МИТРИ Й ОМОФОРИ БАЧУ, А СВЯТОСТІ — НІ

yanukpoklonДо нас знову приїхав Кіріл…
Той самий Кіріл Гундяєв, що за сумісництвом є Патріархом Російської православної церкви.
Сказавши так — не помилився. За численними свідченнями російської преси, з появою на московському церковному троні цієї особи за нею тягнеться шлейфом один ганебний скандал за другим. І так з початку 90-х, коли громадськості стало відомо про його активне співробітництво з КГБ. Тоді у ЗМІ просочилась інформація, що Кіріл має в органах кличку “Михайлов” і вже навіть митрополитом тривалий час виконував “делікатні” доручення “контори глибокого буріння”.
На це можна було б махнути рукою: мовляв, хіба мало за совєтських часів серед рясофорних було сексотів? Але справа з архівами “контори” ще дужче підігріла інтерес до його сірої особи. Річ у тім, що преподобний, задіявши всі важелі впливу, почав активно скуповувати секретні документи. Насамперед ті, де був бодай будь-який компромат на своїх братів во хресті. Згодом, по смерті Алексія ІІ, під час виборів на Архієрейському Соборі нового патріарха, Кіріл віртуозно скористається секретною інформацією.     І члени високосвященного зібрання, попервах покомизившись, змушені були проголосувати за нього. Навіть Володимир, Патріарх Української православної церкви Московського Патріархату, якому пророчили цю посаду, чомусь відмовився.
Новому речнику російського православ’я, як виявилося незабаром, “нічто чєловєчєскоє нє чуждо”, особливо матеріальне. Тридцятьма срібняками він не обходиться. Ще за попереднього Патріарха Алексія ІІ Кіріл прогримів у черговому скандалі з нелегальною торгівлею тютюном. Використовуючи свої давні зв’язки з КГБ, він налагодив безмитне ввезення під виглядом гуманітарної допомоги (!) великих поставок імпортних цигарок “Філіп Моріс”. Перевалочною базою йому слугував московський Свято-Данилів монастир. Реалізацію здійснював по всій Росії через широку мережу власних торгових точок, якими керувала його велика рідня. Із того, що стало достеменно відомо журналістам і згодом широкій громадськості, святий та божий має ще макаронну фабрику в Смоленську, спільне підприємство з обробки й продажу алмазів “Артгемма”, “заводик”, що випускає воду, і низку дрібніших підприємств. Є й банк комерційний — “Пєрєсвєт”, хоча його офіційним засновником виступає Московська патріархія. Нині це одна з найпотужніших фінансових установ у Росії. Сьогодні виробничо-торгова імперія Кіріла Гундяєва, даруйте, АТЗТ “Російська православна церква”, має свої інтереси не лише в торгівлі високорентабельним товаром: алкоголем, тютюном, алмазами, а й у сфері послуг: у готельному і туристичному бізнесі.
Усе в його церкві поставлено на широку ногу. Однак отримуваних мільярдів йому все одно мало. Тому вже не перший рік Кіріл виношує нібито такий законопроект, який законодавчо допоміг би обкласти церковними зборами православних росіян. Але найбільшою статтею доходів залишається все-таки політика.
Як і його колишній і нинішній патрон Путін, Гундяєв є одним із несамовитих речників “русского міра” — системи (ідеології і практики) повернення Москвою своєї влади над колишніми республіками “тюрми народів” через маскультуру, ЗМІ, військове й економічне так зване співробітництво, але насамперед — православ’я.
Надійним предстоятелем і опорою для проведення політики “єдіной і нєдєлімой” в Україні залишається Патріарх УПЦ Московського Патріархату Володимир (Сабодан). Але не лише “святійший”, він же новоспечений “Герой України”, лобизає ручку мордовсько-московського гостя. Його рясно осипають цілунками й дрібніша українська челядь. Для них слово хазяїна, даруйте, Патріарха Кіріла — закон, який притьмом виконують місцеві “козачки”. Варто було йому в один із приїздів до Києва висловити невдоволення назвою вулиці Івана Мазепи (простягається від метро “Арсенальна” до Києво-Печерської лаври), як Київрада тут же взяла під козирок і перейменувала її частину. І якби ж то тільки вона одна! Погляньмо довкруж, киньмо погляд на пагорби Печерські. У проповідях “рясофорних”, у молитвах вірних їхньої церкви жодного щирого й живого прабатьківського слова. Хіба ж може бути шана до свого рідного, коли, перебуваючи в АТЗТ “УПЦ”, мусиш коритися не нашим, українським, і не Божим, а його, Кіріла, законам?
Отож дивлюся я на їхні митри й омофори, а святості зі свічкою не знаходжу.

Микола ЦИМБАЛЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment