НА ТИХОПЛИННІЙ СНИВОДІ

Євген БУКЕТ

Коли мені до рук потрапляє нова книжка з історії якогось населеного пункту України — щиро радію. Адже з власного досвіду знаю, наскільки ця подія важлива для села та його мешканців. Книжка з історії відтворює втрачений за роки радянської влади зв’язок між поколіннями українців, зводить духовний місток, який єднає минуле, сучасне і майбутнє.
Чи не найбільшим здобутком перших двох десятиліть незалежності є масове відродження краєзнавчого руху в усіх без винятку регіонах — від Донбасу до Закарпаття, від Сіверщини до Криму. Хоч би хто робив цю подвижницьку працю — професійний історик чи аматор — вона завжди має широкий резонанс і пробуджує громадянську свідомість краян.
Нещодавно до редакції “Слова Просвіти” надійшов лист від учительки Надії Лебідь з села Воронівці Хмільницького району, що на Вінниччині, в якому вона розповідає про 500-літній ювілей рідного села. “Свято було прегарне, — пише пані Надія, — виступали односельці, гості, вшанували земляків, відбувся концерт…” Надихнув громаду на відзначення ювілейної дати вчитель історії, директор Воронівцівської школи Микола Дорош, який, крім того, ще й розробив символіку села та видав до цієї дати два краєзнавчі дослідження “Воронівці — моє рідне село: історія і сьогодення” та “Роде наш красний”. У першій подано історичний поступ села, а в другій — розповіді про відомих земляків, їхні світлини.
Із книжкою “Воронівці — моє рідне село: історія і сьогодення” я мав щасливу нагоду детально ознайомитися і хочу подякувати Миколі Ничипоровичу за чудову роботу.
Особливу увагу привертають розділи “Геноцид у Воронівцях” і “Дзвони пам’яті нашої”, де зібрано не лише свідчення очевидців, а й унікальні документи. Один із них, за підписом секретаря Уланівського райкому партії, повідомляє про понад півтисячі жертв Голодомору. Загалом у ті жахливі часи із 1497 осіб, які мешкали в селі, померло 850, тобто більше половини. Їхні імена невтомний дослідник по крихтах зібрав разом з іншими вчителями і увічнив на сторінках книжки. Крім того, Микола Дорош домовився з уродженцями з Воронівців, які власним коштом спорудили пам’ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років.
Дуже цікаве оповідання “Трагедія великого кохання”. Виявляється, в селі у 1847—1848 роках у власниці маєтку Кароліни Івановської-Вітгенштейн гостював відомий угорський композитор Ференц Ліст. Його близька дружба з цією жінкою тривала протягом усього життя. Саме їй композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. У Воронівцях на теми українських народних пісень “Ой, не ходи, Грицю” та “Віють вітри, віють буйні” Ліст написав п’єси для фортепіано “Українська балада” і “Думка”, які увійшли до створеного у 1847—1848 роках циклу “Колоски Воронівець”.
Єдине, що мене здивувало — це брак посилань автора на використані джерела та підсумкового списку літератури (за винятком розділу “Українське “Куликове поле” — на Сниводі”). Це надає роботі публіцистичного стилю, але не зменшує наукової глибини дослідженого матеріалу. Зрештою, такий підхід часто використовують у краєзнавчих розвідках.
Микола Дорош знаний на Вінниччині дослідник, член Національної спілки краєзнавців України. Лише за останні 10 років він опублікував понад 300 історико-краєзнавчих розвідок. Його перу належать також книжки “Топонімічний довідник Хмільницького району”, “Хмільницькі світовиди”, “Хмільницький район в датах”, “Хмільницький край — прабатьківська земля”, “Святиня над Сниводою”, “Хмільницька земля в переклику століть”, “Роде наш красний”, “Битва на Синій Воді: правда та домисли”, “Зламані колоски”, “Чорні покоси”, “Запланований мор”, “Історичні сторінки Хмільницького краю”, “Червоний терор”. За останні видання про Голодомор автор був удостоєний диплома Президента України.
Ще раз переконуюся: створити подібні праці про рідний край може лише залюблена у краєзнавство людина, у якої міцний духовний і генетичний зв’язок з предками. Саме таким і є Микола Дорош, про що красномовно свідчать його слова: “Людино! Земляче! Пам’ятай! Твоє життя у Всесвіті — мить. Проживи його гідно, чесно, на користь громаді. Залиши про себе добру, світлу згадку. Будь взірцем для інших. Від цього виграємо всі ми”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment