ВИШКРІБКИ «ІДЕЙ» ТАБАЧНИКІВ І КО

Василь ТУРОВСЬКИЙ,
Москва

Фашизм як політичне й ідеологічне явище виникає на основі і з метою узурпації влади. Тому злочини сталінського тоталітаризму і гітлерівського фашизму не різняться між собою. В умовах тоталітаризму в СРСР, що виріс із “потреб російського соціалізму”, і націонал-соціалізм в Німеччині скривджених Версалем німців, визрівали під іконами національних вождів через насилля державної машини. Метастази фашизму в сучасній Росії не викорінено. Йдеться не тільки про відродження тут ідеології сталінізму. Йдеться про культивацію догм, притаманних режиму фашистського типу — вождізм, ліквідація опозиції, культивація страху в суспільстві, опора на силові структури, пропаганда “істінності русской вєри” (ідеологія РПЦ), заперечення права інших народів на існування, провокації терактів з метою використання військової сили для поневолення народів, зовнішньополітичні інсинуації, територіальні претензії тощо. Імперська і націоналістична пропаганда виконує в сучасній Росії службову функцію. Усе це — з арсеналу ідеології і практики фашизму. Тут завжди є виправдовування фашистської практики. Фраза Достоєвського: “Константинополь повинен бути наш” або хлєбніковське: “Перун штовхнув Христа” у своєму пафосі споріднені з європейським фашизмом 1930-х років. Хіба не з арсеналу догм фашизму лунають твердження, що “Договір Молотова і Ріббентропа знаменував собою спасіння миру”, або повторення Наталією Басовською в її повчаннях на російському ТБ, що “без війни не буває миру” (натяк на війну в Південній Осетії)? З того ж фашистського арсеналу “вишкрібають” свої ідеї люди наскрізь тоталітарного і вульгарного мислення: “комуністи” Грач і Симоненко, регіонали “полковник” Табачник і фашист Костусєв тощо. Вони цинічно називають політику відродження мови і культури українського народу “фашизмом”, а знищення українського народу, його мови і культури в українській державі і в сусідніх землях (у межах сучасної РФ) — “правом”.
До спільних рис фашизму європейського і російського типів можна зарахувати соціалізм як основний компонент досягнення мети. У російському сценарії для зміни соціалістичної концепції на імперську потрібні були дві фігури — Ленін (антиімперіалістична концепція) і Сталін (імперіалістична концепція). А в Європі Муссоліні й Гітлер змушені були зіграти послідовно обидві ролі — від соціаліста і лідера робочого руху до фанатиків імперіалістичної ідеї. В теорії і на практиці в СРСР і в Німеччині та Італії цей розвиток відбувався паралельно. Підпал рейхстагу і вбивство Кірова, геноцид українців голодомором і єврейські погроми — методи фашистські, якими б “головокруженіями” ці злочини влади не виправдовувалися.
…Нові намагання знищити Україну, мову українського народу, демократичні вибори свідчать про живучість російського фашизму. Ненависть фашистського замісу до української мови в Одесі чи Луганську або в колись козацькому Запоріжжі чи деінде знаменує собою ще один факт: крах марення про т. з. “один народ”. Хотіли вони того чи ні, але творці “постанов” про “регіональний статус російської мови” фактично довели, що російська мова і українська мова — різні мови, що росіяни і українці — різні народи. Що й потрібно було довести: інтернаціоналісти “ухвалили постанови” всупереч їхній меті.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment