СПЕКОТНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЛІТО В УКРАЇНІ, або БУМЕРАНГ ЛЕТИТЬ У МАЙБУТНЄ

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ

У Києві — спекотно. Здається, значно спекотніше, аніж по всій Україні, навіть на самісінькім півдні її. Оце відчуття несамовитої спекотності в столиці України, очевидно, йде від високовольтної політичної напруги. Ще, певно, ніколи (хіба що понад два десятки літ тому під час ГКЧП) улітку не спостерігалося таке явище. Літо — традиційно “штильова” пора. Веселі десанти нардепів, державних діячів, державних службовців, мільйонерів, а також усіх інших, у кого не свище вітер у кишенях, ніжаться під сонцем знаменитих зарубіжних курортів або, в гіршому випадку, на кримських пляжах. Як правило, улітку Київ знелюднений, спокійний і тихий. Хроніка політичного життя цього часу в ЗМІ — скромна до непристойного. Здебільшого кількарядкові повідомлення про якийсь офіціоз…
Натомість нині суспільство спостерігає за напруженим сюжетом політичного серіалу, який називається судами над екс-прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко та екс-міністром внутрішніх справ, колишнім легендарним “польовим командиром” Помаранчевої революції Юрієм Луценком. У цих подіях, як у краплині води, відбиваються всі особливості структури моменту, коли Партія регіонів натхненно вбирається в тогу тупого реваншиста.
Окрім того, що навіть у зовсім далекої від юриспруденції людини виникають сотні резонних запитань до української Феміди, а особливо до тих, хто стоїть за нею, хто перетворив її на свою слухняну маріонетку, кожному не наївному бачиться навіть не замаскований другий план цього демагогічно-спекулятивного судилища. Звичайно ж, владцям треба за будь-яку ціну не допустити Юлію Тимошенко на наступні парламентські вибори восени 2012 року. Без неї партія “Батьківщина” буде знекровлена і втратить багато голосів. Отже, Тимошенко треба якось оригінально засудити. Наприклад, умовно. Або насправді, але з відтермінуванням виконання вироку. Головне — щоб на час виборів вона мала статус, який не дозволить їй претендувати на депутатський мандат. Звичайно ж, треба не допустити на вибори і харизматичного Юрія Луценка, який завжди становить велику небезпеку для своїх політичних опонентів. До речі, Луценкова постать особлива в українському політикумі передовсім тим, що він не причетний до якихось корупційних схем, хабарництва чи політичних зрад і компромісів для власної вигоди. Отож Луценко просто приречений лишатися політиком високорейтинговим, який легко пройде до парламенту. І хоч як силкуються слуги Феміди в суддівських мантіях довести якісь його злочини саме з розряду корупційних, усе це має смішний і жалюгідний вигляд. Чи не кожен в Україні знає, що Борис Колєсніков “со товаріщі” вирішив провчити екс-міністра МВС за свій арешт і тримання під вартою. І тільки наївний не розуміє, що так влада намагається виховувати громадськість: ось дивіться, якщо ми з такою брутальністю та сваволею поводимося з чільними представниками українського політикуму, з надзвичайно популярними в Україні людьми, то уявіть, що можемо зробити з першим-ліпшим із вас… Одне слово, в такий спосіб іде ще й тотальне залякування українського суспільства. Донецькі політичні музиканти вміють грати тільки на одній струні. Про оркестр тут не йдеться — вони навіть не можуть освоїти якийсь один інструмент.
Ще раз повертаючись до Печерського райсуду, в якому розглядають справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, треба сказати, що біля його дверей не буває гарячих вербальних баталій або інколи й рукопашних сутичок лише в ті дні, коли там немає судових засідань. Обурені ганебним судилищем прибічники Тимошенко та Луценка приходять сюди, щоб психологічно підтримати їх і артикулювати свої гнівні протести. А нарекрутовані регіоналами волонтери (кажуть, за 40—50 гривень кожен) женуть хвилю словесного обурення на адресу підсудних і вимагають їм якнайжорстокішої покари. Досить навіть миттєвого погляду на цей контингент, щоб допевнитися: це здебільшого здеградовані маргінали, готові за сорок срібняків навіть матір рідну продати. Але такі реалії української політики: часто таранною силою — здебільшого з боку регіоналів — виступає саме такий контингент. Їх ми бачили на всіх антимайданах, вони блокували роботу ЦВК під час різних парламентських, а також президентських виборів. Мовби сарана на плантаціях, раптово з’являлися вони в столиці України, дивуючи своєю брутальністю, агресивною фразеологією та далекими від елементарного етикету манерами. Плебсократичний елемент — активна дійова особа українського політикуму; цю деструктивну силу, готову змести зі свого шляху все і всіх, так охоче випускають на арену регіонали, анітрохи не бентежачись тим, що колись вона може обернутися і проти них.
Взагалі про суди і кримінальні справи. Останнім часом їх стало густо. Активізувався розгляд участі екс-президента Леоніда Кучми у справі Георгія Ґонґадзе, інспірованої плівками майора Мельниченка. Ефектно заарештовано голову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Василя Волгу, якому інкримінують одержання хабаря в сумі 500 тисяч доларів. Цілком імовірно, що ми станемо свідками інших резонансних справ. Усе це покликано справити враження на Європу: дивіться, мовляв, у нас немає недоторканних, усі однаково рівні перед законом і можуть постати перед судом. Але це казочка для наївних. По-перше, регіонали своїх не здають. А поміж них, здається, є не один, ким мала б зацікавитися українська Феміда. Усі, хто нині постає перед судом — це або політичні опоненти регіоналів, або попутники, які намагаються вести самостійну гру, використовуючи тільки свій тимчасовий альянс із регіоналами. До таких зокрема належить вельми амбітний Волга, який, відбрунькувавшися від політично збанкрутілих соціалістів, закладає свій “Союз лівих сил”, а потім стрибає (аби лиш доскочити депутатського бюлетеня) у поїзд регіоналів.
Кучма — випадок унікальний ще й тим, що не тільки може потверджувати своїм судовим сюжетом афішоване командою Януковича неупереджене ставлення до тих, ким зацікавилася Феміда. Є тут і суб’єктивні фактори, на яких наголошують українські ЗМІ. По-перше, Янукович тримає образу на екс-президента за те, що той буцімто допоміг украсти в нього перемогу на президентських виборах—2004. Подейкують також, що зять Леоніда Кучми олігарх Віктор Пінчук має трохи поділитися маєтностями з Януковичевим середовищем. Тоді зі справою причетності Леоніда Кучми до загибелі Ґонґадзе буде покінчено.
Судові справи не заступають від уваги суспільства інших по-своєму знаменних подій. Ось укотре вже об’явився в Україні “Жириновський у рясі”, як влучно охрестили ексцентричного, нарцистичного та демагогічного  Московського патріарха Кіріла, який заповзявся їздити в Україну, мовби до себе додому. Все йому тут мариться “русскій мір”, який має поглинути не тільки українські церкви, а й усю Україну. От уже воістину комісар-емісар Кремля в рясі та яскравих атрибутах багатства на взір годинника за двадцять тисяч доларів, що на нього одразу звернули увагу представники ЗМІ. Непристойна, аморальна розкіш індивіда, що претендує на статус слуги Господнього. Кошмар, театр абсурду, водевіль, цирк. З одного боку — хрест, з другого — гламурні витребеньки, з третього — злобні словеса, абсолютно несумісні з декларованим статусом непроханого гостя. Але то — вже інша тема, на яку поговоримо наступного разу.
У всіх подіях, що відбуваються сьогодні, є не тільки минуле, в якому знайдемо мотивації та пояснення сучасного. У них є і майбутнє, яке народжується з них уже сьогодні. Легко уявляються ті суди над сьогоднішніми високопосадовцями, які потрясатимуть Україну за кілька літ. Янукович і його команда створили прецедент судової розправи над своїми політичними суперниками і попередниками, анітрохи не припускаючи того, що вони взяли до рук бумеранг. Усе це з точністю до навпаки повториться, коли вже вони будуть підсудними, і коли їх так само безжально та демонстративно демагогічно судитимуть їхні опоненти. Янукович і його команда порушили неписане правило, яке торжествувало в Україні досі, коли нормальним шляхом змінювалися на владному олімпі переможці й переможені, коли мирно, спокійно і без переслідувань передавалася влада. Регіонали створили похмурий і зловісний прецедент. Інстинкт самозбереження не стримав їх. Скриня Пандори відчинена. Тенденція політичного життя уже свідчить: влада повільно вислизає з рук регіоналів. Рейтинг Віктора Януковича за нетривалий період перебування його на посту президента знизився більш ніж утричі. Такого за такий короткий час досі не знав жоден український президент. Стрімко падає донизу і крива рейтингу регіоналів узагалі. І падатиме далі, оскільки їм доведеться зініціювати ще цілий каскад непопулярних заходів (досить бодай узяти до уваги пенсійний кодекс чи підвищення рівня виплат за комунальні послуги…).
Дотепний та іронічний Юрій Луценко вже сьогодні може сказати своїм мучителям: “До зустрічі в новому сюжеті — ви в камері підсудних, а я на волі в ролі того, хто вимагатиме від суду якнайжорстокішого присуду”.
Така, на жаль, логічна особливість української політичної боротьби.
І ніби провіщенням недалекого майбутнього над столицею України ночами пролітають грози з вибухами грому та сліпучими блискавицями.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment