ЇЇ ЗНАЮТЬ І ЧИТАЮТЬ У РІДНОМУ КРАЮ…

Галина КИРПА

У канадському місті Лондоні за кілька годин їзди автомобілем від Торонто стоїть ошатний будинок — такий, яких безліч у Західній Україні. Господиня того будинку — українська письменниця Леся Храплива-Щур. Та вона не просто господиня, а трішки чарівниця, — недарма в її оселі живе добрий український дух. Привезла його туди пані Леся зі свого рідного Львова, де народилася (1927) і де минали її дитячі літа. Назавжди вона лишилася львів’янкою, дарма, що вже так багато років мешкає на чужині. Коли ж Леся Храплива відвідала вже незалежну Україну, Львів прийняв її як рідну дочку. А рідну тому, що вона про нього ніколи не забувала. Скільки разів улюблене місто оживало в її творах!
І хоч довелося Лесі Храпливій поблукати по світах (Німеччина, Америка, Канада), та на всіх шляхах оберегом стояв отой добрий український дух. Він ніде не давав їй забувати землі батьків.
Отож дитинство Лесі Храпливої минуло у Львові. Тут і вчилася, трішки в Холмі, а вже по Другій світовій війні (виїхала з України сімнадцятилітньою) студіювала медицину та біологію в Німеччині. Але душа дівчини тягнулася до слова.
Після Німеччини країною проживання стала Америка. У Нью-Йорку Леся Храплива простудіювала україністику при Інституті Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка. Звідтоді не полишала ні викладацької, ні літературної роботи. Залюбки працювала з дітьми в організації “Пласт” (сама була пластункою ще зі Львова). Шістнадцять років Леся Храплива видавала для малят-новаків журнал “Готуйсь”. Той журнал виховав не одне покоління українців на чужині.
Переїхавши до Канади, Леся Храплива викладала на курсах українознавства, очолювала (як перед тим відомі письменники Юрій Тищенко-Сірий, Богдан Гошовський, Ольга Мак, Іван Боднарчук, Антоніна Горохович) Об’єднання Працівників Літератури для Дітей і Молоді (ОПЛДМ), допомагала в церковних справах, опікувалася поширенням українських видань у світі, перевиданнями та пересилкою їх до шкіл та бібліотек в Україну, а з 1990 року працювала і у Світовій Координаційній Виховно-Освітній Раді при Світовому Конгресі Вільних Українців, де взяла на себе редагування бюлетеня для освітян “Відгукніться!”
Звісно, найдорожчим для Лесі Храпливої є власна творчість, що не вміщається в ті 17 книжечок, які письменниця видала в Німеччині, Канаді й Америці. Для дорослого читача вона видала єдину збірку віршів “Далеким і близьким”, все решта — книжки для дітей. Її збірка оповідань “Вітер з України”, захопливі повісті “Козак Невмирака”, “Отаман Воля”, “Чародійне авто” полюбилися українським дітям на різних континентах світу. Часто письменниця виступала в пресі зі статтями на тему літератури для дітей, аргументуючи свій вибір цього жанру. “Дитяча література чи, точніше, література для дітей, — це нерозривна й ніяк не маловажлива частина літератури кожного народу. Книжка готує дитину вже від наймолодшого віку до читання та належного сприймання написаного. Чим ретельніше підготовлена до нього людина, тим краще зуміє сприймати скарби літератури свого народу і з’єднатися зі своєю національною спадщиною. Бо вмілий та зацікавлений читач так само необхідний у процесі творення літератури народу, як і творець її — письменник, поет, критик”. Варто згадати, що книжка “Українські народні звичаї в сучасному побуті” (зі словничком українських імен) вже двічі була перевидана в Україні, й тепер її знайти неможливо, — вона дуже швидко розійшлася, оскільки стала своєрідним підручником із народознавства в перші роки незалежності. Цінні для нашого читача й ще дві книжки — декламатор “На ввесь Божий рік” (з витинанками самої авторки) та збірка для найменших читачів “Писанка українським дітям”, що вийшла двома виданнями на чужині й третім — у Києві, в чудовому мистецькому оформленні видатного українського еміграційного художника Петра Андрусіва.
В одному з листів Леся Храплива пише: “Чи могла б бути більша мрія для нас, емігрантів, як те, щоб нас знали й читали в рідному краю?!” І от у нас на очах мрія наших земляків-емігрантів здійснюється. Відстань між нами дедалі зменшується, й помалу ми стаємо однією літературною родиною. Ім’я Лесі Храпливої в цій родині є взірцем самовідданості, працелюбності й повсякчасної небайдужості до всіх викликів часу, що досі постають перед Україною.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment