пам’ятника, зараз можна побачити в бібліотеці.
Однак від 2001 до 2011 — десять років. Що пам’ятникові таки бути, заявила однойменною акцією газета “Віче-інформ”. Взялися за цю справу письменник Василь Простопчук, головний редактор тижневика, та Микола Дьомін. З’являлися публікації в рубриці, яку вела Валентина Сидько, надходили кошти… Загалом вдалося зібрати майже 91 тисячу гривень, імена всіх офірувачів можна знайти в пам’ятній книзі. Людмила Стасюк радіє, що опікувалося збором коштів Волинське обласне відділення Української бібліотечної асоціації, а сама бібліотека, що названа ім’ям Олени Пчілки, зробила чималий вклад для вшанування її пам’яті. “4 жовтня, — відзначає директор, — у день 81 роковин від дня смерті Олени Пчілки, пам’ятник буде освячений. На цю хвилюючу подію очікуємо приїзду автора — Миколи Обезюка, який, на жаль, не був присутній на відкритті”.
Зі зриванням білого покривала із пам’ятника, маю надію, почне підніматися завіса й над самою постаттю видатної українки. Ніна Горик, голова Волинської організації Спілки письменників зазначила: “Ми з вами ще не знаємо Олени Пчілки, попри сказане й написане. Феномен цієї громадської діячки нам ще треба усвідомити”. Немало наклепів і неправдивих міфів щодо письменниці потрібно спростувати. Адже Олена Пчілка не лише була патріоткою, а й “плекала лицарів духу”, піднімаючись над дрібними чварами й боляче переживаючи розкол українства на дві частини по Дніпру. Родом із Гадяча, на Полтавщині вона бачила себе полтавчанкою, на Волині — волинянкою, а загалом — українкою.
